Вирок № 24432276, 21.05.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-425/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

при секретарі Василишиній О.П.

з участю прокурора Рака П.О.

захисника ОСОБА_1

представника цивільного позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Даньківка Іллінецького району Вінницької області, українця, громадянина України, з освітою середньою, одруженого, працюючого слюсарем ВАТ «Богодуховский молокозавод», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,

за ст.191 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив розтрату чужого майна, яке було йому ввірене, а саме 270 пар взуття на суму 62216,00 гривень, які належать товариству з обмеженою відповідальністю (TOB) «Белексім», за наступних обставин.

19.08.2010 між ВАТ «Обув», що розташоване за адресою: Республіка Білорусь, м. Могильов, вул. Якубовського, 20, в особі генерального директора ОСОБА_4 та TOB «Белексім», що розташоване за адресою: Україна, м. Київ, вул. М. Раскової, 19, оф.318, в особі директора ОСОБА_5, укладено договір поставки за №170, відповідно до якого TOB «Белексім»придбало у ВАТ «Обув»380 пар дитячого взуття.

03.12.2010, TOB «Белексім»в особі директора ОСОБА_5, укладено з СПД-ФО ОСОБА_6 договір-доручення на транспортне-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях, а саме перевезення 380 пар дитячого взуття придбаного у ВАТ «Обув».

В межах вищевказаного договору, СПД-ФО ОСОБА_6, 11.10.2010, уклав договір №11/10/10 з СПД-ФО ОСОБА_7, відповідно до якого останній виступає перевізником та зобов'язується здійснити перевезення вищевказаного вантажу (товару), а саме 380 пар дитячого взуття.

Для виконання умов договору укладеного з СПД-ФО ОСОБА_6, СПД-ФО ОСОБА_7, доручає здійснити перевезення вантажу водію експедитору ОСОБА_3, з яким 21.09.2010 укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався безстроково виконати роботу водія експедитора.

Згідно п.2.4. договору, ОСОБА_3 зобов'язаний здійснювати контроль навантаження і вивантаження вантажів, а також складування і розміщення в кузові автомобіля.

Згідно п.2.5 договору, ОСОБА_3 зобов'язаний доставити вантаж у пункт призначення в строк, установлений в договорі (заявці).

Згідно п.2.7. договору, ОСОБА_3 зобов'язаний нести матеріальну відповідальність за довірений йому вантаж і транспортний засіб.

Так, ОСОБА_3, діючи відповідно до вищевказаних договорів, будучи матеріально відповідальною особою, 07.12.2010, в невстановлений слідством час, на вантажному автомобілі «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, прибув до ВАТ «Обув», що розташоване за адресою: Республіка Білорусь, м. Могильов, вул. Якубовського, 20, де у вантажне відділення зазначеного автомобіля завантажено та ним прийнято, відповідно до товарно-транспортної накладної за № 1699340 від 07.12.2010, для перевезення 380 пар дитячого взуття.

07.12.2010, в невстановлений слідством час. ОСОБА_3, на вантажному автомобілі «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, виїхав з території ВАТ «Обув», що розташоване за адресою: Республіка Білорусь, м. Могильов, вул. Якубовського. 20. та перетнувши державний кордон, 09.12.2010, приблизно о 07:20 годині, прибув до м. Києва, на перехресті вулиць Столичне шосе та вулиці Новопирогівська, де здійснив розтрату ввіреного йому чужого майна, продавши невстановленій слідством особі 270 пар дитячого взуття належного TOB «Белексім», а саме: туфлі для ясельного віку 10СМФ в кількості 10 пар, вартістю 168,91 за пару на суму 1689,00 гривень;

- туфлі мало дитячі 10СМФ в кількості 20 пар, вартістю 200,46 гривень за пару на суму 4009,00 гривень;

- туфлі мало дитячі 10СМФ в кількості 10 пар, вартістю 168,91 гривень за пару на суму 1689,00 гривень;

- туфлі мало дитячі 10СМФ в кількості 40 пар, вартістю 185,81 гривень за пару на суму 7433,00 гривень;

- туфлі літні мало дитячі 10СМФ в кількості 10 пар, вартістю 177,92 гривень за пару на суму 1779,00 гривень;

- дошкільні напівчеревики 10СМФ в кількості 20 пар, вартістю 213,98 гривень за пару на суму 4280,00 гривень;

- дошкільні туфлі 10СМФ в кількості 20 пар, вартістю 197,08 гривень за пару на суму 3942,00 гривень;

- дошкільні туфлі 10СМФ в кількості 20 пар, вартістю 189,19 гривень за пару на суму 3784,00 гривень;

- дошкільні черевики 10СМФ в кількості 20 пар, вартістю 326,67 гривень за пару на суму 6533,00 гривень;

- дошкільні чоботи 10СМФ в кількості 10 пар, вартістю 369,50 гривень за пару на суму 3695,00 гривень;

- туфлі для дівчат школярів 10СМФ в кількості 80 пар, вартістю 235,40 гривень за пару на суму 18 832,00 гривень;

- чоботи для дівчат школярів 10СМФ в кількості 10 пар, вартістю 455,14 гривень за пару на суму 4551,00 гривень, а всього здійснив розтрату ввіреного йому чужого майна, яке належить TOB «Белексім», на загальну суму 62 216,00 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_3 винним визнав себе повністю, підтвердивши вищезазначені обставини. Пояснив, що працював водієм-експедитором у фізичної особи підприємця ОСОБА_7. З ним було укладено трудовий договір у якому відображено, що він є матеріально-відповідальною особою. За ним закріпили автомобіль «ГАЗ»д.н.з. НОМЕР_1, яким здійснював перевезення вантажів по Україні та за кордоном.

Між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6, існував договір про здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом. В свою чергу ОСОБА_6 укладено договір з ТОВ «Белексім», про перевезення вантажів.

30.11.2010 року по вказівці ФОП ОСОБА_7. здійснив перевезення вантажу до Білорусі м. Солігорськ.

06.12.2010 року роботодавець повідомив йому про необхідність перевезення вантажу, що належить ТОВ «Белексім»з м. Могильов до м. Києва.

07.12.2010 року на території ВАТ «Обув»у м. Могильов його автомобіль, згідно товаро-транспортних накладних, завантажили дитячим взуттям у кількості 380 пар. Про отримання товару розписався у накладній та додатку до неї. Частину взуття вирішив продати, оскільки у нього було важке матеріальне становище і потрібно було лікувати батька дружини. Зателефонував знайомому по імені ОСОБА_8, якому повідомив, що може продати взуття по ціні набагато нижче ринкової.

За домовленістю зустрівся з ОСОБА_8 на перехресті вулиць Столичне шосе та вул. Новопирогівській в м. Києві. Завантажили у автомобіль ОСОБА_8 270 пар взуття. ОСОБА_8 дав йому 27 тисяч гривень. Вони роз»їхалися і більше не зустрічалися. При митному оформленні, виявили розрив троса опломбування товару і встановили нестачу. Гроші використав на потреби сім»ї. У вчиненому щиро розкаюється, позовні вимоги визнає і готовий їх відшкодовувати.

Згідно ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Підсудний, якому було роз"яснено наслідки у вигляді позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи, в разі визнання недоцільним дослідження доказів, та інші учасники судового розгляду правильно розуміють фактичні обставини справи, сумнівів у добровільності та істинності позиції підсудного немає, що підтверджується його показами.

Тому суд, згідно ст. 301-1 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та матеріалами, що характеризують його особу.

Суд вважає, що дії підсудного за ст. 191 ч. 1 КК України -як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, кваліфіковано правильно.

При обранні покарання підсудному суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, задовільний стан здоров»я, працює, одружений.

Обставиною, що пом'якшує покарання винного, відповідно до ст. 66 КК України, є його щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 191 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади, та враховуючи тяжкість злочину, особу винного, звільнити його від відбування основного покарання, на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням та покласти обов»язки передбачені ст. 76 КК України. Саме таке покарання, на погляд суду, буде достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Цивільний позов директора ТОВ «Белексім»ОСОБА_9, враховуючи його повне визнання підсудним, задовольнити і стягнути на його користь з ОСОБА_3 68971 грн. 17 коп.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік, без позбавлення права обіймати посади, пов»язані з матеріальною відповідальністю.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік та на підставі ст. 76 КК України покласти на нього обов»язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання, роботи та періодично з»являтися до КВІ на реєстрацію.

Цивільний позов директора ТОВ «Белексім»ОСОБА_9, задовольнити і стягнути на його користь з ОСОБА_3 68971 грн. 17 коп.

Речові докази: товаро-транспортну накладну, - зберігати у матеріалах справи;

трос для пломбування, що в камері схову Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с.121-123), - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1367 грн. 60 коп. та 607 грн. 82 коп. (одержувач: НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, код 25575285, банк: ГУ ДКУ у Київській області, МФО: 821018, р/р 31253272210699).

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін, -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя Дідик М.В.