Рішення № 24451343, 29.05.2012, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/1404/12/2012

Справа № 2-367/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.

при секретарі Дячук А.А.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, та ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки «Злагода»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до кредитної спілки «Злагода»про визнання кредитного договору та договору застави майна недійсними,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2011 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 517,86 грн., яка складається з процентів за користування кредитом та збитків від інфляції.

В позові зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2010 року з відповідачів солідарно на його користь стягнуто в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К9049-5158 від 30 квітня 2009 року, 203 247,00 грн., судовий збір, в розмірі 1 393,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120,00 грн. та звернено стягнення на заставлене майно ОСОБА_4 Рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 08 грудня 2010 року зазначене рішення суду в частині звернення стягнення на заставлене майно -скасоване, а в частині стягнення заборгованості -змінене. Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 123 840,00 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором та судові витрати. Згідно умов договору відповідач ОСОБА_4. мав щомісячно сплачувати за користування кредитом 48 % річних, однак зобов'язань не виконав, суму заборгованості до даного часу не сплатив. Станом на 15 вересня 2011 року його заборгованість за відсотками склала 41 913,86 грн., а збитки від інфляції -15 604,00 грн., які позивач просив стягнути. Крім того просив стягнути судові витрати.

До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача про визнання кредитного договору та договору застави майна від 30 квітня 2009 року недійсними.

В зустрічному позові зазначив, що кошти за кредитним договором від 30 квітня 2009 року, в розмірі 83 000, 00 грн. він фактично не отримував, кредитний договір, договір застави майна та договір поруки вони з дружиною підписали внаслідок введення їх в оману керівництвом позивача, які пояснювали укладення зазначених договорів, реструктуризацією попередньої кредитної заборгованості, яка у них малася перед кредитною спілкою.

Ухвалою суду від 22 листопада 2011 року зустрічний позов відповідача об'єднано в одне провадження з первісним позовом позивача.

Протягом розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, станом на 20 лютого 2012 року просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за відсотками, в розмірі 59 159,67 грн. та збитки від інфляції, в розмірі 12 782,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що відповідач ОСОБА_4 уклав з кредитною спілкою кредитний договір та отримав кошти. Через несплату заборгованості, за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва, зміненого рішенням апеляційного суду Миколаївської області, він повинен сплатити 123 840,00 грн., однак кошти не сплачує. Станом на 20 лютого 2012 року має заборгованість за відсотками та збитками від інфляції -71 941,67 грн., яку в добровільному порядку не сплачує. Стосовно зустрічного позову заперечувала, пояснила, що нікого в оману не вводила, відповідачі мали заборгованість за попередніми кредитними договорами, уклали новий кредитний договір для рефінансування кредитної заборгованості. Платіжні документи на отримання кредиту ОСОБА_4 маються в матеріалах справи.

Відповідачі в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог позивача, відповідач ОСОБА_4 пояснив, що кредитний договір та договір застави майна від 30 квітня 2009 року підписав внаслідок введення в оману представником позивача ОСОБА_1, оскільки при їх підписанні вона пояснювала, що договори укладаються для реструктуризації заборгованості за попередніми кредитними договорами. Кошти від позивача фактично не отримував, оскільки вони пішли на погашення попередньої кредитної заборгованості. Касові документи підписував, оскільки вважав їх документами про реструктуризацію заборгованості. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні також заперечував проти позовних вимог позивача, пояснив, що відповідач кредитні кошти в розмірі 83 000,00 грн. не отримував, оскільки вони пішли на реструктуризацію попередньої кредитної заборгованості. Кредитний договір та договір застави майна представники позивача вмовили підписати відповідача для підняття своїх фінансових показників. Зустрічний позов також підтримав, просив суд його задовольнити, оскільки вважав, що він укладений внаслідок обману відповідача.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № К9049-5158 на отримання кредиту, в розмірі 83 000,00 грн. на комерційні потреби, під 48 % річних, строком на 7 місяців (а.с.4-5).

Факт отримання відповідачем зазначених кредитних коштів підтверджується копією видаткового касового ордеру № 207 від 30 квітня 2009 року (а.с.54)

Як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, того ж дня між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, п.2.2. якого передбачає, що у випадку невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники (а.с.19).

Крім того, того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань, між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір застави майна № 9.16, за яким відповідач передав позивачу в заставу нерухоме майно та сільгосптехніку, вартістю 100 000, 00 грн. (а.с.51-52).

Через невиконання відповідачем ОСОБА_4 умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2010 року з відповідачів на користь позивача стягнуто 203 247,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, звернено стягнення на заставлене майно та стягнуто судові витрати (а.с.20-21).

Рішенням судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 08 грудня 2010 року зазначене рішення суду в частині звернення стягнення на заставлене майно скасоване, а в частині стягнення заборгованості -змінене, стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 123 840,00 грн. в рахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором та стягнуто судові витрати пропорційно задоволеним вимогам (а.с.6-7).

Через невиконання відповідачами рішення суду, станом на 20 лютого 2012 року вони мають перед позивачем заборгованість в розмірі 71 941,67 грн., яка складається з: 59 159,67 грн. -заборгованість за відсотками, за період з 27 серпня 2010 року (дата ухвалення рішення Ленінським районним судом) та 12 782,00 грн. -збитки від інфляції, за період з 30 листопада 2010 року (строк погашення кредиту за договором), про що свідчить розрахунок заборгованості, зазначений в заяві про збільшення позовних вимог (а.с.78).

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини щодо правових наслідків порушення зобов'язань та правовідносини, щодо недійсності правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 зазначеного кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 554 Кодексу передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.1054 вищевказаного Кодексу визначає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст.1046 -1053 цього Кодексу якщо інше не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.230 Кодексу, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 уклав з позивачем кредитний договір, отримав кредитні кошти, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідачі порушили умови укладених договорів, до даного часу грошові кошти за рішенням суду не сплатили, їх заборгованість обрахована у відповідності до вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зустрічний позов відповідача задоволенню не підлягає, оскільки факт введення його в оману позивачем при підписанні кредитного договору та договору застави майна, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, покази свідка ОСОБА_7, надані в судовому засіданні, даного факту не підтвердили, а укладення кредитного договору з метою погашення заборгованості за попередніми кредитними договорами, чинним законодавством не заборонено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачів обов'язок по відшкодуванню позивачу судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву кредитної спілки «Злагода»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь кредитної спілки «Злагода»р/р 2650000036500 в 4-му відділенні МФ АТ «Укрінбанк», код ЄДРПОУ 24790194, МФО 326580, 71 941,67 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот сорок одна грн. 67 коп.) грн. заборгованості за кредитним договором № К9049-5158 від 30 квітня 2009 року, яка складається з: 59 159,67 грн. -проценти за користування кредитом та 12 782,00 грн. -збитки від інфляції.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь кредитної спілки «Злагода»р/р 2650000036500 в 4-му відділенні МФ АТ «Укрінбанк», код ЄДРПОУ 24790194, МФО 326580, витрати по сплаті судового збору, в розмірі по 359,71 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі по 60,00 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до кредитної спілки «Злагода»про визнання кредитного договору та договору застави майна недійсними, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Суддя С. А. Луста