Рішення № 24462820, 29.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/5113-2012 29.05.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39"

про стягнення 130 613,54 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю № 93/2012/02/13-9 від 13.02.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 212-25 від 22.05.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" про стягнення 130 613,54 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.11.2003 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація за договором) та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" (споживач за договором) укладено договір на використання електричної енергії № 3515448.

Відповідно до п. 2.1. додатку 2 до договору, споживач зобов'язався здійснити повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку.

Згідно п.1 додатку 2 до договору, розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 4.2.1. до договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій, згідно з Господарським кодексом України.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, однак відповідачем порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.07.2005 року по 01.04.2012 року виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.04.2012 року становить 105 713,25 грн., що підтверджується звітами про спожиту активну електричну енергію за спірний період, актами про використану електричну енергію, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до суду з вимогою про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 105 713,25 грн., збитків від інфляції в розмірі 16 791,27 грн., 3 % річних в сумі 6 973,99 грн. та пені в розмірі 1 135,03 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/5113-2012, розгляд справи призначено на 22.05.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні 22.05.2012 року оголошено перерву до 29.05.2012 року.

В судове засідання 29.05.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" заборгованість за спожиту активну енергію в розмірі 104 749,02 грн., збитків від інфляції в розмірі 16 568,53 грн., 3 % річних в сумі 6 888,55 грн., 1 135,03 -пені, а також 2 612,27 грн. судового збору.

Представник відповідача в повному обсязі підтримав заяву про застосування строків позовної давності, а також надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2003 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація за договором) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" (споживач за договором) укладено договір на використання електричної енергії № 3515448 (далі - договір).

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго, затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго»(протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго»у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року.

З преамбули договору вбачається, що при його виконанні сторони керуються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28, Правилами улаштування електроустановок, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів та іншими актами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.1. договору, електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов даного договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, електропостачальна організація зобов'язалась постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем Правил користування електричною енергією та Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, та згідно з категоричністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Положеннями п. 4.1. договору передбачено обов'язок споживача своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифів.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2005 року по 01.04.2012 року відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті використаної електричної енергії, у зв'язку з чим станом на 01.04.2012 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 104 749,02 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про спожиту активну електричну енергію за спірний період, актами про використану електричну енергію, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що Правила користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР втратили чинність, в свою чергу постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 затверджені Правила користування електричною енергією (надалі -Правила).

Згідно п. 1.1 Правил ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Таким чином, суд відзначає, що в питаннях, які не вирішені умовами договору, слід керуватись зазначеними правилами.

Відповідно до 6.11, 6.13 Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Судом встановлено, що у відповідності до вищевказаних Правил, споживач надав відповідачу звіти про використану активну електроенергію, в свою чергу позивач, як електропостачальна організація, на підставі даних звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції та акти надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, в яких визначала фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки фактури на оплату поставленої електричної енергії. Відповідач розрахункові документи отримував, що ним визнається та не оспорюється, проте вартість спожитої електричної енергії в період з 01.07.2005 року по 01.04.2012 року відповідач не оплатив.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що у відповідача згідно виставлених рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції та актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, які були виставлені позивачем, а також у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема статті 275 господарського кодексу України, Правил користування електричною енергією та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами та договору № 3515448 від 28.11.2003 року виник обов'язок сплати вартість спожитої активної електричної енергії, проте відповідач не виконав свої зобов'язання, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

В судовому засіданні 29.05.2012 року представник відповідача підтримав заяву про застосування строку позовної давності від 22.05.2012 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягало захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд відмовляє в частині стягнення основного боргу в період з липня 2005 року по березень 2009 року в розмірі 46051,21 грн. та задовольняє вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги період з квітня 2009 року по березень 2012 року в розмірі 58 697,81 грн.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 135,03 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 5.1. договору встановлено, за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд наводить власний розрахунок пені у відповідності до розміру позовних, що підлягають задоволенню.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1848.7601.09.2011 - 30.09.2011307.7500 %0.042 %*23.551483.0301.10.2011 - 31.10.2011317.7500 %0.042 %*19.523384.6401.11.2011 - 30.11.2011307.7500 %0.042 %*43.12763.301.01.2012 - 31.01.2012317.7500 %0.042 %*10.023330.5501.02.2012 - 29.02.2012297.7500 %0.042 %*40.90 Всього:137.09З огляду на вищевикладене та з урахуванням норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 137,09 грн.

