Рішення № 24407389, 17.05.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-9 Головуючий у суді у 1 інстанції - ШульгаНомер провадження 22-ц/1890/783/12 Суддя-доповідач - Гагін Категорія - 51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Ільченко О. Ю., Смирнової Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 лютого 2012 року

у справі за позовом прокурора Липоводолинського району в інтересах держави в особі Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 6269 грн. 74 коп., -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року прокурор Липоводолинського району Сумської області в інтересах держави в особі Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 11 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Липоводолинського районного суду з позовом про скасування наказу від 16 липня 2010 року №30 про її звільнення та поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку в сумі 5769 грн. 74 коп. та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Постановою Липоводолинського районного суду від 16 листопада 2010 року ОСОБА_2 було поновлено на посаді спеціаліста 1 категорії районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а відповідача - Липоводолинський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді зобов'язано сплатити кошти на користь ОСОБА_2 в сумі 5769 грн. 74 коп. у виді середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 липня 2010 року по 16 листопада 2010 року та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

24 грудня 2010 року Липоводолинським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді кошти в сумі 6269 грн. 74 коп. були повністю перераховані на заробітну картку ОСОБА_2

На час звільнення ОСОБА_2 посаду директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді займала ОСОБА_1, яка своїм незаконним та необґрунтованим наказом звільнила ОСОБА_2 з роботи.

Відповідно до Положення про Липоводолинський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 18 січня 2010 року № 18 директор центру керує діяльністю центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, законність прийнятих ним рішень, призначає на посаду і звільняє працівників центру.

Неправомірним звільненням ОСОБА_2 колишнім директором ОСОБА_1 були завдані збитки районному бюджету, так як Липоводолинський РЦСССДМ фінансується з районного бюджету.

У відповідності з ч.1 ст.1191 ЦК України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно п. 8 ст. 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі.

За таких обставин прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 6269 грн. 74 коп. та судові витрати на користь держави.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 лютого 2012 року позов прокурора Липоводолинського району в інтересах держави в особі Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 6269 грн. 74 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. на користь Липоводолинського районного суду ЄДРПОУ 37654293, пункт 1.1. ККДБ 22030001, р/р 31214206700238, банк: УДКСУ в Сумській області, МФО 837013.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

При цьому зазначає, що підстави і умови матеріальної відповідальності виникають при сукупності юридичних фактів, а саме порушення працівником трудових обов'язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв'язку між порушенням і шкодою та вини працівника. Вказує, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність її вини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 13 квітня 1999 року ОСОБА_2 працювала на посаді спеціаліста І категорії Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Наказом директора Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_1 №3 від 27 січня 2010 року до ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни було застосовано дисциплінарне стягнення - догану.

Наказом №30 від 16 липня 2010 року директора Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 було звільнено з роботи.

11 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про скасування наказу від 16 липня 2010 року №30 про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 5769 грн. 74 коп. та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 листопада 2010 року визнано незаконним та скасовано наказ №30 від 16 липня 2010 року виданий директором ОСОБА_1 по Липоводолинському районному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.», поновлено її на роботі та стягнуто з Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5769 грн. 74 коп. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З копій платіжних доручень №№358, 343 від 24 грудня 2010 року, копії розрахунково-платіжної відомості №12 за грудень 2010 року вбачається, що Липоводолинським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді кошти в сумі 6269 грн. 74 коп. були виплачені ОСОБА_2

Зазначена постанова ніким не оскаржувалась і набрала законної сили.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з вини ОСОБА_1 ОСОБА_2 була неправомірно звільнена з роботи, а тому відповідно до ст.1191 ЦК України, п.8 ст.34 КЗпП України відповідачка зобов'язана відшкодувати Липоводолинському районному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді заподіяну шкоду в розмірі проведеної ним виплати згідно постанови суду - 6269 грн. 74 коп.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду у оскаржуваній частині рішення неможливо, оскільки суд дійшов цих висновків неповно з'ясувавши всі обставини справи, без належної оцінки всіх зібраних по справі доказів, що призвело до частково помилкового висновку та застосування норм матеріального й процесуального права.

Зазначені порушення, у відповідності до пунктів 1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є підставою для зміни оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нежчеоплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або за розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При цьому відповідальність службових осіб у випадках зазначених вище настає незалежно від форми вини.

Авідтак, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо покладення на відповідача обов'язку з відшкодування завданої шкоди у зв'язку з виданням нею з порушенням закону наказу №30 від 16 червня 2010 року про звільнення ОСОБА_2

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності її вини у звільненні ОСОБА_2 є безпідставними.

Посилання суду першої інстанції, крім п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України, додатково і на ст.1191 ЦК України як на підставу покладення на відповідача обов'язку з відшкодування завданої незаконним звільненням шкоди, не потребує, оскільки ці положення цивільного законодавства не регулюють спірних правовідносин, а відтак мають бути виключені з мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Крім того, суд, розглядаючи клопотання відповідача щодо зупинення провадження у цій цивільній справі до розгляду її апеляційної скарги на постанову Липоводолинського районного суду від 16 листопада 2010 року, які пов'язані між собою, безпідставно та без врахування вимог п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України щодо обов'язку такого зупинення, ухвалою від 15 лютого 2012 року відмовив у його задоволенні.

В той же час, відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена.

Постанова Липоводолинського районного суду від 16 листопада 2010 року по справі №2а-852/10/1811 - скасована.

Зазначеною постановою також визнано незаконним й скасовано наказ №30 від 16 липня 2010 року; поновлено на посаді спеціаліста першої категорії ОСОБА_2 та на її користь з Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді стягнуто лише 5769 грн. 74 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тобто, апеляційним адміністративним судом ухвалено судове рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_2 меншої суми, порівняно з тією з якої виходив суд при ухваленні оскаржуваного рішення - 6269 грн. 74 коп.

Отже, з відповідача підлягала стягненню в рахунок відшкодування завданої нею шкоди лише сума 5769 грн. 74 коп., а не 6269 грн. 74 коп.

Разом з тим, відповідачем надані докази про її склад сім'ї та майновий стан, які, у відповідності до положень ч.2 ст.137 КЗпП України, дають підстави для зменшення до 2000 грн. належних до стягнення з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 лютого 2012 року у даній справі змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Липоводолинського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 2000 грн., а не 6269 грн. 74 коп. як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -