Ухвала суду № 24460143, 15.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 3690/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного транспортно-експедиційного підприємства ,,Автотрансекспедиція" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

08 вересня 2011 року приватне транспортно-експедиційне підприємство (ПТЕП) ,,Автотрансекспедиція" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Франківському районі м. Львова від 23.02.2011 року № 0000322320 та № 0000292320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Франківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що визначальною підставою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат та формування податкового кредиту є безпосереднє використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності економічної доцільності та не здійснення та зв'язку із господарською діяльністю платника податків, дотримання посадовими особами, відповідальними за ведення бухгалтерського та податкового обліку, встановлених чинним законодавством вимог щодо складання та оформлення первинних документів, можна визнати правомірним віднесення витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В процесі проведення перевірки встановлено, що у ТзОВ ,,Віктор Ко", ТзОВ Іртас", ТзОВ ,,Екопласт-Львів", ПП ,,Універс" власних виробничих потужностей та трудових ресурсів для виконання ремонтно-будівельних робіт немає, що виключає можливість їх подальшого продажу ПТЕП „Автотрансекспедиція". З актів здачі-прийняття результатів маркетингових досліджень не вбачається, які роботи маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані підприємствами.

Податковий орган вважає, що господарські операції не мали реального характеру, а тому позивач безпідставно відніс витрати по цих операціях до складу валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ПТЕП ,,Автотрансекспедиція" за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, оформленої актом

від 09.02.2011 року за №4/23-7/25544907, ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2011 року: за №0000322320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 354882 грн. 36 коп., в тому числі 283905 грн. за основним платежем та 70976 грн. 47 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за №0000292320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на

додану вартість в розмірі 434798 грн. 04 коп., в тому числі 347838 грн. 43 коп. за основним платежем та 86959 грн. 61коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем в порушення підп.7.2.3, підп.7.4.1, підп.7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість на загальну суму 347838 грн. 43 коп..

Крім того, в порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ,,Про

оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податок на прибуток на

загальну суму 434864 грн. 49 коп. та завищено податок на прибуток на загальну суму

150958 грн. 61 коп..

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Суд першої інстанції належним чином дослідив первинні документи: акти виконаних робіт, рахунки-фактури (за послуги з гідроізоляції приміщення, за роботи по ремонту затопленого приміщення) податкові накладні та дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій позивача з ТзОВ ,,Віктор Ко", ТзОВ Іртас", ПП ,,Універсалбуд" .

Будівельно-ремонтні роботи були проведені у затопленому офісному приміщенні ПТЕП ,,Автотрансекспедиція", що знаходиться у м.Львові по вул.Городоцька, 291/21. Наслідки підтоплення даного приміщення підтверджуються наявними в матеріалах справи фотознімками за 2009 та 2010 роки.

Також первинними документами підтверджено надання ПП ТК ,,Бізнесхолдинг" та ПП ,,Вілмат-електрик" позивачу послуг з ремонту та модернізації комп'ютерної мережі, послуг з ремонту та модернізації телефонії.

Суд першої інстанції встановив, що надання маркетингових послуг контрагентами позивача підтверджується наявними звітами про надані маркетингові та рекламні послуги, актами виконаних робіт, рахунками фактурами та податковими накладними.

Економічна доцільність від наданих маркетингових послуг в подальшій господарській діяльності позивача підтверджується наявними звітами про надані маркетингових послуги, які свідчать про те, що внаслідок проведення дослідження ринку послугами транспортно-експедиційного підприємства скористався цілий ряд нових замовників.

Розрахунки позивача за виконанні роботи та отриманні послуги підтверджуються відповідними банківськими документами.

На підставі викладеного, апеляційний суд визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум по зазначених господарських операціях, оскільки наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується надання позивачеві послуг з будівельно-ремонтних та інших монтажних робіт у затопленому офісному приміщені у м.Львові по вул.Городоцька, 291/21, а також маркетингових послуг, які були використані позивачем у своїй господарській діяльності.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо встановлених досудовим слідством фактів фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, позаяк в силу ч.4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду.

Крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі № 2а-9901/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Ухвала в повному обсязі складена 21 травня 2012 року.