Рішення № 24420822, 24.05.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-1560/11

Номер провадження 2/2025/70/2012

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Помазан В.А.,

при секретарі - Фальковій І.М.,

за участю адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи - ЗАТ «Страхової компанії «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої потерпілому від злочину та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, інтереси якої за довіреністю представляє ОСОБА_4, звернулася до суду з позовною заявою та згодом із уточненою позовною заявою до відповідача, третьої особи про відшкодування шкоди, завданої потерпілому від злочину та моральної шкоди, в якій зазначає, що 21 серпня 2010 року приблизно о 17-00 годині, ОСОБА_3, керуючи особистим, технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вулиці Дзержинського в м. Лозова Харківської області, в напрямку вул. Миру, при цьому на перехресті з вулицею З.Космодемянської грубо порушив вимоги п.п.1.5, 16.11 Правил дорожнього руху України, та не вступивши дорогу рухавшемуся по головній дорозі мотоциклу «ЧЗ-350» держ.номер НОМЕР_2, під керівництвом водія ОСОБА_6, виїхав на його полосу руху та вчинив зіткнення.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події їй, як пасажиру мотоцикла «43-350» д.н.НОМЕР_2, згідно висновку СМЕ № 568 від 12.10.2010 року, були заподіяні середнього ступеня тяжкості ушкодження в вигляді закритого оскольчатого перелому обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням.

По даному факту Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 286 КК України та в ході розслідування встановлено, що ДТП вчинено з вини водія ОСОБА_3 та йому пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст.286 КК України.

Кримінальну справу №2025/1-129/11 (по міліції 86100382) було направлено до Лозівського міськрайонного суду Харківської області, де провину свою ОСОБА_3 визнав повністю, але постановою судді Попова О.Г. від 12 жовтня 2011 року карну справу було припинено згідно п. Е ст.1 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року.

Згідно ДТП та тілесних ушкоджень, які позивач отримала з вини ОСОБА_3, вона на протязі значного терміну змушена була провести в Лозівській ЦРЛ, де перенесла декілька операцій та витратила на придбання ліків і проходження медичних процедур та реабілітації 16000 гривень.

Внаслідок довгострокових перемовин зі страховою компанією СК «Провідна» їй було відшкодовано частину позову про матеріальні збитки в розмірі 15851,63 грн., залишок невідшкодованих збитків склав 161,62 грн.

Крім того, позивач вказує на те, що скоєними тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП їй завдано матеріальної шкоди на 15181 грн., так як працюючи, за період її вимушеного лікування, вона отримувала хоча б мінімальну заробітну плату.

Також позивач зазначає, що причинений їй фізичний біль та душевні страждання вона оцінює в суму 50000 грн..

У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 15181 грн. за втрачені доходи, які вона могла реально отримати за реальних обставин, якби її право не було б порушено, а також суму залишку матеріальних збитків у розмірі 161 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн., звільнити від сплати судових витрат.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали свої уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_3 та його адвокат позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 161 грн. визнали в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди за втрачені доходи, які позивач могла реально отримати за реальних обставин, якби її право не було б порушено та моральної шкоди не визнали та пояснили, що страхова компанія «Провідна» відшкодувала матеріальні збитки потерпілій фактично у повному обсязі, невідшкодовані страховою компанією збитки у розмірі 161 грн. відповідач не заперечує виплатити позивачу, однак вважає, що стягненню не підлягають 15181 грн., так як позивач на момент ДТП ніде не працювала, а тому заробітну плату не отримувала. Що стосується стягнення моральної шкоди, то в нього таких коштів немає, оскільки він пенсіонер.

Представник третьої особи - ЗАТ «Страхової компанії «Провідна» у судове засідання не з'явився, однак раніше надав суду пояснення по справі, в якому просив розглядати справу за відсутністю представника страхової компанії та зазначив, що позивачу було проведено виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю в наслідок ДТП, що сталася 21.08.2010р. у розмірі 15951,63 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

В судовому засіданні встановлено, що 21 серпня 2010 року приблизно о 17-00 годині, ОСОБА_3, керуючи особистим, технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вулиці Дзержинського в м. Лозова Харківської області, в напрямку вул. Миру, при цьому на перехресті з вулицею З.Космодемянської грубо порушив вимоги п.п.1.5, 16.11 Правил дорожнього руху України, та не вступивши дорогу рухавшемуся по головній дорозі мотоциклу «ЧЗ-350» держ.номер НОМЕР_2, під керівництвом водія ОСОБА_6, виїхав на його полосу руху та вчинив зіткнення.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_2, як пасажиру мотоцикла «43-350» д.н. НОМЕР_2, згідно висновку СМЕ № 568 від 12.10.2010 року, який знаходиться в кримінальній справі, були заподіяні середнього ступеня тяжкості ушкодження у вигляді закритого оскольчатого перелому обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням.

Кримінальна справа №2025/1-129/11 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України була розглянута Лозівським міськрайонним судом Харківської області та постановою від 12 жовтня 2011 року була припинена згідно п. Е ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року, згідно якої свою провину ОСОБА_3 визнав повністю (а.с. 8).

Дана постанова ніким не оскаржена, на момент розгляду цивільної справи ніким не відмінена та набрала законної сили.

Згідно з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у кримінальній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому, з огляду на правові позиції пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було заподіяно внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Внаслідок ДТП та тілесних ушкоджень, які позивач отримала з вини ОСОБА_3, вона на протязі значного терміну часу змушена була лікуватися в Лозівській ЦРЛ, де перенесла декілька операцій та витратила на придбання ліків і проходження медичних процедур та реабілітації 16000 гривень, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 16-36).

Згідно додаткових письмових пояснень ЗАТ «Страхової компанії «Провідна» вбачається, що позивачу було проведено виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю в наслідок ДТП, що сталася 21.08.2010р. у розмірі 15951,63 грн. (а.с. 132-137).

Позивачу залишилось не відшкодовано матеріальної шкоди у розмірі 161 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3, та проти чого останній не заперечував (а.с. 15-28).

Позивач та її представник просить стягнути з відповідача також матеріальну шкоду у розмірі 15181 грн. за втрачені доходи, які вона могла реально отримати за реальних обставин, якби її право не було б порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Підставою відшкодування майнової шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, є втрата чи зменшення «професійної або загальної працездатності».

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач на момент ДТП ніде не працювала, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 156-158), не надала доказів про втрату або зменшення професійної або загальної працездатності, то в цій частині її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Особа, права якої порушені, має право на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, яка відшкодовується, зокрема, грішми.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, даними у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року за № 4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року за № 5), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

З огляду на зазначене, у ОСОБА_3 виник обов'язок відшкодувати не лише матеріальну, а і моральну шкоду ОСОБА_2.

При визначенні ступеню і розміру завданої моральної шкоди, що заявлена ОСОБА_2 до відшкодування в грошовому еквіваленті, суд виходить із того, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3, позивачу, яка безпосередньо постраждала внаслідок ДТП дійсно завдані моральні страждання у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості, перенесенням декількох операцій, встановлення та демонтажу металоконструкцій після перелому верхньої третини променевої кістки і середньої третини ліктьової кістки лівого передпліччя, що спричинило фізичний біль, завдана непоправима шкода здоров'ю після багаточасових операцій під загальним наркозом, втрати нормальних життєвих стосунків з членами родини та друзів, залежність в матеріальному плані від батьків, оскільки відповідач не відшкодував їй на лікування ні копійки (а.с. 16-22, 155).

При визначенні розміру відшкодування суд враховує те, що наслідки ДТП постали для ОСОБА_2 психотравмуючими, обумовили порушення психоемоційного та психосоціального рівнів існування особистості, перешкоджають можливості активної та повноцінної життєдіяльності, що призвели до душевних страждань та переживань, які негативно позначились на загальному стані позивача.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на її користь 20000 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 214, 60 грн. та 214,60 грн., а всього 429,20 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 15-16, 22-23, 1166-1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (зі змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи - ЗАТ «Страхової компанії «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої потерпілому від злочину та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 спричинену матеріальну шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 161 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20000 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 429,20 грн. на користь держави р/р 31219206700015 в Лозівському УДКСУ Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу: судовий збір, Код 02893953, Пункт 1.1 та 1.6.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: