Постанова № 24384542, 01.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3144/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кучми К.С. при секретарі -Василенко Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ НВП «Поліпром» звернулось до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032302 від 20.02.2012 р. за формою «В1» про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування на 1 306 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 327 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що встановлені контролюючим органом під час перевірки обставини про ознаки фіктивності ФОП ОСОБА_1, що не підтверджені достатніми доказами, не створюють підстав для висновку про нікчемність правочинів платника податків та, відповідно, завищення ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

22.02.2012 р. постановою Київського окружного адміністративного суду по справі №2а-39912/1070 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт від 15.12.2011 року №14/1701/НОМЕР_1, визнані протиправними. 05.04.2012 р. постановою Шевченківського районного суду м.Києва постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 року за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП «ОСОБА_1.» та ФОП «ОСОБА_3.» з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України скасовано, а тому представник позивача просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнав та вказав, що ТОВ НВП «Поліпром» заповнено Додаток 2 до податкової декларації за листопад 2011 року з порушенням Методики розрахунку показників Додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за №197/18935, а саме: дані рядку 22 податкової декларації з ПДВ відповідного звітного періоду відображаються в колонках 3 та 5 підсумкового рядка Довідки та розподіляються (у відповідних колонках) по періодах виникнення (колонка 2) податкового кредиту, за рахунок якого вони сформовані.

Згідно поданого розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) за листопад 2011 р., який заповнено з порушенням вимог Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 року №166 (в редакції Наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41. Дана помилка призвела до невірного заповнення р.2 додатку 3 декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» у сумі 492 887 грн., що в свою чергу призвело до неправильного визначення суми бюджетного відшкодування у листопаді 2011 р. на суму 1 306 грн. Враховуючи вищевикладене, в порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14, ст.200 ПК України ТОВ НВП «Поліпром» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 1 306 грн.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України передбачено не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, в порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту у листопаді 2011 року на суму 305 грн., а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ НВП «Поліпром» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.11.1992 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2011 року відповідачем складено акт № 225/235/19155069 від 03 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту податковий орган вручив платнику податків податкове повідомлення-рішення №0000032302 від 20.02.2012 р. за формою «В1» про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування на 1 306 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 327 грн.

Із змісту вищевказаного акту вбачається, що ТОВ НВП «Поліпром» недостовірно визначено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року, а саме завищено бюджетне відшкодування на суму 1 306 грн. та завищено суму податкового кредиту за листопад 2011 р. на 305 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1), який має ознаки фіктивності.

В судовому засіданні встановлено, що 01 липня 2011 року між TOB НВП «Поліпром» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №22-11 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в МЮУ від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку - первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним актам.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини із ФОП ОСОБА_1 та оформлювались в рамках виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Всі передбачені законом реквізити є в наявності.

У відповідності до вищезазначеного акту перевірки станом на 03.02.2012 р. системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено наявність нікчемних стосунків протягом жовтня 2011 року на загальну суму ПДВ 1 611 грн. (податкові накладні №25 від 31.10.2011 р. та №2 від 30.09.2011 р.) з ФОП ОСОБА_1

Суд не погоджується з висновком відповідача, щодо порушення ТОВ НВП «Поліпром» ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та вчинені правочини є нікчемними, й в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Законом встановлена презумпція правомірності правочину. Так, у відповідності з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, що вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Як свідчать наявні у матеріалах справи первинні документи, зміст укладеного ТОВ НВП «Поліпром» договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також жодним чином не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: продавець/виконавець за договором передав товар покупцю/виконав роботу та передав її результат покупцю, та отримав за це обумовлену договором суму, покупець - прийняв товар/роботу та здійснив їх оплату на користь продавця, зобов'язання сторонами виконані в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилається на ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному ТОВ НВП «Поліпром» договорі в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, бо такий висновок зроблений на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ НВП «Поліпром» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Як вбачається із змісту акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел TOB НВП «Поліпром» на укладення договору з контрагентом ФОП ОСОБА_1 (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати транспортно-експедиційних послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності, реальністю дій TOB НВП «Поліпром» щодо оплати за одержані послуги. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими.

Також згідно із ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Пунктом 11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

В ході розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача не надав суду жодного судового рішення, яке набрали законної сили, за яким правочин, вчинений ТОВ НВП «Поліпром», визнані відповідним судом недійсними

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені. Дії відповідача щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.20 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Позивачем підтверджений рух активів між ТОВ НВП «Поліпром» та ФОП ОСОБА_1, оскільки суду надані всі первинні документи товариства, а саме: договір № 22-11 про надання транспортно-експедиційних послуг, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні за вересень 2011 року тощо.

Судом підтверджена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, а саме встановлено, що ТОВ НВП «Поліпром» зареєстроване як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Крім того, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська не надано суду належних та обґрунтованих доказів, які б підтверджували відсутність господарської мети при вчиненні відповідних дій ТОВ НВП «Поліпром» з іншими контрагентами.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст.215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позові наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000032302 від 20.02.2012 за формою «В1» про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування на 1 306 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 327 грн.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 20 лютого 2012 року №0000032302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» судовий збір у розмірі 107, 3 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст складений 28 травня 2012 року.

Суддя К.С. Кучма