Рішення № 24436073, 22.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5023/1726/12

вх. № 1726/12

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в особі відділення "Харківська міжрегіональна дирекція" ПАТ "Креді Агріколь Банк" , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків

про стягнення 2 968 617,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" в особі відділення "Харківська міжрегіональна дирекція" ПАТ "Креді Агріколь Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", про стягнення заборгованості за генеральним договором № 1888/2009-Г від 15.12.2009р. та відповідним кредитним договором № 1963/2009 від 15.12.2009р. у загальній сумі 2 968 617,57 грн., в т.ч. заборгованість по кредиту - 2862003,79 грн., заборгованість по відсоткам - 106613,78 грн.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 22.05.2012 р. об 11:00 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Дзержинським районним судом м. Харкова його позовної заяви до ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_4 про визнання недійсним генерального договору № 1888/2009-Г від 15.12.2009р., яка подана до суду 17.05.2012 р.

Відповідач також заявив клопотання про відкладення розгляду справи для отримання в Дзержинському районному суді м. Харкова ухвали про порушення провадження у справі за його позовом до АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_4 про визнання недійсним генерального договору № 1888/2009-Г від 15.12.2009р.

Позивач проти клопотань відповідача заперечує, вважає, що відповідач затягує розгляд даної справи.

Розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку представників сторін, суд встановив, що ТОВ "УБФ" звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_4 про визнання недійсним генерального договору № 1888/2009-Г від 15.12.2009р., про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції від 17.05.2012р.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суд з'ясовує : як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення.

Крім того, суд бере до уваги, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як вбачається з позовної заяви, що подана відповідачем до Дзержинського районного суду м. Харкова, підставою для визнання недійсним генерального договору № 1888/2009-Г від 15.12.2009р. відповідач вважає той факт, що договір, на його думку, підписаний директором ТОВ "УБФ" з перевищенням повноважень.

Суд зазначає, що в межах даної справи судом досліджується генеральний договір № 1888/2009-Г від 15.12.2009р. та заперечення відповідача можуть бути розглянуті в межах даної справи, при цьому п. 1 ч.1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а за таких обставин суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, а тому відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. З тих самих підстав суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд звертає увагу на те, що ухвала суду від 12.04.2012р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 24.04.2012р. була направлена на адресу відповідача 12.04.2012р., тобто завчасно з урахуванням поштового обігу.

Відповідач отримав дану ухвалу 25.04.2012 р., про що свідчить поштове повідомлення, в отже відповідачу стало відомо про наявність даного спору в суді, однак відповідач не скористався своїми процесуальними права та не звернувся до суду з питання ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвала суду від 24.04.2012р. про відкладення розгляду справи на 17.05.2012р. направлена відповідачу за адресою, по якій він зареєстрований та яка підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, а також на фактичну адресу, яка була зазначена позивачем у позовній заяві, але обидві ухвали суду повернуті поштою за закінченням строку зберігання.

Згідно з положеннями ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 111 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1155 реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти у приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія такої довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.

Таким чином, суд своєчасно та належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи. Однак відповідач з власної вини не отримав поштове відправлення.

У судовому засіданні 17.05.2012 р. судом була оголошена перерва до 22 травня 2012 р. об 11:00 год. для надання відповідачу часу на підготовку обґрунтування своєї позиції по справі.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не надав.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, оскільки договір, за яким виданий кредит, підписаний директором з перевищенням повноважень. Стосовно розрахунку заборгованості надати своїх заперечень не може, оскільки ними такий розрахунок не перевірявся.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.11.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" (відповідач, позичальник) був укладений Генеральний договір № 1888/2009-Г, за умовами якого банк зобов'язався здійснювати поточне кредитування позичальника у валюті, обумовленій Кредитними договорами, у межах лімітів умов кредитування в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати всі умови, необхідні для отримання Кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення Боргових зобов'язань, а також належно та у строки виконувати усі інші зобов'язання, передбачені цим Договором, Кредитними договорами та Договорами забезпечення (п. 1.1). Ліміт кредитування встановлений у розмірі 2800000,00 грн., ліміт строку кредитування - 36 календарних місяців, максимальний розмір процентів - 30%. Процентна ставка за правомірне користування конкретним Кредитом встановлюється у відповідних Кредитних договорах та не може перевищувати Максимальний розмір процентів. Після укладення Кредитних договорів та видачі Кредитів, встановлені Кредитними договорами розміри процентних ставок можуть змінюватися тільки у випадках, що не суперечать законодавству (.1.2).

У додатку № 1 до Генерального договору № 1888/2009-Г сторони погодили перелік забезпечення, який в подальшому змінювався додатковим договором № 1 від 02.12.2009р., № 2 від 08.12.2009 р., № 3 від 15.12.2009р., № 4 від 27.05.2010р., № 6 від 22.11.2010р., № 7 від 30.12.2010р., № 9 від 23.01.2012р.

