Ухвала суду № 24437781, 25.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/75888/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Коваленка О.В., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р.

у справі № 2а/2570/1505/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша булочка»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша булочка»(надалі -позивач, ТОВ «Наша булочка») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (надалі -відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0001062320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17.03.2011 р. № 0001062320.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Наша булочка», посилаючись на те, що касаційна скарга ДПІ у м. Чернігові є необґрунтованою, просить її залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. -без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернігові провела позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Наша булочка»з питань правильності нарахування податків, зборів та обов'язкових платежів при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Буцефал»за період з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р., за результатами якої було складено акт № 160/23/33469082 від 09.03.2011 р.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 000,00 грн. за травень 2008 року.

17.03.2011 р. ДПІ у м. Чернігові прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001062320, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 000,00 грн., у тому числі 4 000,00 -основний платіж, 1 000,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Наша булочка»придбало транспортні послуги у ПП «Буцефал», згідно податкової накладної від 30.05.2008 р. № 94, на загальну суму 24 000,00 грн., у тому числі ПДВ 4 000,00 грн., яка занесена до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2008 року. Оплата розрахунків за послуги підтверджується платіжним дорученням № 423 від 16.05.2008 р. з розрахункового рахунку ЧФ ВАТ «ВіЕйБіБанк»№ 26007300117330 на загальну суму 24 000,0 грн.

Використання вказаних послуг у подальшій господарській діяльності позивача підтверджується актом приймання виконаних робіт за травень 2008 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У відповідності до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

До того ж, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.04.2011 р. ДПІ у м. Чернігові було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт перевірки № 277/23/334469082, в якому зазначено, що перевіркою не встановлено заниження або завищення податкових зобов'язань за період, що перевірявся.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що під час перевірки TOB «Наша булочка»факти, встановлені у вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.08.2010 р. у справі № 1-172/2010, які мали місце з 01.07.2009 р. по 18.11.2009р., поширено відповідачем в часі на минулий період -травень 2008 року, який не був предметом досудового слідства та судового розгляду. Відтак, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо недійсності угоди про надання транспортних послуг між позивачем та ПП «Буцефал»у травні 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що податковим органом не надано доказів, які б підтверджували намір позивача укласти угоду з ПП «Буцефал»у травні 2008 року з метою здійснення безтоварної фіктивної операції.

Отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 000,00 грн. є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові у справі № 2а/2570/1505/2011 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв