Ухвала суду № 24436425, 17.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 4265/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Рибачука А.І., Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання Маципури Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Стеатит» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за позовом Прокурора Перечинського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до Відкритого акціонерного товариства «Стеатит» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

18.07.2008 року Прокурор Перечинського району Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області (надалі - УПФУ в Перечинському районі) до відкритого акціонерного товариства "Стеатит" (надалі - ВАТ "Стеатит"), яким просить стягнути заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у сумі 11 225,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ "Стеатит" має заборгованість перед УПФУ в Перечинському районі по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у сумі 11 225,04 грн., яка підлягає до стягнення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов прокурора Перечинського району Закарпатської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до відкритого акціонерного товариства "Стеатит" про стягнення заборгованості у сумі 11225,04 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Стеатит" (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Центральна, 1 код 14313814) на користь управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі (Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, 15 код 20449699) заборгованість у сумі 11225,04 грн. (одинадцять тисяч двісті двадцять п'ять гривен чотири копійки) по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Представник ВАТ "Стеатит" постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно рішення Перечинського районного суду від 08.08.2006 р. ОСОБА_1 визнано стаж за період роботи з 01.09.1973 р. по 21.08.1992 р. на державному Заводі «Стеатит», як шліфувальника металевих виробів та абразивним сухим способом, що надало йому право на пільгову пенсію по списку №2. Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі призначило ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", а не 100 зазначеного закону. Особі яка до і після 01.01.1992 р. працювала на роботах передбачених списком №2 і на підприємстві проведена атестація робочих місць, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення". (лист Пенсійного фонду України від 29.05.2003 р. №04/4/56 наявний в матеріалах справи) У зв'язку з відсутністю результатів проведення атестації робочого місця ОСОБА_1 (у відповідності до ПКМУ від 01.08.1992 р. №442) на державному підприємстві Перечинський завод „Стеатит" підстав призначення пільгової пенсії управлінням ПФУ у Перечинському районі вищевказаній особі згідно ст.13 ЗУ „Про пенсійне забезпечення" немає, так як останньому пенсія повинна була бути призначена згідно ст.100 зазначеного Закону. ВАТ «Стеатит» (приватна власність) було створено у 1994 р., а пільговий стаж ОСОБА_1 за позовом останнього рахувався з 01.09.1973 р. по 21.08.1992 р. на заводі «Стеатит» (державна власність). Таким чином, пільгового стажу ОСОБА_1 у ВАТ «Стеатит» з 1994 р. немає, а отже частка ВАТ «Стеатит» у відшкодуванні коштів на виплату та доставку пенсії відсутня. При визначенні ціни об'єкту приватизації не враховувалось майбутнє відшкодування покупцем коштів на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 Враховуючи, що дані суми не були об'єктом оцінки, то вони не входили і до обов'язків, які покупець передавав, а покупець прийняв в ході укладення договору купівлі-продажу. ВАТ „Стеатит" не є правонаступником обов'язків, які не були предметом договору купівлі-продажу державного майна від 30.12.1993 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ "Стеатит" (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Центральна, 1 код 14313814) створене шляхом перетворення Перечинського заводу "Стеатит", відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державний підприємств" та наказу Закарпатського регіонального відділення ФДМУ від 29.03.1994 року № 3/39 та є правонаступником заводу «Стеатит».

ВАТ "Стеатит" зареєстроване в УПФУ в Перечинському районі, відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

УПФУ в Перечинському районі призначило пенсію за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_1, відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Підставою призначення пенсії за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_1 є рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 6 грудня 2007 року (справа № 2- 286/2007р.), яким УПФУ в Перечинському районі зобов'язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 1 лютого 2007 року, виплативши заборгованість, що утворилася з 1 лютого 2007 року. Там же вказано, ,що ОСОБА_1 працював на заводі «Стеатит» і має право на пільгову пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини правомірності призначення пільгової пенсії гр. ОСОБА_1, наявність пільгового стажу га підстав для призначення пільгової пенсії - встановлені рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 6 грудня 2007 року (судове рішення набрало законної сили), та обставини призначення пенсії гр. ОСОБА_1 повторно не доказуються.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року за № 400/97-ВР, для платників збору об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року за № 400/97-ВР, для платників збору об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і плати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21-1 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за N 4/8663), якою, зокрема, передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи а останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він одається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

За період з 1 лютого 2007 року по 30 червня 2008 року УПФУ в Перечинському районі проведено фактичну виплату пільгових пенсій та витрат на їх доставку гр. ОСОБА_1 1225,04 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, направлених УПФУ в Перечинському районі відповідачеві за період з травня по грудень 2008 року у сумі 10461,97 грн., з врахуванням заборгованості за період з 01.02.2007 року, згідно рішення Перечинського райсуду від 6 грудня 2007 року (лист УПФУ в Перечинському районі від 07.05.2008 року № 513/02) та за період з червня по грудень 2008 року у сумі 763,07 грн. (лист УПФУ в Перечинському районі від 05.06.2008 року за № 627/02), довідкою - розрахунком підтвердження отримання пенсії гр.. ОСОБА_1 (лист Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 21.10.2010 року і №01-5) у сумі 11225,04 грн.

Оскільки позивачем призначена пільгова пенсія гр. ОСОБА_1 на виконання вищевказаних судових рішень, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв доводів відповідача щодо неправомірності призначення такої, виходячи з наступного: ч. 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на території України, та згідно п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України - обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

ВАТ "Стеатит" створене шляхом перетворення Перечинського заводу "Стеатит", відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державний підприємств" та наказу Закарпатського регіонального відділення ФДМУ від 29.03.1994 року № 3/39 і відповідно до Статуту є правонаступником заводу «Стеатит».

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державні органи приватизації у межах своєї компетенції змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності, та здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України (ст. 28 Закону України "Про приватизацію державного майна").

У результаті продажу цілісний майновий комплекс підприємства, що приватизується, не руйнується, а лише змінює свого власника, приєднуючись при цьому до його майна та майнових прав і зобов'язань.

Згідно ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР (введено в дію з 1 січня 1964 року згідно Закону УРСР від 18.07.1963 року, втратив чинність з 1 січня 2004 року згідно з Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, діяв на час реорганізації заводу "Стеатит" та створення ВАТ "Стеатит"), при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, виніс постанову у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Стеатит» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-1062/08/0770 за позовом Прокурора Перечинського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до Відкритого акціонерного товариства «Стеатит» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.05.2012 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ А.І. РИБАЧУК

І.О. ЯВОРСЬКИЙ