Ухвала суду № 24407423, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К/9991/78989/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Острович С.Е. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р.

у справі № 2а-2300/10/10/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства «Жилстрой-99»

до Державної податкової інспекції у м. Керчі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Жилстрой-99»(надалі -позивач, ЗАТ «Жилстрой-99») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі (надалі -відповідач, ДПІ у м. Керчі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2010 р. (суддя -А.М. Кудряшова), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Є.О. Сорочко, судді: Г.М. Бистрик, Я.М. Собків), скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2009 р. № 0002562302/0, від 05.10.2009 р. № 0002562302/1, від 29.12.2009 р. № 0002562302/2, від 23.02.2010 р. № 0002562302/3.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення апеляційного суду, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої 08.10.2009 р. складено акт № 1618/1502/30411176 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- за декларацією з податку на додану вартість за січень 2009 року -15.07.2009 р. та 22.07.2009 р.,

- за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2009 року -22.07.2009 р. та 30.07.2009 р.,

- за декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року -30.07.2009 р.,

- за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року -30.07.2009 р., 14.08.2009 р. та 28.08.2009 р.,

- за декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року -28.08.2009 р.,

- за декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року -28.08.2009 р. та 30.09.2009 р.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.10.2009 р. № 0002131502/0, яким нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 10% у сумі 943,61грн.; від 16.10.2009 р. № 0002111502/0, яким нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 18 533,73 грн.; від 16.10.2009 р. № 0002101502/0, яким нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 21 752,44 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податковим повідомлень-рішень, скарги позивача залишені Державною податковою інспекцією в м. Керчі Автономної Республіки Крим, Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим та Державною податковою адміністрацією України без задоволення, прийнято аналогічні податкові повідомлення-рішення від 05.11.2009 р. № 0002111502/1, від 07.12.2009 р. №0002111502/2, від 09.02.2010 р. №0002111502/3, від 05.11.2009 р. №0002131502/1, від 07.12.2009 р. № 0002131502/2, від 09.02.2010 р. № 0002131502/3, від 05.11.2009 р. №0002101502/1, від 07.12.2009 р. №0002101502/2, від 09.02.2010 р. №0002101502/3 без зміни сум штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з самостійним зарахуванням відповідачем, сплачених товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість у рахунок сплати його податкового боргу.

Своєчасність перерахування позивачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість підтверджено, наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень:

від 27.02.2009 р. № 49 на суму 11 797,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за січень 2009 року»;

від 30.03.2009 р. № 108 на суму 6 500,00 грн. та від 30.03.2009 р. № 107 на суму 17 384,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за лютий 2009 року»;

від 29.04.2009 р. №172 на суму 12 625,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за березень 2009 року»;

від 29.05.2009 р. №249 на суму 50 000,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за квітень 2009 року»;

від 30.06.2009 р. №365 на суму 23 227,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за травень 2009 року»;

від 15.07.2009 р. №404 на суму 5 000,00 грн. з зазначення призначення платежу - «ПДВ за червень 2009 року»,

від 22.07.2009 р. №425 на суму 5 000,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за червень 2009 року»;

від 30.07.2009 р. №442 на суму 40 000,00грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за червень 2009 року»;

від 28.08.2009 р. №489 на суму 80 000,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за липень 2009 року»;

від 14.08.2009 р. №471 на суму 5 000,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за липень 2009 року»;

від 29.09.2009 р. №569 на суму 18 000,00 грн. з зазначенням призначення платежу - «ПДВ за серпень 2009 року».

Платіжні доручення містять відмітки установи банку про прийняття до виконання.

Нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпорядження його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності повноважень в органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань.

Отже, поточні платежі, що здійснював позивач, безпідставно зараховувалися відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наданий відповідачем в акті розрахунок затримки сплати позивачем узгодженого ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість, здійснений без врахування норм чинного законодавства України та з перевищенням повноважень.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2009 р. №0002131502/0, від 07.12.2009 р. №0002131502/2, від 09.02.2010 р. №0002131502/3, від 16.10.2009 р. №0002101502/0, від 05.11.2009 р. №002101502/1, від 07.12.2009 р. №0002101502/2, від 09.02.2010 р. № 0002101502/3 у частині застосування штрафних санкцій в розмірі 18 088,73 грн., та повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 р. №002111502/2, від 05.11.2009 р. №0002111502/1, від 07.12.2009 р. №0002111502/2, від 09.02.2010 р. №0002111502/3.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р. у справі № 2а-2300/10/10/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Острович С.Е. (підпис)Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський

Суддя А.М. Лосєв