Вирок № 2443008, 03.09.2008, Монастирищенський районний суд Черкаської області

В И Р О К

І МЕНЕМ У К Р А Ї Н И

  3 вересня 2008 року  м. Монастирище

  Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді:  Н.В. Мазай

при секретарі: В.В. Возній

з участю прокурора : М.М. Бебешка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Леськове Монастирищенського району Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України , суд -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 7 липня 2008 року, приблизно о 17 годині 30 хв., знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, під час суперечки із зятем ОСОБА_2, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс по декілька ударів руками в область обличчя та тулубу останнього, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_2, середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, у вигляді: закритий перелом 4-го ребра справа по середньо-пахвовій лінії, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, закритий перелом кісток носа, забій нижньої щелепи справа, синці, садна, набряки м'яких тканин обличчя, тилу правої кисті, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Підсудний ОСОБА_1 на стадії досудового та судового слідства свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, при цьому пояснив, що  7 липня 2008 року приблизно о 17 годині, коли він знаходився у себе в дома, до нього зателефонувала його донька ОСОБА_3, яка проживає АДРЕСА_2, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2, та повідомила, що її знову побив чоловік. Під час розмови дочка плакала. Він сівши у власний автомобіль поїхав на квартиру до доньки. На квартиру доньки він приїхав приблизно о 17 годині 30 хвилин. В квартирі знаходилась його донька ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4, які плакали. Онука розповіла, що папа побив маму. В кімнаті, на дивані лежав його зять ОСОБА_2 На його запитання, що він робить і навіщо побив дружину ОСОБА_2 відповів, що вона сама винна в тому, що він її побив. Відповідь та поведінка зятя його сильно обурили і він не стримавшись відразу наніс декілька ударів кулаками в область обличчя та декілька ударів кулаками в область тулуба, а саме грудей ОСОБА_2. ОСОБА_2 піднявся з дивану і став погрожувати йому та ОСОБА_3, яка також знаходилась в кімнаті фізичною розправою. Він не звертаючи уваги на його погрози, забрав доньку і онуку з квартири і вони поїхали в райвідділ міліції, де донька написала заяву про побиття. Після цього вони поїхали до нього додому в с. Леськове. Також він пояснив, що спиртних напоїв в той день не вживав. Він жалкує, що все так трапилось, та щиро кається у вчиненому, просить суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що  він проживає разом зі своєю дружиною та донькою ОСОБА_4 АДРЕСА_2. 7 липня 2008 року, приблизно о 17 годині дружина повідомила, що вона подала заяву на розірвання шлюбу. Після цього між ними виникла сварка і він штовхнув дружину долонею, але не бив. Від його поштовху дружина впала. Біля 17 години 30 хв. до кімнати увійшов його тесть ОСОБА_1, батько його дружини ОСОБА_3. ОСОБА_1 підійшовши до дивана на якому він лежав запитав, що він робить після чого раптово і несподівано почав його бити, наносячи йому удари кулаками в обличчя та тулуб. Від нанесених ударів він майже втратив свідомість. Після цього він лікувався в Монастирищенській ЦРЛ. До даного випадку в нього з тестем ОСОБА_1, не виникало бійок і всі питання вирішувались розмовами. Претензій матеріального та морального характеру в нього до підсудного не має, особисто він йому пробачив, вважає, що немає необхідності позбавляти підсудного волі, а міру покарання обмежити штрафом.

 Крім повного визнання вини підсудним під час судового слідства, його вина у вчинені злочину повністю доведена доказами, добутими в установленому законом порядку в ході досудового слідства, які за клопотанням підсудного, у відповідності до ст. 299 КПК України, в судовому засіданні, крім постанови про порушення кримінальної справи ( а.с. 1), показів підсудного, потерпілого, характеризуючих особу підсудного даних, не досліджувались, оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким не оспорюються і учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані у справі докази, в їх сукупності в результаті повного, всестороннього та об'єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає пред'явлене обвинувачення доведеним.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують призначення покарання підсудного, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування заподіяних збитків потерпілому, знаходження у підсудного на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують призначення покарання підсудного, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи те, що хоча підсудним і вчинено злочин, який Законом віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, однак і пом'якшуючі призначення покарання обставини, те що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, повністю відшкодував потерпілому заподіяні збитки, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства і находить за необхідне призначити йому покарання у вигляді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов'язки. Призначення саме такого покарання є необхідним і буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування іншого виду покарання передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КК України та ст. 69 КК України суд не вбачає.

Суд вважає, що цивільний позов заявлений прокурором в інтересах Монастирищенської ЦРЛ в розмірі 1397 гривень, повність підтверджений матеріалами справи та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Підсудного ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

Керуючись ст. 75-76 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

1. Не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

2. Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,

роботи.

3. Періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь Монастирищенської ЦРЛ в Черкаській області 1 379 (одну тисячу триста сімдесят дев'ять) гривень, перерахувавши їх на рахунок: р/р 35421006003071 МФО 854018, код 02005390 ГУДКУ в Черкаській області.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Черкаської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд.

Суддя Н.В. Мазай