Вимоги в частині стягнення пені в розмірі 997,94 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на використання електричної енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 16 568,53 грн. та 3% річних в розмірі 6 888,55 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат у відповідності до розміру позовних, що підлягають задоволенню:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу19.04.2009 - 30.04.20091450.411.0000.0001.05.2009 - 31.05.20091768.081.0058.8401.06.2009 - 30.06.20092081.841.01122.9001.07.2009 - 31.07.20092749.530.999-2.7501.08.2009 - 31.08.20093044.530.998-6.0901.09.2009 - 30.09.20095128.061.00841.0201.10.2009 - 31.10.20095588.381.00950.3001.11.2009 - 30.11.20098854.321.01197.4001.12.2009 - 31.12.200911526.031.009103.7301.01.2010 - 31.01.201013991.311.018251.8401.02.2010 - 28.02.201016455.121.019312.6501.03.2010 - 31.03.201018933.841.009170.4001.04.2010 - 30.04.201021779.450.997-65.3401.05.2010 - 31.05.201024480.440.994-146.8801.06.2010 - 30.06.201027262.460.996-109.0501.07.2010 - 31.07.201029728.720.998-59.4601.08.2010 - 31.08.201031204.631.012374.4601.09.2010 - 30.09.201032282.581.029936.1901.10.2010 - 31.10.201033576.511.005167.8801.11.2010 - 30.11.201034591.351.003103.7701.12.2010 - 31.12.201035733.201.008285.8701.01.2011 - 31.01.201137868.251.010378.6801.02.2011 - 28.02.201140020.401.009360.1801.03.2011 - 31.03.201142807.861.014599.3101.04.2011 - 30.04.201145316.381.013589.1101.05.2011 - 31.05.201148109.841.008384.8801.06.2011 - 30.06.201149599.951.004198.4001.07.2011 - 31.07.201151045.430.987-663.5901.08.2011 - 31.08.201152182.010.996-208.7301.09.2011 - 30.09.201154030.771.00154.0301.10.2011 - 31.10.201155513.801.0000.0001.11.2011 - 30.11.201158898.441.00158.9001.12.2011 - 31.12.201151973.051.002103.9501.01.2012 - 31.01.201252736.351.002105.4701.02.2012 - 29.02.201256066.901.002112.1301.03.2012 - 31.03.201258697.811.003176.09 4 786.49Розрахунок 3% процентів:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів1450.4119.04.2009 - 30.04.2009123 %1.431768.0801.05.2009 - 31.05.2009313 %4.502081.8401.06.2009 - 30.06.2009303 %5.132749.5301.07.2009 - 31.07.2009313 %7.013044.5301.08.2009 - 31.08.2009313 %7.765128.0601.09.2009 - 30.09.2009303 %12.645588.3801.10.2009 - 31.10.2009313 %14.248854.3201.11.2009 - 30.11.2009303 %21.8311526.0301.12.2009 - 31.12.2009313 %29.3713991.3101.01.2010 - 31.01.2010313 %35.6516455.1201.02.2010 - 28.02.2010283 %37.8718933.8401.03.2010 - 31.03.2010313 %48.2421779.4501.04.2010 - 30.04.2010303 %53.7024480.4401.05.2010 - 31.05.2010313 %62.3727262.4601.06.2010 - 30.06.2010303 %67.2229728.7201.07.2010 - 31.07.2010313 %75.7531204.6301.08.2010 - 31.08.2010313 %79.5132282.5801.09.2010 - 30.09.2010303 %79.6033576.5101.10.2010 - 31.10.2010313 %85.5534591.3501.11.2010 - 30.11.2010303 %85.2935733.2001.12.2010 - 31.12.2010313 %91.0537868.2501.01.2011 - 31.01.2011313 %96.4940020.4001.02.2011 - 28.02.2011283 %92.1042807.8601.03.2011 - 31.03.2011313 %109.0745316.3801.04.2011 - 30.04.2011303 %111.7448109.8401.05.2011 - 31.05.2011313 %122.5849599.9501.06.2011 - 30.06.2011303 %122.3051045.4301.07.2011 - 31.07.2011313 %130.0652182.0101.08.2011 - 31.08.2011313 %132.9654030.7701.09.2011 - 30.09.2011303 %133.2355513.8001.10.2011 - 31.10.2011313 %141.4558898.4401.11.2011 - 30.11.2011303 %145.2351973.0501.12.2011 - 31.12.2011313 %132.4252736.3501.01.2012 - 31.01.2012313 %134.3756066.9001.02.2012 - 29.02.2012293 %133.6458697.8101.03.2012 - 31.03.2012313 %149.56 Всього:2 792.91З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 792,91 грн. та інфляційних витрат в розмірі 4 786,49 грн. відповідно до розрахунку суду.

Вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 4 095,64 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11 782,04 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 39, ідентифікаційний код 26437533) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 58 697 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 81 коп., три проценти річних в розмірі 2 792 (дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 91 коп., індекс інфляції в розмірі 4 786 (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 49 коп. та пеню в розмірі 137 (сто тридцять сім) грн. 09 коп., а також судовий збір в розмірі 1 328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн. 29 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 05.06.2012 року