Ухвала суду № 24437137, 22.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/8393/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-1670/8393/11

за позовом відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"

до Державної податкової адміністрації в Полтавській області

про визнання недійсною податкової консультації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Полтавській області, в якому просив визнати недійсною податкову консультацію, яка була надана у письмовій формі листом Державної податкової адміністрації України у Полтавській області від 31 серпня 2011 року за вих. № 2498/10/15-329.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-1670/8393/11 в задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Державної податкової адміністрації Полтавській області про визнання недійсною податкової консультації відмовлено.

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю»самостійно не розміщує відходи своєї господарської діяльності у спеціально відведених місцях (у розумінні Закону України «Про відходи»та Податкового кодексу України), тому спірна податкова консультація відносно того, що позивач є платником екологічного податку згідно пп.240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України суперечить нормам діючого законодавства.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної інстанції, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (ідентифікаційний код юридичної особи 00152299) зареєстровано як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 127008 та перебуває на обліку як платник податків в Кременчуцькій ОДПІ.

Згідно пп. 2.2 п. 2 Статуту позивача (нова редакція від 27.05.2005 р., державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 02.06.2005 р.) предметом діяльності товариства, зокрема, є виробництво та реалізація технічного вуглецю; виробництво та реалізація теплової енергії; виробництво та реалізація оксиду цинку, пероксиду цинку, оксиду титану; виробництво та реалізація промислових товарів у тому числі широкого вжитку; виробництво, реалізація, ремонт та сервісне обслуговування технологічного обладнання і устаткування за профілем основного виробництва; заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів; операції у сфері поводження з небезпечними відходами та інше.

Дані види діяльності супроводжуються утворенням відходів, в т.ч. небезпечних, тобто підприємство позивача є виробником відходів в розумінні Закону України "Про відходи" та є платником екологічного податку.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким було змінено податкову систему України, в тому числі був скасований такий вид зборів, як збір за забруднення навколишнього середовища, платником якого був позивач до цього кодексу, запроваджено екологічний податок.

У зв'язку із набранням чинності ПКУ Кременчуцькою ОДШ було направлено ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" лист вих. № 27463/10/15 від 22 липня 2011 року стосовно нарахування і сплати екологічного податку за розміщення відходів у світлі нового кодексу, в якому, на думку позивача, було відсутнє однозначне тлумачення цього питання, у зв'язку з чим ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" 05 серпня 2011 року за вих. 0213/1647 направило лист до Державної податкової адміністрації України з проханням надати податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, а саме:

чи є об'єктом та базою оподаткування обсяги відходів, які протягом звітного кварталу (окрім відходів, які віднесені до вторинної сировини) утворились у суб'єкта господарювання та були передані іншому на договірних засадах для розміщення чи утилізації, та за які цей суб'єкт повинен нараховувати і сплачувати екологічний податок (як новий власник відходів) у цьому ж податковому періоді. А, якщо так, то яким чином уникнути подвійного оподаткування одних і тих же обсягів відходів;

чи є об'єктом та базою оподаткування обсяги металобрухту (чорного та кольорового), що тимчасово розміщуються та передаються на договірних засадах спеціалізованим підприємствам, операції з якими не підпадають під сферу регулювання Закону України "Про відходи".

У відповідь на зазначений запит ДПА у Полтавській області надіслала на адресу позивача лист № 2498/10/15-329 від 31 серпня 2011 року, в якому податковим органом зазначені норми розділу УІІІ Податкового кодексу України, який регламентує порядок справляння екологічного податку, зазначивши, що суб'єкт господарювання (незалежно від отримання дозволу на утворення та розміщення відходів та наявності договору на видалення та утилізацію відходів з переробним підприємством (спеціалізованим підприємством) повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення (зберігання) відходів протягом звітного кварталу на загальних підставах.

Із вказаною податковою консультацією позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що якщо підприємство протягом звітного кварталу утворює та тимчасово розміщує на своїй території (зберігає) будь-які відходи до передачі їх іншим суб'єктам господарювання, незалежно від наявності дозволу на розміщення таких відходів, оскільки податкове законодавство не містить вимог щодо наявності або відсутності таких дозволів, то обсяги цих відходів підпадають під визначення об'єкту оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Згідно п. 52.4 ст. 52 цього ж кодексу консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 53.3 статті 53 ПКУ встановлено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. За змістом вищевказаної норми підставами для визнання недійсною податкової консультації вищевказаним кодексом визначено суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не проводять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, окрім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Розміщенням відходів, у розумінні підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщена відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використана яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Як зазначає позивач, товариство не здійснює розміщення відходів в розумінні вищевказаних норм, оскільки а мають на балансі жодного місця видалення відходів або спеціально відведеного місця чи об'єкта, на який би було видано дозвіл спеціально уповноважених органів на видаленні відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмітити, що норми Закону не вимагають від платників податку - суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами обов'язкової наявності власних спеціально відведених місць із дозволом спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відходи" до законодавства про відходи входить, зокрема. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". Згідно ч. 2 ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Судом також встановлено, що 01.07.2009 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області було видано дозвіл ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (код власника відходів 00152299) на розміщення відходів в 2010 році № 24049 терміном дії з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., яким визначено перелік і кількість для розміщення відходів на 38 найменувань відходів із визначенням дозволених місць розміщення вказаних відходів. До даного дозволу позивачу видано ліміт на утворення та розміщення відходів на 2010 рік, без якого дозвіл не дійсний.

По позиції вищевказаного переліку № 12 (брухт чорних металів дрібний інший код 7710.3.1.01). ІЗ (брухт міді та сплавів на мідній на мідній основі, що утворюється в процесі виробництва провідників струму код 31.10.2.9.02). 22 (брухт чорних металів дрібний інший (залишки електродів) код 7710.3.1.08) місцем розміщення визначено підприємство позивача. 01.07.2010 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області було видано дозвіл ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (код власника відходів 00152299) на розміщення відходів в 2011 році № 24049 терміном дії з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р„ яким визначено перелік і кількість для розміщення відходів на 37 найменувань відходів із визначенням дозволених місць розміщення вказаних відходів. До даного дозволу позивачу видано ліміт на утворення та розміщення відходів на 201 1 рік. без якого дозвіл не дійсний.

По позиції вищевказаного переліку № 12 (брухт чорних металів дрібний інший код 7710.3.1.01), 13 (брухт міді та сплавів на мідній на мідній основі, що утворюється в процесі виробництва провідників струму код 31.10.2.9.02) місцем розміщення визначено підприємство позивача, а по позиції 22 (брухт чорних металів дрібний інший (залишки електродів) код 7710.3.1.08) місцем розміщення визначено - звалище АТ "Укртатнафта". Щодо інших видів відходів, зазначених у вказаних переліках, місцем розміщення визначено - звалище АТ "Укртатнафта" та полігон промвідходів ПП "Фірма Реал-М".

Згідно пояснень представників відповідача в ході судового розгляду позивач в 2010 році був платником збору за забруднення навколишнього середовища, у зв'язку з чим складав та подавав до податкового органу відповідну звітність, де самостійно обраховував розмір збору та сплачував його, а в 2011 році є платником екологічного податку і так само складає і подає до податкового органу відповідну звітність та сплачує податок.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи позивача про неналежність до об'єкту оподаткування екологічним податком обсягів відходів, що не включені до переліку вищевказаних дозволів або по яких не визначено місце розміщення, які позивачем передаються іншим суб'єктам господарювання для розміщення цих відходів або їх утилізацію до кінця звітного періоду (кварталу).

Термін об'єкта оподаткування, наведений в пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПКУ. визначає об'єктом та базою оподаткування обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу. Тобто, вказаною нормою ПКУ не поставлено в залежність визначення об'єкта оподаткування екологічним податком із кінцем звітного періоду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що. якщо підприємство протягом звітною кварталу утворює та тимчасово розміщує на своїй території (зберігає) будь-які відходи до передачі їх іншим суб'єктам господарювання, незалежно від наявності дозволу на розміщення таких відходів, оскільки податкове законодавство не містить вимог щодо наявності або відсутності таких дозволів, то обсяги цих відходів підпадають під визначення об'єкту оподаткування.

На вимогу суду першої інстанції про надання інформації щодо моменту утворення відходів, обставин та місця їх тимчасового розміщення та зберігання, а також моменту їх фактичної передачі іншим суб'єктам господарювання, . позивачем суду такої інформації не надано.

Стосовно операцій з продажу позивачем обсягів металобрухту (чорного та кольорового), що тимчасово розміщуються та передаються на договірних засадах спеціалізованим підприємствам, операції з якими, на думку позивача, не підпадають під сферу регулювання Закону України "Про відходи", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позиції податкового органу, викладеної у оскаржуваній податковій консультації. У даному листі зазначено, що не є платником податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльністю із збирання та заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ). Отже, за відсутності вказаних умов відносно позивача такі операції підпадають під дію законодавства про відходи та оподаткування екологічним податком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги про подвійне оподаткування операцій з розміщення відходів при їх передачі іншим суб'єктам господарювання для розміщення, які мають необхідні дозволи, оскільки сплата податку різними суб'єктами господарювання в межах господарської діяльності не є подвійним оподаткуванням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-1670/8393/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. по справі № 2а-1670/8393/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2012 р.