Крім того додатковими договорами змінювався ліміт суми кредитування та додатковим договором № 7 від 30.12.2010р. такий ліміт встановлений у сумі 5800000,00 грн.

15.12.2009 року між сторонами в рамках Генерального договору № 1888/2009-Г від 27.11.2009 року укладений Кредитний договір № 1963/2009, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у сумі 700000,00 грн. на 12 місяців під 26 % річних, цільове призначення - фінансування поточної діяльності (п. 2). Строк повернення кредиту - не пізніше 10.12.2010р. (п.5).

Додатковими договорами № 1 від 22.11.2010р., № 2 від 28.01.2011р., № 3 від 25.11.2011р., № 4 від 24.01.2012р. були внесені зміни до Кредитного договору № 1963/2009. Зокрема, додатковим договором № 4 від 24.01.2012р. був збільшений ліміт кредитування до 5500000,00 грн., строк користування кредитом встановлений до 25.11.2012р., відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 24 % річних. Згідно встановленого графіку ліміт кредитування складає : з 25.02.2012 року - максимальний ліміт кредитування 5 000 000,00 грн.; з 25.03.2012 року - максимальний ліміт кредитування 4 500 000,00 грн.; з 25.04.2012 року максимальний ліміт кредитування 4 000 000,00 грн.; з 25.05.2012 року - максимальний ліміт кредитування 3 500 000,00 грн.; з 25.06.2012 року максимальний ліміт кредитування 3 000 000,00 грн.; з 25.07.2012 року - максимальний ліміт кредитування 2 600 000,00 грн.; з 25.11.2012 року максимальний ліміт кредитування 00,00 грн.;

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що Генеральний договір № 1888/2009-Г від 27.11.2009р. підписаний директором товариства з перевищенням повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до положень Статуту відповідача виконавчим органом товариства є дирекція або директор. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Положення Статуту не містять ніяких обмежень щодо укладення директором товариства договорів кредиту.

Таким чином, заперечення відповідача щодо того, що Генеральний договір № 1888/2009-Г від 27.11.2009р. підписаний не уповноваженою особою не відповідають положенням Статуту товариства та нормам діючого законодавства.

Позивач виконав свої зобов'язання за Генеральним договором № 1888/2009-Г від 27.11.2009 року та Кредитним договором № 1963/2009 від 15.12.2009р. та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 5500000,00 грн. відповідно до поданих відповідачем заявок.

Відповідачем не було здійснено чергове погашення кредиту в сумі 500000,00 грн. та сплата відсотків, у зв'язку з чим відповідно до п. 6.3 Генерального договору № 1888/2009-Г від 27.11.2009р. у позивача виникло право достроково вимагати повернення суми заборгованості за Кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, плати за обслуговування кредитної лінії, пені та штрафів).

Позивачем 23.03.2012 на адресу відповідача була направлена вимога за вих. № 81142/427 про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості в загальній сумі 5735788,00 грн., яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак позивачем в добровільному порядку не була погашена заборгованість.

29.03.2012р. за рахунок коштів, які були списані з депозитів, які виступали забезпеченням по кредиту, була погашена заборгованість у сумі 2637996,21 грн., у зв'язку з чим несплаченою залишилась заборгованість у сумі 2862003,79 грн.

Крім того відповідачем не здійснена повна та своєчасна оплата нарахованих відсотків за користування кредитом, а саме заборгованість по відсоткам за березень 2012 р. складає 106613,78 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів виконання ним умов Кредитного договору, хоча відповідач мав можливість надати такі докази.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість відповідача по основній сумі кредиту складає 2862003,79 грн., по нарахованих процентах за березень 2012р. - 106613,78 грн.

Нарахування відсотків відповідає умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобов'язання по Генеральній угоді та відповідному Кредитному договору.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення домовленості сторін, кредитні кошти не повернув, відсотки за користування нею не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості по договору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 2862003,79 грн. та відсотків за користування кредитом за березень 2012р. у сумі 106613,78 грн. правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем, та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача в відповідності до ст.49 ГПК України, а саме на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд.19, кв.90, код 35702245, п/р 26006003337001 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Харків, МФО 300614) на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код 14361575) в особі Відділення "Харківська міжрегіональна дирекція" ПАТ "Креді Агріколь Банк" (61003, м. Харків, м-н Р.Люксембург, 2, код 26149490, п/р № 35198831000001 МФО 350619) заборгованість за кредитом у сумі 2862003,79 грн., відсотки за користування кредитом за березень 2012р. у сумі 106613,78 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 61013,35 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28.05.2012 р.

Суддя Яризько В.О.