Ухвала суду № 244296, 19.10.2006, Апеляційний суд Рівненської області

Справа № 22-1203 2006 року Головуючий суддя у І інстанції - Олійник П.В.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,

сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Свиспан Лімітед" на рішення Костопільського районного суду від 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Свиспан Лімітед" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

Рішенням Костопільського районного суду від 27 липня 2006 року задоволено по­зов ОСОБА_1 до ТОВ "Свиспан Лімітед" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу: позивача поновлено на по­саді контролера служби внутрішнього контролю і на його користь стягнено 1800 грн. заробітку за час вимушеного прогулу.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, по­силаючись на неправильне застосування місцевим судом ст. 33 КЗпП України та пору­шення вимог ст. 11 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1. 22 травня 2006 року від роботи був відсторонений у зв"язку з проведенням службового розслідування по факту нестачі на складі готової продукції.

Наказом НОМЕР_1ОСОБА_1. з 23.05.2006 р. без його зго­ди було тимчасово переведено строком на 1 місяць вантажником у цех комплектації, а 25 травня звільнено з роботи за прогули, допущені 23 і 24 травня 2006 року.

Проте ст. 43 Конституції України використання примусової праці заборонено.

Відповідно до правил частини 2 ст. 33 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана пра­цівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків сти­хійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попере­дньою роботою.

Між тим, таких обставин у даній справі не встановлено.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції цілком законно й обгрунтовано, вирішуючи по суті спір сторін про поновлення на роботі, дав правову оцінку тимчасо­вому переведенню позивача на іншу роботу, яке було проведено без його згоди і пере­дувало звільненню, та при цьому прийшов до правильного висновку про те, що таке пе­реведення було незаконним.

Доводи апелянта про вихід місцевого суду у цьому випадку за межі заявлених по­зивачем позовних вимог не заслуговують на увагу з таких підстав. Обґрунтовуючи свій позов про незаконність звільнення, ОСОБА_1 у поданій позовній заяві як на одну з підстав свого поновлення на роботі посилався саме на незаконність переведення перед звільненням. Окрім цього, позивач не заявляв перед судом самостійної вимоги про ви­знання цього переведення незаконним, а сам суд із цього приводу у резолютивній час­тині рішення якихось окремих висновків також не ухвалював.

Оскільки позивач заперечував проти свого переведення, а обставин, передбачених ч. 2 ст. 33 КЗпП України у справі не встановлено - його невихід у зв"язку з цим на робо­ту 23 і 24 травня 2006 року не можна вважати прогулом без поважних причин.

З урахуванням цих обставин апеляційний суд рахує, що суд першої інстанції за­конно й обгрунтовано поновив позивача на роботі та стягнув на його користь заробіток за час вимушеного прогулу.

Підстав для задоволення поданої апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ТОВ "Свиспан Лімітед" відхилити.

Рішення Костопільського районного суду від 27 липня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з ТОВ "Свиспан Лімітед" 30 грн. витрат на інформаційно-технічне за­безпечення, що пов"язані з розглядом справи, перерахувавши їх на розрахунковий раху­нок Апеляційного суду Рівненської області № 37313005001930 ЗКПО 02893096 в Управлінні Державного казначейства України в Рівненській області МФО 833017.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.