Ухвала суду № 24409087, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К-33015/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі -Роздільнянська МДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010

у справі № 2а-13702/09/1270

за позовом відкритого акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»(далі - Товариство)

до Роздільнянської МДПІ

та Державної податкової адміністрації Одеської області (далі -ДПА)

про визнання протиправними та скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Роздільнянської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.05.2009 № 0000232370 та рішення ДПА від 20.08.2009 № 29791/10/25-0007 про результати розгляду скарги.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що комісіонер є окремим самостійним учасником правовідносин з поставки товару в рамках договору комісії, а відтак податковим органом було безпідставно поширено обмеження щодо граничної суми готівкового розрахунку на розрахунки між Товариством та фізичними особами -комісіонерами.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Роздільнянська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що оскільки комісіонери позивача під час придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»діяли як підзвітні особи Товариства, то спірні готівкові розрахунки мали бути здійснені з урахуванням обмежень, установлених пунктом 1 Постанови Правління Національного Банку України від 09.02.2005 № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку».

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Роздільнянської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що підставою для накладення на позивача штрафу в сумі 139 912,06 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.05.2009 № 0000232370 став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 29.04.2009 № 179/23-00955294, про перевищення Товариством граничної суми готівкового розрахунку з іншими підприємствами протягом одного дня під час видачі грошових коштів комісіонерам -ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Так, на виконання договорів комісії, укладених Товариством як комітентом з названими особами, останні за дорученням позивача придбали обумовлений товар; розрахунки між позивачем та комісіонерами здійснювалися в готівковій формі на підставі актів приймання-передачі придбаних товарів з оформленням видаткових касових ордерів.

У пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, визначено, що готівкові розрахунки -це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

В силу вимог пункту 2.3 названого Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Водночас абзацом третім цього ж пункту Положення передбачено, що зазначені обмеження не поширюються, зокрема, на розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами.

У розглядуваній справі спірні готівкові розрахунки здійснювалися між Товариством (комітентом) та фізичними особами (комісіонерами) в рамках виконання договору комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії на придбання товару одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату придбати товар від свого імені, але за рахунок комітента.

Зі змісту статті 1013 названого Кодексу випливає обов'язок комітента виплатити комісіонеру комісійну плату в розмірі та порядку, установленому в договорі комісії. При цьому якщо договором комісії розмір плати не встановлений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи зі звичайних цін за такі послуги.

Крім права на комісійну плату комісіонер має право на відшкодування витрат, здійснених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії в порядку статті 1024 Цивільного кодексу України.

Таким чином, слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про те, що під час здійснення розрахунків в рамках договору комісії учасниками цих розрахунків є саме комітент та комісіонер, а відтак, виконуючи свої договірні зобов'язання щодо відшкодування витрат комісіонера та виплати йому комісійної плати, юридична особа - комітент може розраховуватися готівкою з комісіонером -фізичної особою без встановлених обмежень.

Водночас в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПА від 20.08.2009 № 29791/10/25-0007 про результати розгляду скарги провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Адже рішення податкового органу про результати розгляду скарг платника не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах. Такі рішення безпосередньо не покладають на позивача суб'єктивного обов'язку, а лише передбачають подальше прийняття владним суб'єктом рішення стосовно прав та обов'язків платника, а тому не є актами індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2а-13702/09/1270 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації в Одеській області від 20.08.2009 № 29791/10/25-0007 про результати розгляду скарги.

Провадження у справі у цій частині позовних вимог закрити.

3. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2а-13702/09/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко