Ухвала суду № 24437104, 15.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/11175/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 р. по справі № 2а-1670/11175/11

за позовом публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат"

до Державної податкової інспекції у м. Полтава

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавський домобудівельний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив:

визнати нечинним податкове повідомлення -рішення № 0003182301 від 29.11.2011 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 584,33 грн., в тому числі основний платіж -10583,33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 р. по справі № 2а-1670/11175/11 в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення відмовлено.

Відповідач, публічне акціонерне товариство "Полтавський домобудівельний комбінат", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що недоліки в заповненні податкових накладних, неправильне зазначення адреси покупця та індивідуального податкового номера покупця або незазначення даних про місцезнаходження покупця та індивідуального податкового номеру, номеру свідоцтва платника ПДВ, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність чи недопустимість як доказів здійснення господарської операції.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної інстанції, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 17.11.2011 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Батіман" за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., за наслідками якої складено акт № 8796/23-2/01270581. Перевіркою зокрема встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 10583,33 грн., в тому числі за лютий 2011 на суму 10583,33 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення -рішення № 0003182301 від 29.11.2011 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10584,33 грн., в тому числі основний платіж -10583,33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 грн. Позивач не погодився з податковим повідомленням -рішенням та оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Батіман" не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 (в редакції, чинній на час прийнятті спірних рішень) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стала господарська операція між позивачем та ТОВ "Батіман", яке, згідно наданих позивачем документів, виконало роботи по переоснащенню та ремонту форм стінових панелей, про що позивач надав договір № 03/11 від 15.01.2011 з додатком, акт здачі -прийняття, платіжне доручення та податкову накладну. Вартість робіт складає 63500 грн., в тому числі ПДВ -10583 грн.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наданий позивачем акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 та податкова накладна № 69 від 28.02.2011 не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять обсягу та одиниці виміру господарської операції (надання послуг). Акт не містить ні переліку виконаних робіт із зазначенням їхньої вартості, ні місця їх отримання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно акту № Б-00000028 здачі -прийняття робіт, виконані роботи з переоснащенню та ремонту форм стінових панелей, проте зі змісту акту здачі прийняття робіт (надання послуг) не можливо встановити, які ремонтні та інші роботи були виконані. Посилання в акті здачі - прийняття робіт (надання послуг) на номер договору також не розкриває змісту виконаних робіт, оскільки в договорі вони визначені аналогічним чином. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів фактичного здійснення переоснащення та ремонту об'єктів позивача, а саме доказів здійснення пропуску осіб для здійснення ремонту на територію публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" чи ввезення необхідних засобів та матеріалі, доказів відображення в бухгалтерському обліку вартості форм стінових панелей з урахуванням проведених робіт з переоснащення та ремонту, докази використання вказаних об'єктів з урахуванням здійснених робіт в господарській діяльності позивача.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що з наданого акту здачі - прийняття робіт неможливо дійти висновку, які роботи були фактично виконані підприємством ТОВ "Батіман", що виключає можливість встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Крім того, колегія суддів зазначає, що проведення оплати за послуги з переоснащення та ремонту металоформ не відповідає послугам, які надані згідно акту здачі - прийняття робіт -переоснащенню та ремонту форм стінових панелей.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 р. по справі № 2а-1670/11175/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 р. по справі № 2а-1670/11175/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.