Постанова № 24435536, 20.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. Справа № 2а-12068/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Булигіної А.В.

відповідача ОСОБА_2, Косої І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільної фірми «Мадем»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132335/0, № 00001422335/0 від 29.07.2010 р., № 0000132335/1, № 00001422335/1 від 27.08.2010 р., № 0000132335/2, № 00001422335/2 від 17.09.2010 р., -

в с т а н о в и в :

29 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «Мадем»(далі -ТОВ БФ «Мадем») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову від 29.09.2011 р. (т. 2 а.с. 22-28), просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі -Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська) № 0000132335/0, № 00001422335/0 від 29.07.2010 р., № 0000132335/1, № 00001422335/1 від 27.08.2010 р., № 0000132335/2, № 00001422335/2 від 17.09.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновків, викладених у акті документальної невиїзної перевірки ТОВ БФ «Мадем»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Содес»за травень-вересень 2008 року № 6043/23-3/30421341 від 19.07.2010 р., які не відповідають дійсності. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу про завищення ТОВ БФ «Мадем»у перевіряємому періоді валових витрат на загальну суму 2 671 грн., посилаючись на хибність висновків податкового органу щодо нікчемності, недійсності правочину, а саме, договору купівлі-продажу від 01.05.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Содес»(далі -ТОВ «Содес») та ТОВ БФ «Мадем», оскільки зазначений правочин не має ознак нікчемності, передбачених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, та не визнаний в судовому порядку недійсним. При цьому, позивач зазначає, що зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01.05.2008 р. виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується накладними, банківськими виписками, податковими накладними та прибутковими ордерами. З огляду на це, позивач також не погоджується з висновком податкового органу відносно того, що договір від 01.05.2008 р. не спричинив настання правових наслідків для його сторін. Крім того, позивач вказує на те, що відсутність у ТОВ «Содес»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів не є доказом відсутності настання реальних правових наслідків в результаті укладення договору купівлі-продажу від 01.05.2008 р., та не є підставою для визнання зазначеного договору недійсним. Окрім цього, позивач вважає неправомірним коригування відповідачем валових витрат ТОВ БФ «Мадем»за перевіряємий період, оскільки правомірність їх формування підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, які були надані позивачем до податкового органу при проведенні перевірки. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними у акті перевірки ТОВ БФ «Мадем»від 19.07.2010 р., позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000132335/0, № 00001422335/0 від 29.07.2010 р., винесені на підставі зазначених висновків, є неправомірними, та підлягають скасуванню, так само, як і повідомлення -рішення № 0000132335/1, № 00001422335/1 від 27.08.2010 р., № 0000132335/2, № 00001422335/2 від 17.09.2010 р., прийняті за результатами адміністративного оскарження.

29.09.2011 р., окрім заяви про уточнення адміністративного позову, представником позивача Булигіною А.В. надані додаткові письмові пояснення по справі, у яких вона наголошує на тому, що договір купівлі-продажу від 01.05.2008 р., укладений між ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем», відповідає нормам ст. 180 Господарського кодексу України, та не містить ознак нікчемності. Твердження відповідача щодо нікчемності зазначеного договору, обґрунтоване відсутністю реальних правових наслідків його укладення, на думку представника позивача, не може бути прийнято судом з огляду на відсутність доказів безтоварності зазначеної господарської операції. Водночас, представник позивача вказує на наявність доказів реального виконання ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем»умов договору від 01.05.2008 р., якими є: пояснення свідка ОСОБА_7-працівника ТОВ БФ «Мадем», податкові накладні, докази сплати вартості товару, ордера, а також докази наявності у ТОВ БФ «Мадем»обладнання, в якому зберігався товар, отриманий від ТОВ «Содес», а саме, холодильників. При цьому, представник позивача зазначає, що основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля продуктами харчування, яку він здійснює у власному магазині за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Літейна, 13. З огляду на це, та враховуючи наявність у матеріалах справи усієї первинної документації, яка відображає здійснення господарської операції з ТОВ «Содес»щодо купівлі молочної продукції, та сплати контрагенту вартості цього товару, представник позивача вказує на відсутність доказів цілеспрямованості позивача на ненастання юридичних наслідків за результатом укладення угоди від 01.05.2008 р., що, у свою чергу, свідчить про відсутність ознак нікчемності вказаного правочину. При цьому, позивач зазначає про те, що за відсутності судових рішень про визнання договору купівлі-продажу від 01.05.2008 р. недійсним, висновок податкового органу про недійсність зазначеного правочину не має правового обґрунтування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмових поясненнях від 29.09.2011 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на висновки, викладені у акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Содес»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., у яких, зокрема, зазначено, що ТОВ «Содес»порушено ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочину, здійсненому платником податку з ТОВ БФ «Мадем». З огляду на обставини, з'ясовані під час перевірки, та висновки, викладені у зазначеному акті перевірки, відповідач стверджує, що витрати, понесені ТОВ БФ «Мадем»за нікчемною угодою, укладеною з ТОВ «Содес», яка не породжує юридичних наслідків, не є витратами підприємства в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому віднесення їх позивачем до складу валових, які приймають участь у визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, суперечить ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону. З огляду на це, відповідач вважає висновки, викладені у акті перевірки ТОВ БФ «Мадем»від 19.07.2010 р., законними та обґрунтованими, а винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення -правомірними.

27.01.2012 р. представником відповідача за довіреністю ОСОБА_5 надані письмові пояснення, у яких наведено розрахунок суми донарахувань основних зобов'язань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, здійснених Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська за результатами перевірки ТОВ БФ «Мадем», а також зазначено, що при проведенні зазначеної перевірки, платником податків було надано лише договір від 01.05.2008 р., укладений між ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем», накладні, податкові накладні та платіжні доручення. Водночас, документи, що свідчили б про придбання товару за договором, та підтверджували б природу походження товару за договором, платником податків до перевірки надано не було. Також, при проведення перевірки, податковим органом було враховано дані податкової декларації з податку на прибуток, поданої ТОВ «Содес»за місцем його реєстрації у органах державної податкової служби, згідно якої основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні, товарно-матеріальні цінності у відповідних звітних періодах підприємством не придбавались, не продавались, та їх залишки на підприємстві відсутні. Податковим органом враховано також те, що ТОВ «Содес»за адресою реєстрації не знаходиться та ніколи не знаходилось, в поясненнях, наданих на вимогу податкового органу, директором ТОВ «Содес»зазначено, що до створення і діяльності підприємства він відношення не має, оскільки ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, будь-які бухгалтерські та податкові документи не складав та не підписував. З огляду на сукупність встановлених обставин, при перевірці ТОВ БФ «Мадем»зроблено висновок про те, що платником податків, в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено скориговані валові витрати за перевіряємий період на суму 2 671 грн.

З огляду на викладене, представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «Мадем»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.05.1999 р. (а.с. 10), та перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська.

19.07.2010 р. Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ БФ «Мадем»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Содес»за травень-вересень 2008 року, за результатами якої складено акт № 6043/23-3/30421341 (т. 1 а.с. 166-184).

Перевіркою встановлено порушення платником податків ст. ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог закону, та укладення правочину, не спрямованого на реальне настання наслідків, обумовлених правочином. За висновком податкового органу, укладений правочин порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. З огляду на це, податковим органом зроблено висновок про порушення платником податків п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що призвело до завищення скоригованих валових витрат у перевіряємому періоді на суму 2 671 грн., а також порушення платником податків п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 2 137 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Содес»(продавець) та ТОВ БФ «Мадем»(покупець) 01.05.2008 р. було укладено договір купівлі-продажу товару № б/н (т. 1 а.с. 29-30). Згідно п. 1.1 розділу 1 договору «Предмет договору», постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, яка в подальшому іменується як товар. Проте, яка саме продукція має бути передана постачальником покупцю, у п. 1.1 договору від 01.05.2008 р. не зазначено, тобто, зазначений пункт договору, яким має визначатися продукція (товар), що придбавається покупцем, залишився неузгодженим (т. 1 а.с. 29). Також, у п. 2.1 розділу 2 договору «Умови поставки»зазначено, що постачання здійснюється транспортом постачальника, а розділом 3 договору «Якість продукції»передбачено, що постачальник зобов'язується відпускати покупцю товар, який відповідає вимогам діючих ТУ та ГОСТам, ветеринарним та санітарним нормам, а також надати покупцю необхідні документи, які підтверджують якість товару (вказані документи у позивача відсутні). Крім цього, згідно п. 4.1 розділу 4 договору «Ціна та сума договору», розрахунки за поставлену продукцію здійснюються за договірною ціною, яка фіксується на кожну партію у протоколі узгодження, який є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ БФ «Мадем»отримано від ТОВ «Содес»накладні та податкові накладні на загальну суму 12 821 грн. 07 коп., у тому числі ПДВ -2 136 грн. 87 коп. (а.с. 84-151). Розрахунки за товар проведено у безготівковій формі у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення на загальну суму 12 821 грн. 07 коп. (а.с. 31-49).

Згідно додаткам 5 декларацій з ПДВ за травень-вересень 2008 року, до розділу ІІ «Податковий кредит»включено суму ПДВ у розмірі 2 136 грн. 85 коп. по контрагенту «Содес», а саме у травні -408 грн. 77 коп., червні -428 грн. 72 коп., липні -408 грн. 96 коп., серпні -446 грн. 21 коп., вересні -444 грн. 19 коп.

При проведенні перевірки ТОВ БФ «Мадем»Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська були прийняті до уваги обставини, встановлені під час проведення Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) документальної невиїзної перевірки ТОВ «Содес»з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт № 1531/23-3/35498068 від 29.05.2009 р.

Так, при проведенні перевірки ТОВ «Содес»ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, зокрема, встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Содес» № 100077434 від 09.11.2007 р. анульовано 14.08.2009 р., а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність платника за місцезнаходженням. Також, перевіркою встановлено, що дирекція та бухгалтерія ТОВ «Содес»за юридичною адресою не знаходиться; загальна чисельність працюючих підприємства становить 1 особа, тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. На підставі цього, податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Содес»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, Також, відповідно до пояснень, відібраних співробітниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, громадянин України ОСОБА_6 ніколи не був директором, бухгалтером та засновником ТОВ «Содес», доручень в присутності нотаріуса на здійснення реєстрації підприємства не давав, що свідчить про створення ТОВ «Содес»невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вимоги для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Содес»фінансово-господарською діяльністю не займалося, натомість його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. З огляду на це, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок, що ТОВ «Содес»порушено ст. ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правовідносинах, здійснених ТОВ «Содес», зокрема, з ТОВ БФ «Мадем».

Враховуючи зазначені висновки акту перевірки ТОВ «Содес»від 29.05.2009 р., Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська зробила висновок про те, що операції купівлі-продажу товару, здійснені між ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем», не спричиняють правових наслідків, що обумовлено ст. ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України. Враховуючи норми ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, податковий орган дійшов висновку про відсутність факту надання (одержання) послуг, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого, договір, укладений між ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем», відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на це, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська зроблено висновок про завищення ТОВ БФ «Мадем»показників рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11»за І півріччя 2008 року та 9 місяців 2008 року на загальну суму 2 671 грн., оскільки зазначені витрати в силу недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем», не є витратами підприємства в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, податковий орган дійшов висновку про завищення ТОВ БФ «Мадем»у період з травня по вересень 2008 року податкового кредиту на загальну суму 2 137 грн., яка сплачена ним у складі ціни товару згідно договору від 01.05.2008 р., оскільки в силу недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем», зазначена сума податку не була фактично сплачена постачальником, а отже, не може брати участі у формуванні податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначених висновків акту перевірки від 19.07.2010 р., Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська 29.07.2010 р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132335/0 про донарахування ТОВ БФ «Мадем»податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 2 671 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 335 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 160);

- № 0000142335/0 про донарахування ТОВ БФ «Мадем»податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 2 137 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 068 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 161).

При цьому, штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача у розмірі 50 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання (т. 1 а.с. 63, 64), що передбачено п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІ від 21.12.2000 року (далі -Закон України № 2181), відповідно до якого, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 29.07.2010 р., ТОВ БФ «Мадем», відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181, оскаржило їх в адміністративному порядку до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, та до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 186-195), рішеннями яких від 27.08.2010 р. № 29367/10/23-3, та від 17.09.2010 р. № 25347/10/25-008, відповідно, скарги платника податків були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін (т. 1 а.с. 152-159), внаслідок чого, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000132335/1, № 00001422335/1 від 27.08.2010 р., № 0000132335/2, № 00001422335/2 від 17.09.2010 р. (т. 1 а.с. 162-165).

Не погодившись з рішеннями органів державної податкової служби України, ТОВ БФ «Мадем»у відповідності до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181, оскаржило їх в судовому порядку.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства, чинного на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Нормою ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

З огляду на це, а також враховуючи відсутність рішень суду про визнання угоди, укладеної між ТОВ «Содес»та ТОВ БФ «Мадем»недійсною, або вироку суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновку податкового органу щодо нікчемності, недійсності договору від 01.05.2008 р.

Водночас, розглядаючи питання щодо відповідальності особи за несплату ПДВ по ланцюгу придбання, Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 20.07.2010 р. за № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дійшов висновку про те, що відповідальною за сплату ПДВ до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Разом з тим, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

З огляду на це, Вищим адміністративним судом зроблено висновок про необхідність дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна позиція викладена й у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, доведеному до судів нижчого рівня у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 р. Податковим кодексом України.

Враховуючи зазначену позицію Вищого адміністративного суду, судом при вирішенні даного спору судом прийняті до уваги наступні обставини.

Як вже було зазначено раніше, у п. 1.1 розділу 1 договору від 01.05.2008 р. сторонами не зазначено предмету договору, який є істотною умовою договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, враховуючи зазначені норми Закону, а також те, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи не було надано ні додаткових угод, ні специфікацій до договору від 01.05.2008 р., якими було б визначено предмет договору, а саме перелік продукції, яка має бути передана від ТОВ «Содес»до ТОВ БФ «Мадем»згідно умов договору, суд вважає, що сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету договору, тобто договір від 01.05.2008 р. фактично не було укладено.

Крім того, керуючись принципом офіційного з'ясування обставин справи, у відповідності до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду справи судом у позивача були витребувані документи на підтвердження реальності угоди, зокрема, сертифікати якості, надання яких постачальником покупцю передбачено п. 3.2 розділу 3 договору, товарно-транспортні накладні, та інші документи, які б підтверджували факт виконання сторонами умов договору від 01.05.2008 р. Проте, зазначені документи на вимогу суду позивачем не були надані, у зв'язку з їх відсутністю. Натомість, позивачем було заявлено клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка ОСОБА_7, яка, відповідно до запису у трудовій книжці, є комерційним директором ТОВ БФ «Мадем»(т. 2 а.с. 78-80).

Зазначене клопотання було задоволено судом, незважаючи на те, що пояснення свідка не можуть підтверджувати ті обставини, які мають бути підтверджені документально (а отже, не є належними доказами по справі).

Згідно показань ОСОБА_7, сертифікати якості надавалися постачальником при передачі товару, проте, зазначені документи не можуть бути долучені до матеріалів справи, оскільки вони зберігались на підприємстві протягом тижня після продажу партії товару. Також, ОСОБА_7 зазначила, що при прийнятті товару від ТОВ «Содес»нею підписувалися лише товарно-транспортні накладні, копії яких не можуть бути надані на вимогу суду, оскільки на даний час знищені; акти приймання-передачі не складались.

Отже, на підтвердження факту виконання сторонами умов договору від 01.05.2008 р. позивачем надані лише накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, та виписки з розрахункових рахунків у банку (т. 1 а.с. 31-151).

При цьому, суд зазначає, що на прибуткових ордерах, наданих позивачем, підпис отримувача (уповноваженої особи ТОВ «Содес») не скріплений відбитком печатки ТОВ «Содес»(т. 1 а.с. 50-83). Також, надані позивачем накладні та податкові накладні не містять дати та номеру договору, згідно якого вони виписані (т. 1 а.с. 84-151), а деякі податкові накладні, зокрема № 06/05 від 06.05.2008 р., № 19/06 від 19.06.2008 р., № 24/08 від 24.06.2008 р., не містять відбитку печатки ТОВ «Содес»(т. 1 а.с. 119, 129, 130). Окрім цього, при дослідженні оригіналів податкових накладних ТОВ «Содес»в судовому засіданні, судом встановлено, що всі податкові накладні за травень, червень, липень 2008 року, виписані ТОВ «Содес», роздруковані в один період часу на одному принтері, про що свідчить характерні полоси по краям листів, на яких вони роздруковані, та заповнені однією кульковою ручкою та одним почерком. Починаючи з податкової накладної від 29.07.2008 року, податкові накладні заповнені іншою кульковою ручкою, проте, також мають ознаки роздрукування їх на тому ж принтері та заповнення в один період часу однією особою. Крім того, підпис директора ОСОБА_6 на договорі та на податкових накладних візуально істотно розрізняється.

Зазначені обставини у їх сукупності викликають сумнів у достовірності доказів, наданих позивачем.

Інших документів на підтвердження факту здійснення поставки ТОВ «Содес»товару на адресу ТОВ БФ «Мадем»згідно договору від 01.05.2008 р., позивачем не надано.

Отже, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано: документи із зазначенням асортименту та ціни товару, який було ним придбано у ТОВ «Содес»згідно договору від 01.05.2008 р., документи на підтвердження факту транспортування продукції від постачальника, та документи на підтвердження факту виконання умов договору обома сторонами, а саме, актів прийому-передачі товару за договором. Також, позивачем не надані документи, складання яких прямо передбачено умовами договору від 01.05.2008 р., зокрема, довіреностей на отримання товару (п. 2.3 договору), документів на підтвердження якості товару (п. 3.2 договору), а також протоколу узгодження ціни продукції (п. 4.1 договору). Водночас, надані позивачем прибуткові ордери, накладні та податкові накладні не містять усіх обов'язкових реквізитів, зокрема, печаток ТОВ «Содес»(усі прибуткові ордери та податкові накладні № 06/05 від 06.05.2008 р., № 19/06 від 19.06.2008 р., № 24/08 від 24.06.2008 р.), та номеру договору, згідно якого вони складені.

З огляду на це, суд погоджується з твердженням податкового органу, що правочин, укладений між ТОВ «Содес» та ТОВ БФ «Мадем»01.05.2008 р., не був фактично виконаний сторонами, а його укладення було направлено на отримання фінансової вигоди для обох сторін, шляхом мінімізації оподаткування за рахунок підприємства (ТОВ «Содес»), яке не виконує своїх податкових обов'язків.

При цьому, суд зазначає, що згідно акту № 1448/29-021-1 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Содес», підписаного начальником ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ТОВ «Содес»з 14.08.2009 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ, у зв'язку з тим, що платник по факту виписки податкових накладних не задекларував (не сплатив) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджено доповідною запискою № 350/152 від 13.08.2009 р. (300 000 грн.), а також, на підставі підтвердженого повідомленням ВПМ № 3789/77/26408 від 21.11.2008 р. факту відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням (а.с. 61-62).

Що стосується посилання відповідача на технічні паспорти обладнання (холодильників), у яких ніби-то зберігався товар (молочна продукція), отримана ТОВ БФ «Мадем»від ТОВ «Содес», а також на факт реалізації зазначеної продукції у магазині за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Літейна, 13, на підтвердження чого надано Книгу обліку розрахункових операцій № 0464001066 (т. 2 а.с. 46-55), суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначені докази підтверджують лише той факт, що ТОВ БФ «Мадем»здійснює реалізацію молочної продукції у магазині по вул. Літейна, 13 в м. Дніпропетровську, проте, вони не є доказом отримання позивачем молочної продукції, зазначеної у наданих ним податкових накладних, виписаних ТОВ «Содес», саме згідно умов договору від 01.05.2008 р.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

З огляду на вищевикладені обставини, а також норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд погоджується з висновком податкового органу, що витрати, понесені платником податків на виконання умов договору, щодо якого відсутні докази його реального виконання, не мають господарського (економічного) обґрунтування. Такі витрати не повинні відноситись на результати саме господарської діяльності платника податків, оскільки відсутні обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що визначені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»як валові витрати. Сума таких витрат, віднесена підприємством до валових витрат, не є компенсацією вартості товару (робіт, послуг), втратами у господарській діяльності підприємства, та не містить ознак отримання прибутку від укладення такої угоди (отримання таких послуг). Розумні економічні причини можуть бути лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект за результатами підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат. Намір одержання доходу лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не може розглядатися як самостійна ділова мета підприємства.

Отже, витрати, понесені ТОВ БФ «Мадем»згідно договору від 01.05.2008 р., який не був фактично виконаний сторонами, не є витратами в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.

Враховуючи зазначені норми Закону, а також викладений вище висновок суду про те, що факт придбання товарів згідно умов зазначеного договору платником податків не доведено, суд погоджується з позицією податкового органу щодо неправомірності віднесення ТОВ БФ «Мадем»до складу податкового кредиту травня-вересня 2008 року сум податку на додану вартість в сукупному розмірі 2 137 грн., сплачених позивачем в ціні товару згідно договору від 01.05.2008 р.

Отже, висновки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про заниження ТОВ БФ «Мадем»податку на прибуток на суму 2 671 грн., внаслідок порушення 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та про завищення ТОВ БФ «Мадем»податкового кредиту з податку на додану вартість у травні-вересні 2008 року на загальну суму 2 137 грн., відповідають нормам законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин (складання акту перевірки та винесення оскаржуваних рішень).

Розрахунок здійснених відповідачем нарахувань по податку на прибуток підприємств, та по податку на додану вартість, наведено у його письмових поясненнях від 27.01.2012 р. (т. 2 а.с. 27). Доводів щодо неправильності вказаного розрахунку, позивачем у позовній заяві не наведено.

З урахуванням сукупності встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, винесені Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська за результатами перевірки ТОВ БФ «Мадем», відповідають нормам чинного на час їх складання законодавства, а отже, скасуванню не підлягають.

Суд також зазначає, що обґрунтування відповідачем висновків акту перевірки посиланням на норми законодавства, яке у даних правовідносинах не підлягає застосуванню (щодо нікчемності угод), не впливає на висновки податкового органу про те, що договір від 01.05.2008 р. фактично не був виконаний сторонами, а його укладення було направлено на отримання фінансової вигоди для обох сторін. Враховуючи, що зазначений висновок підтверджений за результатами судового розгляду справи, неправильність обґрунтування не тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільної фірми «Мадем» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 26.03.2012 року.

Суддя В.В.Чорна