Постанова № 24446081, 31.05.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1495/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бородавкіної С.В.

при секретарі - Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

27.04.2012 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові і просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001341720 від 27.02.2012 р. Свої позовні вимоги мотивують тим, що позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з неутриманням 15% податку з доходів фізичних осіб з додаткових благ, які надавалися працівникам ТОВ «Торгівельні Мережі» на підставі договору про надання автотранспортних послуг по нерегулярному перевезенню пасажирів від 01.06.2010 року №14-10-1 (ФОП ОСОБА_1.) та договору про надання послуг харчування від 01.07.2010 року №07/10 (ФОП ОСОБА_2.). У актах здачі-прийняття робіт та договорах не персоніфікується жоден працівник ТОВ «Торгівельні Мережі», а тому неможливо здійснити нарахування податку з доходів фізичних осіб якомусь конкретному на той час працівнику та встановити чи скористався такий конкретний працівник додатковим благом у вигляді транспортних послуг та послуг харчування. Згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", дохід платника податку (саме фізичної особи) визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність, або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, до якого належить і дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону).

Харчування або транспортні послуги придбані за рахунок коштів роботодавця, які призначені для споживання в офісі (для харчування) чи взагалі (для транспортних послуг) будь-яким працівником та відвідувачем офісу, не може розглядатися як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, питання оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень Закону, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та зазначили, що підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22.05.200 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) податку з доходів фізичних осіб, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Перевіркою встановлено, що з наданих працівникам за рахунок коштів підприємства додаткових благ податок з доходів фізичних осіб підприємством не утримувався та до бюджету не перераховувався, чим порушено п.п.4.2.1, п.п. «б», «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4 , п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Внаслідок вищезазначеного порушення перевіркою встановлено заниження суми податку з доходів фізичних осіб - 14993,11 грн. Нарахування штрафних санкцій проведено згідно вимог п.п.54.3.5 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року. Таким чином, вважають, що податкове повідомлення-рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

10.02.2012 року працівниками Державної податкової інспекції у м.Чернігові було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт №640/23/32094791 від 10.02.2012 р. (а.с. 31-45).

Перевіркою було встановлено порушення пп. «з» п.1.3, п.1.9, п.1.15 ст.1; п.п.4.2.1, п.п. «б», п.п. «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14993,11 грн. за 2010 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2011 року №0001341720, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 18741,39 грн., з них: +14993,11 грн. - за основним платежем та 3748,28 грн. - за штрафними санкціями.

01.06.2010 року між ТОВ «Торгівельні мережі» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір №14-10-1 на надання автотранспортних послуг по нерегулярному перевезенню пасажирів, предметом якого є надання автотранспортних послуг замовнику, автотранспортом, який належить виконавцю (а.с.58-59).

Відповідно до п.п. 1.1 договору, даний договір укладається з метою надання автотранспортних послуг виконавцем для службових поїздок персоналу замовника на автотранспорті, який належить виконавцю, та для інших узгоджених сторонами цілей.

Факт отримання зазначених послуг ТОВ «Торгівельні мережі» підтверджується актами здачі-прийняття робіт (послуг) №0106/10 від 30.06.2010 р. у сумі 17000,00 грн. (а.с.60), №0107/10 від 31.07.2010 р. у сумі 17000,00 грн. (а.с.61), №0108/10 від 31.08.2010 р. у сумі 17100,00 грн. (а.с.62), згідно яких виконавець передав, а замовник прийняв послуги по нерегулярному перевезенню пасажирів по м.Києву, згідно з маршрутом узгодженим з замовником.

По бухгалтерському обліку операцію відображено по дебету рахунку № 949 «Інші витрати операційної діяльності» з кредиту 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (у червні 2010 р. - 17000,00 грн., у липні 2010 року - 17000,00 грн., у серпні 2010 року - 17100,00 грн.).

01.07.2010 року між ТОВ «Торгівельні мережі» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №07/10 про надання послуг харчування, предметом якого є надання послуг харчування виконавцем замовнику, а саме: доставка гарячих обідів на місця знаходження працівників, згідно списку адрес наданих замовником (а.с.63-65).

Факт отримання зазначених послуг ТОВ «Торгівельні мережі» підтверджується актами здачі-прийняття робіт №07-10-12 від 31.07.2010 р. у сумі 16000,00 грн. (а.с.66), №08-10-17 від 31.08.2010 р. у сумі 16000,00 грн. (а.с.67), №09-10-08 від 30.09.2010 р. у сумі 16400,00 грн. (а.с.68), згідно яких виконавець надав послуги з харчування, а саме: доставка гарячих обідів на місця знаходження працівників замовника, а замовник прийняв дані послуги.

По бухгалтерському обліку операцію відображено по дебету рахунку № 949 «Інші витрати операційної діяльності» з кредиту 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (у липні 2010 р. - 16000,00 грн., у серпні 2010 року - 16000,00 грн., у вересні 2010 року - 16400,00 грн.).

Відповідно до п. п.п.1.1 ст.1 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п. «б» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. «а» п.17.2 ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до п.п. «а» п.п.20.3.1 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є: при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

Відповідно до п.п 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Отже, з аналізу вищевказаних норм права вбачається, що позивач в даному випадку при наданні транспортних послуг та послуг харчування зобов'язаний був здійснювати функції податкового агента, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Доводи представника позивача, що харчування та транспортні послуги не можуть розглядатись як об'єкт оподаткування, оскільки не можливо встановити обсяг та кількість наданих послуг, не беруться судом до уваги, оскільки позивачеві було відомо про розмір виплаченого доходу на користь працівників, які отримували харчування та транспортні послуги, а неможливість встановлення розміру оподатковуваного доходу кожного з працівників, при наявному визначеному розмірі такого доходу фактично виплаченого, не може слугувати підставою для несплати сум податку до бюджету, за наслідками звітного періоду.

Крім того, організація харчування та надання транспортних послуг здійснювалась шляхом укладення договору з фізичними особами-підприємцями, розрахунки з якими проводились згідно актів виконаних робіт, які оформлялись на підставі попередніх замовлень після фактичного надання послуг. Тобто, визначення порядку та способу надання послуг харчування та автотранспортних послуг працівників здійснювалося самостійно позивачем.

Таким чином, в порушення вимог п.п.4.2.1, п.п. «б», «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4 , п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач не утримував та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого відповідачем правомірно було донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 18741,39 грн.

Однією із функцій Державної податкової адміністрації України, згідно ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу», є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0001341720 від 27.02.2012 р., а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові №0001341720 від 27.02.2012 р. з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі" - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бородавкіна С.В.