Ухвала суду № 24425397, 29.05.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 206/1272/2012 Провадження № 22-ц/0290/1670/2012Головуючий в суді першої інстанції:Бессараб Н.М.Категорія: 40 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Марчук В.С., Колоса С.С.,При секретарі:Пишному О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Видавництво «РІА», з участю третіх осіб: УМВС України у Вінницькій області, старшого інспектора сектору зв'язків з громадськістю УМВС України у Вінницькій області -Добровольської Ірини Ігорівни про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної і матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «РІА»- Гройсмана Дмитра Леонідовича на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 в щотижневій газеті «РІА»у черговому номері НОМЕР_1 на першій сторінці в анонсі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій зазначено «У Вінниці розслідують, як вінничанин обманув банк майже на 7 мільйонів гривень. Підприємець 5 років тому взяв кредит на будівництво торговельного центру. Проте зробив це за неправдивими відомостями. А торік взагалі припинив виплати. Суму збитків банку міліція називає, а хто підозрюваний - не розголошує».

Зобов'язано редакцію щотижневої газети «РІА», власником якої є ТОВ «ВИДАВНИЦТВО»не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати спростування на тій самій сторінці газети і тим самим шрифтом, що і спростовуване повідомлення наступного змісту: «Спростування»«Інформація що у Вінниці розслідують, як вінничанин обманув банк майже на 7 мільйонів гривень. Підприємець 5 років тому взяв кредит на будівництво торговельного центру. Проте зробив це за неправдивими відомостями. А торік взагалі припинив виплати. Суму збитків банку міліція називає, а хто підозрюваний - не розголошує, що опублікована 25.01.2012 року газетою «РІА»в анонсі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»не відповідає дійсності і є недостовірною».

Стягнуто на користь ОСОБА_6 з TОВ «ВИДАВНИЦТВО «РІА»1500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 10 грн.94 коп. в повернення судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На таке рішення представник ТОВ «Видавництво «РІА»- Гройсмана Д.Л. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що інформацією в анонсі статті від ІНФОРМАЦІЯ_2 в щотижневій газеті «РІА»у черговому номері НОМЕР_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка порочить честь, гідність позивача, а також його ділову репутацію позивач вважає наступну: «У Вінниці розслідують, як вінничанин обманув банк майже на 7 мільйонів гривень. Підприємець 5 років тому взяв кредит на будівництво торговельного центру. Проте зробив це за неправдивими відомостями. А торік взагалі припинив виплати. Суму збитків банку міліція називає, а хто підозрюваний-ні». Також, під даним заголовком розміщена фотографія ОСОБА_6, що в загальному концентрує увагу на його фотографії та на інформації -шахрайство, ОСОБА_6, у Вінниці розслідують як вінничанин обманув банк майже на 7 мільйонів гривень.

А також інформацією в статті від ІНФОРМАЦІЯ_3 в щотижневій газеті «РІА»у черговому номері 6 (1057) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», в підзаголовку: «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка порочить честь, гідність позивача, його ділову репутацію позивач вважає наступну: «Як писала в одному із попередніх номерів РІА, міліція Вінниці розслідує, як вінничанин обманув банк на 36,8 млн. гривень. За інформацією управління Держслужби боротьби з економічними злочинами, для отримання кредиту на будівництво торговельного об'єкту у Вінниці у 2007 році відділенню банку були надані неправдиві відомості про предмет іпотеки. За інформацією правоохоронців, з липня минулого року позичальник припинив виплати по кредиту, чим завдав збитків банківській установі у сумі 36,8 млн. гривень. Бізнесмен ОСОБА_6, на якого падають підозри, від фінансових маніпуляцій відхрещується. Як він повідомив телефоном -порушення кримінальної справи за статтею «шахрайство з фінансовими ресурсами»його не стосується. Проте судові папери -говорять, що в цій справі не все так гладко»в підзаголовку «Давня історія, або тут усі свої»зазначено: «Гортаючи Єдиний державний реєстрі судових рішень, виявляємо, що перед тим, як у справу втрутились правоохоронці, з'ясовують стосунки у судах уже більше півроку три сторони: ПП «ТУФ «ФЕРІДЕ», ТОВ «СУТСП «ЕЛ-ТУР» та ПАТ «Промінвестбанк». Якщо вбити у пошуковій мережі назви перших двох фірм пошук видає - обидві можуть стосуватися ОСОБА_6. Цього висновку доходить і суд: Згідно статуту ПП «ТУФ «ФЕРІДЕ»дане підприємство створено на підставі підприємницької ініціативи гр. особа_3, місце знаходження підприємства -м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24. За даною адресою також розташоване ТОВ «СУТСПС «ЕЛ-ТУР».

З матеріалів справи, зокрема, екранної копії розміщеної 18 січня 2012 року на офіційному сайті УМВС України у Вінницькій області інформації (а.с. 109, 123), остання не містить будь-яких прізвищ, імен, фотографії особи, а навпаки містить фото грошових купюр. Також по цій офіційній інформації, на яку посилається відповідач, неможливо ідентифікувати саме ОСОБА_6.

У вказаній інформації з сайту УМВС України у Вінницькій області вказано суму завданих банківській установі збитків на 36,8 млн. грн., а в інформації, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 в щотижневій газеті «РІА»у черговому номері НОМЕР_1 на першій сторінці в анонсі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»вказано суму завданих банку збитків майже на 7 мільйонів гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 у частині визнання недостовірної інформації виходив з того, що інформація в анонсі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»: «У Вінниці розслідують, як вінничанин обманув банк майже на 7 мільйонів гривень. Підприємець 5 років тому взяв кредит на будівництво торговельного центру. Проте зробив це за неправдивими відомостями. А торік взагалі припинив виплати. Суму збитків банку міліція називає, а хто підозрюваний - не розголошує»є недостовірною, оскільки відповідач не довів достовірність вказаної інформації.

Також судом з'ясовано, що ОСОБА_6 є відомим бізнесменом, має партнерів у місті та області, шанує їх думку про себе як ділову людину, що здатна вести бізнес.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1500 грн., оскільки суд врахував глибину хвилювань ОСОБА_6, обурення, гнів та наслідки їх, що виразились в порушенні душевного спокою, психологічної рівноваги та хворобливому стані, тому що позивач потребував звернення до лікаря за допомогою.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині позовної вимоги про визнання недостовірною (перекрученою) інформацію публічно поширену TOB «ВИДАВНИЦТВО «РІА»в газеті «РІА»НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_4», в підзаголовку: «ІНФОРМАЦІЯ_5»та про її спростування, суд виходив з того, інформація, викладена в даній статті відносно ОСОБА_6 є оціночним судженням.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині позовної вимоги про зобов'язання TOB «ВИДАВНИЦТВО «РІА»принести свої вибачення ОСОБА_6 за оприлюднення недостовірної (перекрученої) інформації, суд виходив з того, що примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено ст. ст. 16, 277 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення збитків з ТОВ «Видавництво «РІА»на користь ОСОБА_6 у сумі 409 745 грн., суд виходив з того, що неможливість виконання ОСОБА_6 взятих на себе договірних зобов'язань згідно договорів купівлі-продажу племінних коней укладених 11 січня 2012 року з громадянином США ОСОБА_11 не доводить причинний зв'язок між публікаціями відповідача та договірними зобов'язаннями позивача, а також ОСОБА_6 належним чином не довів неможливість виконати умови договору купівлі-продажу саме через публікації відповідача,

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Між сторонами склалися правовідносини в сфері одержання, використання, поширення та зберігання інформації, які регулюються нормами Конституції України, Законами України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", а також правовідносини в сфері захисту особистих немайнових прав громадянина, та права на відшкодування моральної шкоди, які регулюються Главами 1, 3 Книги 1 та Книгою 2 ЦК України.

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з цим Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності.

Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. ст. 3, 28, 32).

Відповідно до ст.ст. 270, 277 ЦК України, фізична особа вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо недостовірні відомості були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані, у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом.

Особа, відносно якої поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі разом із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням (ст.ст.23, 280 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз'яснив судам, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку, що публікація інформація в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»прямо стосується особи позивача, оскільки розміщене фото позивача та зазначення його прізвища не дають підстав вважати, що мова у статті йде про іншу особу, а тому заперечення відповідача щодо відсутності зв'язку між фактами, викладеними в статті та особою позивача суперечать наданим доказам та встановленим обставинам.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені у статті відомості є неправдивими оскільки, використовуючи для написання цієї статті інформацію УМВС України у Вінницькій області, що була розміщена на офіційному сайті, відповідач свідомо перекрутив її зміст та безпідставно зазначив, що у Вінниці розслідують як «вінничанин обманув банк»і «Підприємець … взяв кредит… за неправдивими відомостями…», хоча фактично кримінальна справа була порушена не відносно певної особи, а за фактом вчинення злочину службовими особами юридичної особи, без зазначення її назви.

Окрім того, сама по собі назва статті із застосуванням мовного виразу «відхрещується»складає у читачів враження про те, що позивач виправдовується що він є саме тією особою, яка обманула банк та взяла кредит шляхом подачі неправдивих відомостей, тобто є особою, яка обвинувачується у вчиненні карного діяння у рамках порушеної кримінальної справи .

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не порушені норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги також не вказують на наявність порушення таких норм.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачу в зв'язку з поширенням про нього неправдивої інформації, яка принижує його честь та гідність і ділову репутацію була, також, завдана моральна шкода.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач, тривалості і можливості відновлення немайнових втрат, а також з урахуванням тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначений розмір моральної сатисфакції і підстав для зміни розміру чи звільнення відповідача від такого відшкодування не вбачається.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Видавництво «РІА»- Гройсмана Дмитра Леонідовича відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді :