Постанова № 24444078, 23.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2012 р. Справа №2а-1980/12/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі1880073,50 грн.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність №6/10-0/25 від 17.04.2012,

представника відповідача - не з'явився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі1880073,50 грн..

23.04.2009 позивач уточнив позовні вимоги, а саме просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 2261087,87 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 у справі №2а-3099/09/5/0170 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.06.2009 у справі №2а-3099/09/5/0170 залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.06.2009 у справі №2а-3099/09/5/0170 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2011 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час прийняття рішення Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішень не надано належної правової оцінки доводам податкового органу відносно того факту, що позивачем не виявлені власні, орендовані, одержані за договорами лізингу складські, торгові, виробничі і інші приміщення, в яких проводилась господарська діяльність відповідача. А також те, що договори укладені відповідачем з найманими робітниками в Білогірському районному центрі зайнятості не числяться та не встановлено фактичне місце здійснення господарської діяльності відповідача. Також судами не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що у відповідача відсутні трудові ресурси, транспортне і торгове устаткування, матеріали для здійснення основного виду діяльності і необхідні для виконання умов договорів з контрагентами. Відповідачем не надані сертифікати якості на одержані товари (продукти харчування). Виходячи з первинних документів, наданих відповідачем реалізовувалися молочнокислі продукти, зберігання яких можливе тільки при дотриманні певних умов, терміни реалізації обмежені.

17.02.2012 адміністративну справу №2а-3099/09/5/0170було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Ольшанській Т.С. з присвоєнням номеру справи 2а-1980/12/0170/13.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.02.2012 адміністративну справу 2а-1980/12/0170/13 прийнято до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.2012 проведено заміну первинного позивача у справі на правонаступника - Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (до зміни прізвища -ОСОБА_1), ІПН НОМЕР_1, 27 квітня 2005 року була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим, про що видано відповідне Свідоцтво. Згідно з довідкою від 28.04.2005 №97/28-01 взята на облік як платник податків та зборів. Відповідач також зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 16.04.2007).

Судом встановлено, що ДПІ в Білогірському районі АР Крим у період з 17.10.2008 року по 30.10.2008 на підставі направлення №110/17-01 від 17.10.2008 проведено виїзну планову перевірку відповідача дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 04 листопада 2008 року №1793/1701/3091614744.

Вказаний акт перевірки було направлено відповідачу по двом адресам та вручено відповідачу 06.11.2008. Як свідчать матеріали справи відповідач також скористався своїм правом на подання заперечень на акт перевірки, на які фізичній особі -підприємцю була направлена відповідь, що отримана ОСОБА_1 14.11.2008.

За актом перевірки встановлено, порушення пунктів 1, 5 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинам, здійснених останньою з:

ДП "Торговий Дім "Масляна" - договір на поставку продукції ВАТ "Молочник" та інші продукти харчування № 24-07/к від 19.03.2007;

ПП "Агро-Трейд" - договір на поставку продукції ТМ "(тостерні плавлені сирки) та інші продукти харчування без номера від 01.11.2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вищезазначені договори укладені без реального настання правових наслідків та їх зміст суперечити актам цивільного законодавства, а тому такі угоди згідно частини 2 статті 215 ЦК України слід вважати нікчемними, і визнання таких угод недійсними не вимагається. Укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених частини 1 статті 208 ГК України, а тому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 2261087,87 грн.

Як зазначено у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість", про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ОСОБА_1 є торгівельно-закупівельна діяльність. Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу та іншими договорами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 19.03.2007 між відповідачем та ДП "Торговий Дім "Масляна" був укладений договір №24-07/к, відповідно до якого ДП "Торговий Дім "Масляна" поставляє, а ФОП ОСОБА_1 приймає та сплачує вартість товару -продукції ВАТ "Молочник" та інших продуктів харчування на підставі накладних та прайслистів постачальника. Оплата проводиться протягом 5 календарних днів з дня поставки товару.

09.01.2008 між тими ж сторонами був укладений договір №7/08-к за тотожними умовами постачання, за винятково строку оплати -14 календарних днів з моменту виписки товару згідно товарно-транспортній накладній.

Відповідно до статті 11 КАС України суд розглядає справу на підставі доказів наданих сторонами та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом був досліджений акт перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, складений за місцем податкової реєстрації постачальника -ДП "Торговий Дім "Масляна" від 25.11.2008 №1578/23-400/32055899 про результати невиїзної документальної перевірки ДП "ТБ "Масляна" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків СПД "ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 по 31.05.2008. ДП "ТД "Масляна" є юридичною особо, що зареєстрований реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому від 24.05.2002, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 20.01.2003, основним видом діяльності є оптова торгівлі молочними продуктами, має 44 найманих працівника.

Судом встановлено, що на виконання умов угоди відповідачу були поставлені товари починаючи з 03.04.2007 по 31.05.2008 на загальну суму 1176775,46 грн., у тому числі ПДВ 196129,30 грн. Реальність постачання підтверджується накладними та податковими накладними. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними на власний та орендований транспорт за рахунок ДП "ТД "Масляна". Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі у квітні 2007 -травні 2008 років у загальній сумі 2557926,65грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними операціями включені до податкових зобов'язань відповідних періодів, відображені у реєстрі виданих податкових накладних постачальника.

Перевіркою ДП "ТД "Масляна" не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від СПД "ОСОБА_1, які повністю відображені в податковому обліку результатів господарських відносин.

На підставі наведеного суд робить висновок про реальність здійснення операцій постачання товарно-матеріальних цінностей з боку продавця ДП "ТД "Масляна".

Податковим органом зазначається, що в позивача відсутні власні, орендовані, одержані за договором лізингу складські, торгові, виробничі і інші приміщення, в яких проводилась господарська діяльність відповідача, наймані працівники, транспортне і торгове устаткування.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 знаходиться вантажопасажирський автомобіль Форд Транзит 1999 року виписку, про що також зазначається в акті перевірки 04.11.2008. Загальна вантажопідйомність зазначеного автомобілю складає 1,5 тони. Як зазначає відповідач у запереченнях на позов -автомобіль об лаштований морозильною камерою.

З наданих до матеріалів справи накладних на товари, що отримані від ДП "ТД "Масляна" вбачається, що кількість товару, яка поставлялася у кожній окремій партії, складала від 64 кг (14.11.2007) до 1740 кг (07.11.2007).

Даній обставині податковий орган під час перевірки оцінки не надав. Проте наявність автомобілю з зазначеними характеристиками надає можливість підприємцю здійснювати перевезення товару покупцям безпосередньо після отримання його від постачальника.

З наданих пояснень відповідача від 20.08.2008, що долучені позивачем в копії до матеріалів справи, постачання роздрібним покупцям здійснювалося за готівкові кошти, яки в подальшому оприбутковувалися у банку.

За актом перевірки податкова робить висновок, що фактичний дохід відповідача за 2007 рік склав 1362420,00 грн.

За порушення порядку проведення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 2579308,15грн., згідно рішення від 18.11.2008 №0002442330.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.10.2008 по справі №2а-1326/09/10/0170 був задоволений адміністративний позов ДПІ у Білогірському районі та стягнуто з СПД ОСОБА_1 заборгованість зі штрафних санкцій у сумі 2579308,15грн., нарахованих за неналежне оприбуткування грошових коштів в сумі 515861,63грн., отриманих у період з 01.10.2007 по 05.03.2008.

Згідно статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративний справі, що набуло законної сили, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

На підставі зазначеного судом робиться висновок про доведення судовим рішенням по справі №2а-1326/09/10/0170, що набуло законної сили, факту отримання доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

Під господарською діяльністю у Господарському Кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З урахуванням фактів, встановлених під час судового розгляду, суд робить висновок про недоведеність позивачем обставин порушення ФОП ОСОБА_1 здійснення операцій, що не спрямовані на отримання доходу, за правочинами, що укладені з ДП "ТД "Масляна".

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

На підставі наведеного суд відмовляє у задоволені позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 коштів, отриманих за недійсним правочином, укладеним з ДП "ТД "Масляна".

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення коштів, отриманих ФОП ОСОБА_1 за операціями з ПП "Арго-Трейд", суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Як зазначено на 6 аркуші акту перевірки від 04.11.2008 за період з 01.01.2008 по 05.03.2008 СПД ОСОБА_1 було перераховано ПП "Арго-Трейд"10000,00 грн. оплату за товар.

Придбання товарів не підтверджується (акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості відсутні).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі наведеного суд погоджується з висновком податкового органу про нікчемність правочину, укладеного відповідачем з ПП "Арго-Трейд", оскільки перерахування грошових коштів на рахунок постачальника не є виключним підтвердженням реальності здійснення зазначеної операції, а інших доказів сторонами не надано.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Як зазначено постанові Верховного Суду України від 09.02.2010 №21-1547во09 положенням статті 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією статтею 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК.

Судом встановлено, що вимоги про стягнення заявлені позивачем до ФОП ОСОБА_1, проте матеріалами справи підтверджується лише факт оплати 10000,00 грн. на користь ПП "Арго-Трейд", докази отримання товару сторонами не надані.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі наведеного суд робить висновок, що ФОП ОСОБА_1 виконаний обов'язок покупця -сплачена певна грошова сума. Проте обов'язок постачальника -передання товару, ПП "Арго-Трейд" не виконаний.

На підставі зазначеного суд вказує, що у відповідності до положень статті 208 ГК України кошти за нікчемним правочином повинні бути стягнути саме з ПП "Арго-Трейд".

Відповідно до частини 1 статті 238 ГК України дано визначення адміністративно-господарських санкцій, якою встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Крім того, встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину (рішення Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.02.2010 №21-1547/во09).

Судом також встановлено, що позивачем пропущений й встановлений статтею 250 ГК України строк для застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої частиною 1 статті 208 ГК України, оскільки з моменту виконання правочину (кошти були перераховані 01.01.2008 та 05.03.2008) пройшло більше року.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_1 коштів за нікчемними правочинами, укладеними з ПП "Арго-Трейд" задоволенню не підлягають.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.05.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 30.05.2012.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.