Ухвала суду № 24471250, 16.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12459/11

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Гонтарука В. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 132407 від 05.09.2011 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17.11.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема в обґрунтування апеляційних вимог скаржник зауважує, що судом першої інстанції не у повному обсязі з'ясованої всі обставини справи, що в свою чергу вплинуло на об'єктивність та правомірність оскаржуваної постанови.

13.04.2012 року до суду надійшли письмові заперечення територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області, в яких відповідач посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 26.03.2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Ярмолинецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого 01.12.2007 року 2-им МРВ ДАЇ м. Городок УМВС України у Хмельницькій області апелянт являється власником автобуса марки ВАZ моделі А 079.19 реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом апеляційної інстанції також з'ясовано, що посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області 05 серпня 2011 року була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у смт. Ярмолинці Хмельницької області.

За наслідками перевірки посадовими особами відповідача складено акт "Проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом"від 05.08.2011 року, яким зафіксовано порушення скаржником ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Зокрема, зазначене порушення полягає у тому, що водій автобуса, який належить позивачу на праві власності, 05.08.2011 року здійснював нерегулярні перевезення пасажирів по маршруту Ярмолинці -Скаржинці -Хмельницький без оформлення ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документів, що засвідчують оплату транспортних послуг, полісу обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті, індивідуальної контрольної книжки обліку робочого часу та відпочинку водія.

Постановою про застосування фінансових санкцій від 05 вересня 2011 року № 132407 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн., на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог ФОП ОСОБА_2, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Регулювання відносин між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень проводиться Законом України "Про автомобільний транспорт"від 05.04.2001 року № 2344-3.

Статтею 1 цього Закону наведено терміни, які застосовуються у Законі та їх вживання в такому значені:

- автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- нерегулярні пасажирські перевезення -перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 4 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"визначено документи для нерегулярних пасажирських перевезень.

Такими документами є:

для автомобільного перевізника -ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, підставою для накладення на апелянт фінансових санкцій, слугувало здійснення останнім нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту Ярмолинці -Скаржинці -Хмельницький без оформлення ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документів, що засвідчують оплату транспортних послуг, полісу обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті, індивідуальної контрольної книжки обліку робочого часу та відпочинку водія.

Як свідчать матеріали справи, вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, копією акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05 серпня 2011 року, копією постанови про застосування фінансових санкцій від 05 вересня 2011 року № 132407.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, -штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 1700 грн.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що розмір штрафної санкції та підстави для їх застосування відносно до позивача відповідають вимогам закону.

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника наведені в апеляційні скарзі, оскільки останній, як автомобільний перевізник, що підтверджується копією ліцензії виданої на його ім'я, зобов'язаний був згідно із чинним законодавством забезпечити контроль за використанням транспортного засобу власником якого він є з боку будь-яких осіб, яким він довіряє керування автобусом, забезпечити водія при перевезенні пасажирів не тільки реєстраційним документом на транспортний засіб, а і іншими документами перелік яких визначений у ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відсутність яких при здійсненні пасажирського рейсу було встановлено посадовими особами відповідача при проведенні перевірки і таке порушення зафіксовано актом перевірки.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Гонтарук В. М.

Ватаманюк Р.В.