Рішення № 24468804, 06.06.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/587/2012 року

Провадження № 2/0907/3542/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.

секретаря Максимів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської ПАТ "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Банку ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про розірвання договору банківського вкладу, повернення депозитного вкладу, стягнення пені, три відсотки річних та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської ПАТ "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Банку ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про розірвання договору банківського вкладу в національній валюті №ДБ-27/5 від 08.01.2009 року та додаткової угоди №2 від 22.04.2010 року до договору банківського вкладу (вклад "Класичний") в національній валюті №ДБ-27/5 від 08.01.2009 року; стягнення суми депозитного вкладу в розмірі 15 000 грн.; стягнення пені в сумі 44 100 грн. у відповідності до Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3% вартості послуг за кожен день прострочення; стягнення 121 грн. у відповідності до ст.625 ЦК України в розмірі трьох відсотків річних та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані потребою судового захисту у зв'язку з відмовою відповідача повернути вкладені кошти, яка порушує право позивача на повернення цих коштів.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свою позицію з приводу поданого позову виклав у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 08 січня 2009 року між Івано-Франківською філією комерційного банку в особі керуючого ОСОБА_2 «Західінкомбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу в національній валюті №ДБ-27/5, згідно з яким ОСОБА_1 передав, а банк прийняв грошову суму вкладу - 15 000 гривень і зобов'язався виплатити йому суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором, строк дії вкладу 6 місяців (а.с.14).

Також, 22.04.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до вищезазначеного договору, пунктом 1.2 якої передбачено, що строк зберігання вкладу - 18 місяців. Дата вимоги вкладником вкладу - 24 жовтня 2011 року (а.с.15).

Встановлено, що позивач заявою від 26.10.2011 року звернувся до відповідача про повернення вкладу у зв'язку із закінченням строку дії договору (а.с.18), на що отримав лист відповідача №001-494 від 03.11.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_1 запропоновано продовжити термін депозитного договору (а.с.19).

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено право вкладника отримати вклад по закінченню дії депозитного договору.

Відповідно до змісту ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Статтями 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відмова відповідача ПАТ «Західінкомбанк» у видачі позивачу банківських вкладів є незаконною.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки частиною 2 пункту 10 встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу захисту належить особі.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

З проведеного позивачем розрахунку вбачається, що сума пені починаючи з дня закінчення терміну додаткової угоди, тобто з 25.10.2011 року по день подання позовної заяви - 01.02.2012 року - 98 днів прострочення становить: (15 000 х 3%) х 98 дні = 44 100 грн.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, три відсотки річних від простроченої суми становить 121 грн. (15 000 (сума вкладу) х 3% річних) / 100% х 98 (кількість пргострочених днів) / 365 (кількість днів у році).

Вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно п. 5 вищевказаної Постанови Верховного Суду України до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій моральній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача.

Судовий збір, відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, відповідно до п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" ст.ст. 11, 16, 526, 530, 625, 629, 1058, 1060, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Розірвати договір банківського вкладу в національній валюті №ДБ-27/5 від 08.01.2009 року та додаткову угоду №2 від 22.04.2010 року до договору банківського вкладу (вклад "Класичний") в національній валюті №ДБ-27/5 від 08.01.2009 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу в розмірі 15 000 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 44 100 гривень у відповідності до Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3% вартості послуг за кожен день прострочення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 121 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів - УДК у м.Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ - 20568100, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 судовий збір в розмірі 592 грн. 21 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Антоняк Т.М.