Ухвала суду № 24407372, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-31768/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан»

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2008

у справі № 14/78-2209 Господарського суду Тернопільської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2007 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 30.03.2007 № 0000651703/0/24758 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61009,60 грн., у тому числі: 47072,00 грн. основного платежу, 13937,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Розан»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції з підстав порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки акту перевірки від 26.03.2007 № 2883/23-420/33992922 про порушення норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 ст.5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за 2006 рік на 48792,00 грн. (у т.ч. 2 квартал 2006 -47492,00 грн., 4 квартал 2006 року -1300,00 грн.) та про порушення норм пункту 1.15 ст.1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 пункту 7.1 ст.7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст.8, підпункту «а»пункту 17.2 ст.17, підпункту «а»пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон № 889-ІV) при неутримання податку з доходів фізичних осіб за період з 01.06.2006 по 31.08.2006 у сумі 546,00 грн.

За наслідками висновків вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.03.2007 № 0000651703/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1638,00 грн. (546,00 грн. -основний платіж, 1092,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0010172304/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 63169,60 грн.(у т.ч. 48792,00 грн. основного платежу, 14377,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат за 1 півріччя 2006 року комісійну винагороду у сумі 185420,00 грн., виплачену приватному підприємцю ОСОБА_4 за договором комісії № 00024 від 04.05.2006.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті).

На виконання вказаного договору комісії ПП. ОСОБА_4 надано звіт комісіонера, згідно якого зроблено аналіз ринку будівельних матеріалів з визначенням кола конкурентів.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору комісії матеріали справи містять копії договорів купівлі-продажу будівельних товарів.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчить повідомлення позивача про розірвання договору від 25.12.2006, жоден з покупців, з якими уклав договори купівлі-продажу ПП ОСОБА_4, не вчинив дій для їх виконання, а отже позивач не отримав жодної економічної вигоди з вказаних послуг.

Отже, комісіонером не були виконані умови договору комісії, що свідчить про необґрунтованість здійсненої на його користь оплати та про відсутність зв`язку таких витрат з господарською діяльністю позивача.

Судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів (звіт комісіонера від 29.06.2006, акт здачі приймання наданих послуг № 0015 від 30.06.2006, повідомлення про розірвання договору від 25.12.2006)(а.с. 45-48), оцінка яких відповідає вимогам статті 86 КАС України, зроблено правильний висновок про не підтвердження зв`язку витрат на вказані маркетингові послуги з господарською діяльністю позивача.

Також правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірного віднесення витрат на придбання комп`ютера до складу валових витрат у 1 півріччі 2006 року, який у силу норм підпункту 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону № 334/94-ВР відноситься до основних фондів четвертої групи.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 даного Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

У силу норм частини 2 ст. 220 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розан»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко