Постанова № 24445614, 07.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/14/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - Литвина В.А.,

представника відповідача - Василевської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства фірми "Укртатнафтасервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2012 року Дочірнє підприємство фірма "Укртатнафтасервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009022301/2936 від 13.09.2011 року та № 0009112301/178 від 13.09.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»укладено договір генпідряду № 40-15-20 від 05 серпня 2008 року на проведення капітального будівництва. На виконання умов вказаного договору між ДП Фірма «Укртатнафтасервіс»та ПП «Алерт»укладено договір субпідряду, за умов якого ПП "Алерт" виступило субпідрядником під час проведення робіт по проведенню капітального будівництва. Відповідачем зроблено висновок про фіктивність проведених операцій з ПП «Алерт». Разом з тим, вказаний висновок є передчасним оскільки його зроблено без урахування необхідності та можливості здійснення вказаної господарської операції. Стверджував, що реальність договору укладеного між ДП фірма «Укртатнафтасервіс»та ПП «Алерт»підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по взаємовідносинам з ПП «Алерт», у якого відсутні необхідних умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, відсутня сама фінансово-господарська діяльність та відповідно договори між ДП Фірма «Укртатнафтасервіс»та ПП «Алерт»було укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і які не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Крім того, зазначав, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні в тому числі злочину передбаченого ч. 3 ст. 28, ч.2,3 ст. 358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по підприємствах ПП «Алерт», ПП «Алерт плюс», ПП «Інко», ПП «Авеланж», ПП «Арона сервіс», ПП «Саланг -ТМ», ПП «Асіст», ТОВ «Інтемаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі -Т»та ПП «Оріль».

17 квітня 2012 року протокольною ухвалою суду було допущено заміну відповідача його правонаступником, а саме замінено відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області на його правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавській області Державної податкової служби.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фірма "Укртатнафтасервіс" (ідентифікаційний код 23813935) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 19.02.1996, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість про, що свідчить свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23541373 від 15.07.1997 року.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості, монтаж металевих конструкцій, оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу.

На підставі направлення від 10.08.2011 року № 3572/003572, виданого Кременчуцькою ОДПІ головним державним податковим ревізором -інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Яковенко М.А. та у зв'язку з надходженням постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В. від 25.07.2011 року проведено виїзну позапланову перевірку фірми "Укртатнафтасервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП «Алерт»за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.08.2011 року № 6194/23-209/23813935, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 51 108,00 грн. та п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 40 886,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 13.09.2011 року № 0009022301/2936, яким ДП фірма "Укртатнафтасервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 63 885,00 грн., у тому числі за основним платежем 81 108,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 12 777,00 грн. та № 0009112301/178, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40 886,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Підрядні та субпідрядні роботи виконувались у 2009 році, тому до спірних правовідносин мають застосовуватись акти законодавства України в сфері регулювання податкових відносин, в тому числі, Закон України "Про Податок на додану вартість" та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяли на момент їх виникнення та здійснення.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на-отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що 05 серпня 2008 року між ДП Фірмою «Укртатнафтасервіс»(Генпідрядник) та ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»(Замовник) укладено договір генпідряду № 40-15-20 на проведення капітального будівництва.

Згідно умов укладеного договору, Генпідрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами роботи з будівництва відділення охолоджування горілої формувальної суміші ділянки регенерації піску ФЛЦ (Роботи), і здати Замовнику у встановлений термін, визначений договором, об'єкт у відповідності до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язується передати Генпідряднику у встановленому Договором порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт з будівництва відділення охолоджування горілої формувальної суміші ділянки регенерації піску ФЛЦ, а також прийняти від Генпідрядника згідно з актом виконаних робіт об'єкт поточного ремонту та оплатити виконані роботи, згідно умов Договору.

Крім того, судом встановлено, що 12 березня 2009 року між ДП Фірма «Укртатнафтасервіс»(Генпідрядник) та ПП «Алерт»(Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 46/2 на проведення капітального будівництва.

Згідно з договором, Субпідрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами роботи по об'єкту «Відділенні охолоджування горілої формувальної суміші ділянки регенерації піску ФЛЦ»ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», а саме роботи по монтажу сандвіч-панелей та спорудження зливової каналізації, здати Замовнику у встановлений термін, визначений договором ген підряду, об'єкт у відповідності до проектно-кошторисної документації, а Гепідрядник зобов'язується передати Субпідряднику, у встановленому договором порядку, затверджену проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт по об'єктах, а також прийняти від Субпідрядника, згідно з актом виконаних робіт, об'єкт поточного ремонту та оплатити виконані роботи, згідно умов Договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна робіт, доручених для виконання Підряднику, встановлюється в проектно-кошторисній документації (відповідно до ДБНД.1-1-2000), що є невід'ємною частиною Договору і становить орієнтовно 240 тис. грн., в тому числі ПДВ 40 тис. грн. Оплата Генпідрядником обсягів виконаних робіт Субпідрядником здійснюється на підставі рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт форми КБ-3, КБ-2в, підписаних Генпідрядником (пункт 2.5 Договору).

12 березня 2009 року між ДП Фірма «Укртатнафтасервіс»(Замовник) та ПП «Алерт»(Підрядник) укладено договір підряду № 1203-1, згідно умов якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника, у визначені строки, своїми силами і засобами виконати роботи: ремонтно-монтажні, монтажні, ремонтно-будівельні, будівельні, на об'єктах вказаних Замовником. Вартість робіт, що підлягають виконанню, згідно договору, орієнтовно становить 0,5 млн грн. (з ПДВ), яка визначається по динамічним договірним цінам, що базуються на узгоджених Сторонами інвесторських кошторисів, складених згідно основних та додаткових дефектних відомостях.

Згідно умов пункту 7.1 договору -розрахунки між Замовником та Підрядником здійснюються на підставі оформлених актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3. При виконанні робіт по твердій договірній ціні Підрядник складає акт виконаних робіт в довільній формі з посиланням на протокол узгодження договірної ціни з вказівкою на об'єм виконаних робіт у відсотковому співвідношенні до загального об'єму.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2009 року, в частині виконання робіт, а в частині оплати -до повного завершення взаєморозрахунків.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано належним чином завірені копії наступних первинних документів:

- довідку про вартість виконаних робіт за березень 2009 року № 8-122/08 типової форми КБ-3 (до договору № 46/2 від 12.03.2009 року); довідку про вартість виконаних робіт за березень 2009 року типової форми КБ-3 (до договору № 1203-1 від 12.03.2009 року); довідку про вартість виконаних робіт за березень 2009 року № 15-142/08 типової форми КБ-3 (до договору № 46/2 від 12.03.2009 року); довідку про вартість виконаних робіт за квітень 2009 року № 1-66/09 типової форми КБ-3 (до договору № 46/2 від 12.03.2009 року); довідку про вартість виконаних робіт за квітень 2009 року № 1-0-5-680/08 типової форми КБ-3 (до договору № 46/2 від 12.03.2009 року); довідку про вартість виконаних робіт за травень 2009 року № 2-66/09 типової форми КБ-3 (до договору № 46/2 від 12.03.2009 року); довідку про вартість виконаних робіт за травень 2009 року № 6-122/08 типової форми КБ-3; довідку про вартість виконаних робіт за травень 2009 року № 4-0-5-148/09 типової форми КБ-3 (до договору № 46/2 від 12.03.2009 року);

- Акт прийому виконаних підрядних робіт № 8-122/08 за березень 2009 року форми КБ-2в; Акт прийому виконаних підрядних робіт № 1 за березень 2008 року форми КБ-2в (до договору № 1203-1 від 12.03.2009 року); Акт прийому виконаних підрядних робіт № 15-142/08 за квітень 2009 року форми КБ-2в; Акт прийому виконаних підрядних робіт № 1-66/09 за квітень 2009 року форми КБ-2в; Акт прийому виконаних підрядних робіт № 1-0-5-680/08 за квітень 2009 року форми КБ-2в; Акт прийому виконаних підрядних робіт № 2-66/09 за травень 2009 року форми КБ-2в; Акт прийому виконаних підрядних робіт № 6-122/08 за травень 2009 року форми КБ-2в; Акт прийому виконаних підрядних робіт № 4-0-5-148/09-1 за травень 2009 року форми КБ-2в;

- відомість ресурсів по Акту виконаних робіт №8-122/08; Відомість ресурсів по Акту виконаних робіт №15-142/08; Відомість ресурсів по Акту виконаних робіт №1-66/09; Відомість ресурсів по Акту виконаних робіт №2-66/09; Відомість ресурсів по Акту виконаних робіт №6-122/08; Відомість ресурсів по Акту виконаних робіт №4-0-5-148/09-1;

- договірні ціни щодо робіт на ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», локальний кошторис № 6-0-5-122/08-6-05-5-3; локальний кошторис № 6-0-5-142/08;

- податкову накладну № 3103.1 від 31.03.2009 року, податкову накладну № 3103.2 від 31.03.2009 року, податкову накладну № 2904 від 29.04.2009 року, податкову накладну № 2705.1 від 27.05.2009 року, податкову накладну № 2805.1 від 28.05.2009 року, податкову накладну № 2905.1 від 29.05.2009 року; податкову накладну № 208 від 31.03.2009 року, податкову накладну № 309 від 30.04.2009 року, податкову накладну № 421 від 29.05.2009 року, податкову накладну № 420 від 29.05.2009 року, податкову накладну № 419 від 29.05.2009 року рахунки-фактури № СФ-2904-1 від 29.04.2009 року, № СФ-2603-2 від 26.03.2009 року, № СФ-2705-1 від 27.05.2009 року, № СФ-2805-1 від 28.05.2009 року.

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки «Райффайзен Банк Аваль»від 21.04.2009 року, 22.04.2009 року, 23.04.2009 року, 21.05.2009 року, ; платіжні доручення № 539 від 17.04.2009 року, № 594 від 29.04.2009 року, №7 від 15.05.2009 року, № 103 від 26.06.2009 року, № 128 від 30.06.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи по вищезазначених господарським операціям за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень до їх змісту та форми не надано.

12 квітня 2012 року судом на адресу ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»направлено запит, щодо дання інформації про те, чи виконувалися роботи ДП Фірмою «Укртатнафтасервіс»на об'єкті підприємства на підставі договору генпідряду № 40-15-20 від 05.08.2008 року, чи залучалися до виконання робіт субпідрядники, чи виконувалися роботи разом з генпідрядником ПП «Алерт», чи допускалися працівники ПП «Алерт»на підприємство для виконання робіт тощо (згідно запиту, який міститься в матеріалах справи).

04 травня 2012 року на адресу суду надійшла відповідь на запит ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»(№ 40-21106 від 25.04.2012 року), згідно якої підприємство підтвердило факт укладення з ДП Фірма «Укртатнафтасервіс»договору генпідряду № 40-15-20 від 05.08.2008 року. Вказаним договором не встановлено обмежень щодо залучення субпідрядників. Роботи вказані в договорі виконано, про що складено акти виконаних робіт КБ-2в, КБ-3. Працівникам, які виконували роботи було надано перепустки та проведено вступний інструктаж з питань охорони праці.

На підтвердження вказаної інформації ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»надано суду: витяг з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, належним чином завірені копії службових записок щодо видачі тимчасових перепусток працівникам «Укрататнафтасервіс», листів позивача щодо продовження терміну дії пропусків, виданих працівникам для виконання робіт на підприємстві, Актів приймання виконаних підрядних робіт за квітень-травень 2009 року.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності ПП "Алерт", належить, в тому числі й будівництво будівель, що підтверджується відповідним витягом, який перебуває в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з ПП «Алерт»та правомірно сформував податковий кредит.

Посилання відповідача на незнаходження ПП "Алерт" за юридичною адресою, про що зазначено відповідачем в письмових запереченнях, суд оцінює критично, оскільки це не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.

Більше того, чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Законом не передбачено обов'язок та право юридичних осіб перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів та достовірність їх підписів, можливість перевірки кількості працюючих осіб у контрагента, а від так у діях позивача відсутні порушення зазначені в акті перевірки та письмових запереченнях відповідачем.

Надаючи оцінку посиланню відповідача, що міститься в Акті перевірки та в запереченнях на факт розслідування слідчим відділом ПМ ДПА у Полтавській області кримінальної справи № 2011531008011, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, а також на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Суд також не бере до уваги вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як на доказ відсутності реальності господарської операції, оскільки, згідно вказаного вироку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 КК України, а саме у здійсненні фіктивного підприємництва. Всі підприємства, до придбання та створення яких вони мають відношення, здійснювали свою діяльність та не були фіктивними.

Так, у даному вироці відсутні дані про те, що в ході розслідування та судового розгляду кримінальної справи були встановлені факти злочинних дій, пов'язаних із виконанням робіт ПП "Алерт" саме в адресу ДП Фірми «Укрататнафтасервіс».

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009022301/2936 та № 0009112301178 від 13.09.2011 року, та застосувати необхідний у даному випадку спосіб захисту права, визнавши його протиправним і скасувавши.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства фірми "Укртатнафтасервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0009022301/2936 від 13.09.2011 року, яким фірмі "Укртатнафтасервіс" визначене податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 51108 грн та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) у сумі 12777 грн., на загальну суму 63885 грн.;

- податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0009112301/178 від 13.09.2011 року, яким фірмі "Укртатнафтасервіс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40886 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства фірми "Укртатнафтасервіс" витрати у вигляді судового збору у розмірі 56 (п'ятдесят шість) гривень 46 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький