Постанова № 24445545, 21.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1073/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Музика А.О.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1.(за довіреністю);

представника відповідача -ОСОБА_2.(за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний Будинок «Молдавкабель»до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний Будинок «Молдавкабель» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011 року за №0000172302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 448565,05 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний Будинок «Молдавкабель»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період березень, квітень 2011 року відповідачем складено акт від 08 грудня 2011 року за №2795/23-2/24118918, в якому зроблені необґрунтовані висновки, зокрема, про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану на загальну суму 448564,05 грн., у тому числі за березень 2011 року у сумі 282903,46 грн. та за квітень 2011 року у сумі 165660,59 грн. В результаті встановлених порушень ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 року за №0000172302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій підтверджується первинними та іншими супутніми документами. Таким чином, позивач вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними, а отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки та за наслідками розгляду скарг, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.64-65), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Торговельний Будинок «Молдавкабель» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень, квітень 2011 року, в ході якої був використаний акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 16.06.2011 р. №771/23-2/37398183 щодо контрагента позивача ПП «Інвеставангард». Як зазначає відповідач, в ході проведення перевірки ПП «Інвеставангард»встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність складських приміщень, транспортних засобів, порушення ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, п. 1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інвеставангард»з постачальниками та покупцями. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач вважає, що в порушення пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем до складу податкового кредиту за березень та квітень 2011 року було включено суму завищеного податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 448564,05 грн.

В судовому засіданні 30.03.2012 року судом в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на його правонаступника - державну податкову інспекцію в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний Будинок «Молдавкабель» (надалі - ТОВ «ТБ «Молдавкабель») зареєстровано Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 03.09.1996 року, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ №349367 (т.2, а.с.1).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Овідіопольському районі Одеської області та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «ТБ «Молдавкабель» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі службового посвідчення серії УОД №042054, старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області Пасіченко І.В., згідно з п.79.2, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 02.12.2012 року №1374 «Про проведення невиїзної документальної перевірки»(т.1, а.с.66) проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТБ «Молдавкабель» (код ЄДРПОУ 24118918) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань за березень, квітень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 08 грудня 2011 року за №2795/23-2/24118918 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «Молдавкабель»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період березень, квітень 2011 року», яким встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 448564,05 грн., у тому числі за березень 2011 року у сумі 282903,46 грн. та квітень 2011 року у сумі 165660,59 грн. (т.1, а.с.7-13, 67-73).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення від 14.12.2011 року за №0000172302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 448565,05 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 448564,05 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 1 грн. (т.1, а.с.14).

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з даним рішенням скористався досудовим порядком врегулювання спору та оскаржив вказане рішення. Рішенням ДПА в Одеській області від 12.01.2012 року №786/10/25-0007, податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 року за №0000172302 залишено без змін, а первинна скарга позивача -без задоволення (т.2, а.с.8-9). Рішенням ДПА України від 03.02.2012 року №2142/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 року за №0000172302 залишено без змін, рішення ДПА у Одеській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення. (т.1, а.с.44-46).

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо нікчемності угоди, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі аналізу зібраної інформації та враховуючи дані та висновки акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 16.06.2011 року №771/23-2/37398183 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Інвеставангард»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року»(т.1, а.с.76-80), відповідачем зроблено висновок про нікчемність угоди, укладеної між ПП «Інвеставангард»та ТОВ «ТБ «Молдавкабель», що свідчить про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з продажу товарів, і як наслідок, відповідач зазначає, що позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 448564,05 грн.

Проте, суд з такою позицією відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 349367, основними видами діяльності ТОВ «ТБ «Молдавкабель» за КВЕД є, зокрема: 51.90.0 -інші види оптової торгівлі; 51.19.0 -посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.02.2011 року між ПП «Інвеставангард»(постачальник) з однієї сторони та ТОВ «ТБ «Молдавкабель»(покупець) з іншої сторони, укладено договір поставки за №1/102 (т.1, а.с.15). Згідно п.1.1. Договору, ПП «Інвеставангард» (постачальник) зобов'язується передати ТОВ «ТБ «Молдавкабель»(покупцю) товар в кількості і асортименті, передбаченим договором і специфікаціями, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар. Відповідно до п.2.1 вартість кожної поставленої партії товару визначається специфікацією. Згідно п.6.1 передача товару здійснюється уповноваженим представником сторін в пункті поставки. Договір поставки №1/102 вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

01.02.2011 року сторонами договору складено специфікацію №1 до договору від 01.02.2011 року №1/102 (т.1, а.с.246), в якій визначено об'єм, асортимент, ціну товару, та строки поставки. Згідно вказаної специфікації позивач придбавав кабельну продукцію: ПЕТ-155, ПЕТВ, ПГРО та інше.

На виконання вимог цього договору ПП «Інвеставангард»на адресу позивача поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними: від 07.03.2011 року №РН-000030 (т.1, а.с.17); від 28.03.2011 року №РН-000031 (т.1,а.с.20); товарно-транспортними накладними: №070311 від 07.03.2011 року, №280311 від 28.03.2011 року (т.1, а.с.16,19).

Передача товару (кабельної продукції) від продавця до покупця здійснювалась на підставі довіреностей: №8 від 04.03.2011 року, №9 від 25.03.2011 року, виданих ОСОБА_4 (т.1, а.с.249-250).

Матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих від постачальника товарів, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: від 07.03.2011 року №30 на загальну суму 1774005,77 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 295667,63 грн. (т.1, а.с.18); від 28.03.2011 року № 31 на загальну суму 993963,55 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 165660,59 грн. (т.1, а.с.21).

Судом встановлено, що у березні та квітні 2011 року позивачем було отримано від його контрагента ПП «Інвеставангард»вказані податкові накладні, належним чином оформлені, відповідно до договору на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди, що, поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень, квітень 2011 року (а.с.39-42).

Судом також встановлено, що вказаний товар (кабельна продукція, отримана згідно договору від 01.02.2011 року №1/102) оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується банківськими виписками по рахунку (т.1, а.с. 25-38, т.2, а.с.10-23).

Разом з тим, на підтвердження фактичного здійснення операції з поставки товару позивачем надано договір на перевезення автомобільним транспортом від 02.03.2011 року, укладений між ТОВ «Кортес-Агро»(Перевізник) та ТОВ «ТБ «Молдавкабель»(Замовник) (т.1, а.с.22).

При цьому, суд не приймає до уваги найменування вказаного договору в частині: «на перевозку зерна», оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи копій заявок на перевезення вантажу №1 від 02.03.2011 року та №2 від 24.03.2011 року до договору б/н від 02.03.2011 року, наданих ТОВ «Кортес-Агро»(т.1,а.с.247-248), замовник: ТОВ «ТБ «Молдавкабель», маршрут: м. Львів - м. Одеса, найменування вантажу -кабельна продукція, вага -по 20 т., адреса навантаження: м. Львів, вул. Костелівка,8, вантажоодержувач: ТОВ «ТБ «Молдавкабель», адреса розвантаження: вул. Новомосковська дорога, 23/1, м. Одеса.

На підтвердження наявності складських приміщень у позивача за вказаною адресою, останнім надано договір оренди №27/А-10 від 01.09.2010 року на частину складського приміщення №7, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23/1, додаткову угоду до договору оренди №27/А-10, акт прийому передачі від 01.09.2010 року (т.1, а.с.107-113).

Згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000002 за вищевказаним договором перевезення, затвердженим сторонами договору, ТОВ «Кортес-Агро»були надані авто послуги на 20 тонн на 19 тонн на загальну суму 7800 грн., в тому числі ПДВ -1300 грн.

Також, підтвердженням виконання вказаного договору є вже досліджені судом товарно-транспортні накладні: №070311 від 07.03.2011 року, №280311 від 28.03.2011 року (т.1, а.с.16,19) на перевезення кабельної продукції за видатковими накладними від 07.03.2011 року №РН-000030 та від 28.03.2011 року №РН-000031.

Тобто, як вбачається з викладеного за договором перевезення, укладеним позивачем з ТОВ «Кортес-Агро», здійснювалось постачання товару (кабельної продукції), отриманого згідно договору від 01.02.2011 року №1/102, укладеного позивачем з ПП «Інвеставангард», що в свою чергу свідчить про фактичність виконання вказаних господарських операцій.

Матеріали справи містять копію належним чином завіреної податкової накладної, отриманої від ТОВ «Кортес-Агро»- постачальника робіт (послуг), яка підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з надання послуг (робіт) по перевезенню продукції та яка дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: від 31.03.2011 року №21 на суму 7800 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 1300 грн. (т.1, а.с.24).

Разом з тим, надання вказаних послуг по перевезенню позивачем оплачено в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується банківськими виписками по рахунку (т.1, а.с. 25-38, т.2, а.с.10-23).

Крім того, судом встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за квітень 2011 року суму у розмірі 1300 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Кортес-Агро», стосовно якої під час перевірки не було виявлено жодних зауважень з боку перевіряючих.

На підтвердження використання вказаного товару, придбаного у ПП «Інвеставангард»в подальшій господарській діяльності позивача, останнім надано: договори поставки, угоди про зміни до вказаних договорів, заявку на поставку товару, специфікації до цих договорів, видаткові накладні, видані на виконання договорів, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару та акти звірок розрахунків за договорами поставки (т.1, а.с.128-244).

Судом встановлено, що за господарськими операціями з ПП «Інвеставангард»позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року суму у розмірі 282903,46 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2011 року та додатками до неї (т.1, а.с.101-106), та за квітень 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 165660,59 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2011 року (т.1, а. 95-100).

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Як вже зазначалось судом, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору;

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Разом з цим, представник відповідача у судовому засіданні не заперечував той факт, що з боку відповідача не було висунуто зауважень до оформлення отриманих позивачем від його контрагентів податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагента ПП «Інвеставангард» належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договору на всю кількість товару, отриманого відповідно до укладеної угоди, що, поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами факт постачання товару ПП «Інвеставангард»та відповідно надання робіт (послуг) по перевезенню вказаного товару з боку ТОВ «Кортес-Агро», та подальшого використання цього товару у власній господарській діяльності позивача.

Разом з тим, стосовно посилання відповідача на те, що угода, укладена між ТОВ «ТБ «Молдавкабель» та ПП «Інвеставангард»є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір поставки укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується відповідними видатковими накладними, здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договір поставки, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Крім того, відповідачем в силу с.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ПП «Інвеставангард»не знаходилося за адресою, що зазначена у податкових накладних. При цьому, за умови невірного зазначення адреси в податкових накладних контрагента, такий факт не міг би слугувати підставою для зменшення позивачу податкового кредиту, оскільки така відповідальність платника податку-покупця не передбачена законодавством. Поряд із тим, суд враховує, що чинним законодавством передбачений порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за місцем її знаходження, який податковим органом дотриманий не був (ст.ст. 14, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»), а також, враховує те, що акт перевірки контрагента, на який посилається відповідач, зазначаючи, що контрагент не знаходиться за юридичною адресою, складений після отримання позивачем відповідних податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. Як вже встановлено судом, позивачем з ТОВ «Кортес-Агро»було укладено договір перевезення товару, придбаного у ПП «Інвеставангард».

Таким чином, посилання в акті перевірки на той факт, що у ПП «Інвеставангард» відсутні основні фонди, трудові ресурси, транспортні засоби для здійснення господарської діяльності, зокрема з позивачем, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані «ТОВ «ТБ «Молдавкабель»його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що ТОВ «ТБ «Молдавкабель»сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угоди, яка суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару у ПП «Інвеставангард», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Інвеставангард» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, є безпідставними і зробленими при довільному тлумаченні положень наведених норм, без дослідження фактичних обставини, пов'язаних з реальним наданням послуг (постачанням товару), та приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вищевказаних вимог законодавства віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму, сплачену в ціні придбаного товару за вищевказаним договором до складу податкового кредиту та порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 року за №0000172302 підлягає скасуванню, як таке, що винесено протиправно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про скасування або визнання не чинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 14.12.2011 року за №0000172302 підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Квитанцією № 70290517 від 09.02.2012 року підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (т.1, а.с.2)

Таким чином, суд вважає, що судові витрати ТОВ «Торговельний Будинок «Молдавкабель»зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. підлягають відповідно до вимог ст. 94 КАС України відшкодуванню з Державного бюджету України, оскільки рішення по даній справі ухвалено на користь позивача.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 17 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний Будинок «Молдавкабель» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 14.12.2011 року за №0000172302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний Будинок «Молдавкабель»(ідентифікаційний код 24118918) суму сплаченого судового збору в розмірі 2146 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21 травня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.