ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/76553/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 р.
та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 р.
у справі № 2-а-13833/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анграм-Спецбуд»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Анграм-Спецбуд»(надалі -позивач, ТОВ «Анграм-Спецбуд») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі -відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 р. (суддя -О.Г. Котеньов), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Ю.М. Філатов, судді: Н.С. Водолажський, Л.В. Тацій), позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з надання статусу «невизнана ДПІ як податкова звітність»податковій декларації ТОВ «Анграм-Спецбуд», з податку на додану вартість за липень 2010 року; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з надання статусу «невизнана ДПІ як податкова звітність»податковій декларації ТОВ «Анграм-Спецбуд», з податку на додану вартість за серпень 2010 року; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0006031502/0 від 11.10.2010 р.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податного органу проведено невиїзна (камеральна) перевірку з питань порушення ТОВ «Анграм-Спецбуд»податкового законодавства, за результатами якої 11.10.2010 р. складено акт № 10368/1502/33291659 (надалі акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), а саме: не надання податкової декларації за липень та серпень 2010 року.
На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 р. № 0006031502/0, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до приписів підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а)календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б)календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в)календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період»слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 20.08.2010 р. та 20.09.2010 р. направив відповідачу декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та серпень 2010 року відповідно, тобто у встановлений законом строк, які отримані податковим органом 26.08.2010 р. та 22.09.2010 р.
Згідно з вимогами підпункту 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
З аналізу викладених норм Закону вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.
Судами встановлено, що листом №23716 від 19.10.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що деклараціям з податку на додану вартість ТОВ «Анграм-Спецбуд»за липень 2010 року та серпень 2010 року присвоєно статус «не визнано як податкова звітність», оскільки заповнені всупереч порядку заповнення відповідної звітності. Також в листі зазначено, що підприємству направлено лист №22409 від 02.10.2010 р. з пропозиціями надання нових податкових декларацій оформлених належним чином.
Проте, як вбачається з листа №22409 від 02.10.2010 року, відповідачем було повідомлено позивача про не надання підприємством податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року та серпень 2010 року та запропоновано з'явитись до податкового органу для складення акта про порушення податкового законодавства.
Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом Держаної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за №250/2054, яким визначено форму податкової декларації, серед підстав для невизнання податкової звітності податковим органом є: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.
З досліджених судами декларацій позивача з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року вбачається, що вони мають всі необхідні реквізити; підписані посадовою особою позивача та скріплені печаткою.
Крім того, згідно змісту листів №22409 від 02.10.2010 р. та №23716 від 19.10.2010 р. відповідач не зазначив підстав неприйняття декларацій позивача з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року, та не запропонував надати виправлені.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які визнали, що невизнання декларацій позивача податкової звітністю з підстав, викладених у листах податного органу є неправомірним.
Більш того, враховуючи те, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу, оформлені належним чином декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року, то у відповідача були відсутні законні підстави застосовувати до нього штрафні (фінансові) санкції, передбачені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого - платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 р. у справі № 2-а-13833/10/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.
Суддя А.М. Лосєв
Судове рішення № 24408717, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 25.04.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № к/9991/76553/11-с. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: