Ухвала суду № 24406177, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3896/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.03.2011 року № 0000321510.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що на підставі акту перевірки про результати невиїзної позапланової перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з контрагентами за період січень -грудень 2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками у м. Одесі було винесено податкове повідомлення - рішення від 30.03.2011 року № 0000321510, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 251 690, 57 грн. Позивач не згоден з прийнятим податковим повідомленням рішенням, вважає, що перевіряючим протиправно в акті перевірки зроблений висновок про порушення ним приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит за спірний період підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, всі контрагенти на момент взаємовідносин були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав вказаний позов необґрунтованим, а вимоги безпідставними, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року позов ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.03.2011 року № 0000321510 задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000321510 від 30.03.2011 року.

Відповідачем на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації». Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів встановила що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»має статус юридичної особи та знаходиться на обліку як платник податків у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі. На підставі службового посвідчення УОД № 062380, виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, вимог пп. 20.1.4., п. 20.1. ст. 20, п. 75.1., пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, головним державним податковим інспектором відділу податкового супроводження підприємств наземного транспорту Дегтярьової Н.В. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»з питань правомірності формування податкового кредиту за рахунок підприємств з ненульовими станами за період січень -грудень 2010 року. За результатами вказаної перевірки перевіряючим був складений та підписаний акт від 23.03.2011 року № 94/15-1/30109015/10, відповідно до якого за позивачем встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке привело до заниження ним податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету на загальну суму 251 690, 57 грн.

Зі акту встановлене, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період січень -грудень 2010 року ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»здійснювало формування податкового кредиту за рахунок наступних підприємств з ненульовими станами, а саме: ПП «Співдружність -Кентавр»фактична адреса не встановлена; ТОВ «Арбуз.Біз»місцезнаходження не встановлено; ВАТ «Завод «Квант»визнано банкрутом, № 15/80 від 27.03.2007 року; ТЗОВ ТТК «Уніко»запит на встановлення місцезнаходження; ВАТ «Придніпровський машинобудівний завод»до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ТОВ «Лучший партнер»до ЄДР внесений запис про відсутність підтвердження відомостей; ДП «Радіопередавальний центр» - відомості про зняття з обліку № 14Б/63-05 від 15.08.2005 року; ВАТ «Черкасиобленерго»відомості про зняття з обліку № 01/1494 від 14.05.2004 року; ДП Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр -відомості про зняття з обліку № Б-39/186-07 від 16.10.2007 року; ТОВ «ОРТ -Юг»відомості про зняття з обліку № 02-Р від 15.07.2009 року; ТОВ «Техснаб»фактична адреса не встановлена; ТОВ «ДД «Лунапак»відомості про скасування держреєстрації № 12241170014020647; Херсонська теплоелектроцентраль -відомості про зняття з обліку № 12/19-6-11 від 18.01.2010 року; 20263904650 -не платник ПДВ; ТОВ «Епос»- запит на встановлення місцезнаходження; ТОВ «Компанія «Промінжиніринг»до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; ТОВ «Полтавський газовий завод»до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; 3113785 -не визначено; ТОВ «Корпорація А Енд А»фактична адреса не встановлена; ТОВ «Компанія «Вайлі»фактична адреса не встановлена. Відповідачем зроблений висновок, що первинні документи -податкові накладні, які є у позивача не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже, податковий кредит сформований позивачем з цими підприємствами не підтверджений податковими накладними оформленими належним чином, що є порушенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Також в акті перевірки перевіряючим робиться посилання на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів, відповідно до приписів ст.ст. 215, 203, 228 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було винесено податкове повідомлення -рішення від 30.03.2011 року № 0000321510, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 251690, 57 грн..

Позивач подавав до Державної податкової адміністрації в Одеській області скаргу на податкове повідомлення -рішення від 30.03.2011 року № 0000321510, за результатами якої ДПА в Одеській області було прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги та залишенні податкового повідомлення-рішення -без змін. Судом першої інстанції досліджені податкові накладні, які приймали участь при формуванні податкового кредиту за спірний період, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів та інші первинні документи. Після цього позивач подав позов до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Позивачеві відмовлено у включенні суми до податкового кредиту вже після формування податкового кредиту у визначний податковий період, з підстав того, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період січень -грудень 2010 року позивач здійснював формування вказаного податкового кредиту за рахунок підприємств з ненульовими станами, що свідчить про оформлення податкових накладних не належним чином та нікчемності цих правочинів.

На думку судової колегії, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності відомостей, наведених у податкових накладних та те, що власне саме ці операції не проводилися, та тим самим не доведено, що позивачем при здійсненні цих господарських операцій з вище переліченими контрагентами було допущено навмисне фіктивне завищення своїх витрат, з метою уникнення сплати податків.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується представником апелянта, що дані з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були взяті на час складання акту перевірки, а не на час здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, щодо ПП «Співдружність -Кентавр»фактична адреса не встановлена. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 23.07.2008 року, а угода була укладена 18.11.2009 року, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі -ЄДР), стан підприємства -підтверджено, та не має жодного запису про відсутність за юридичною адресою.

Щодо ТОВ «Арбуз.Біз» в акті перевірки зазначено, що місцезнаходження не встановлено. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є незареєстрованим як платником ПДВ з 09.06.2011 року, в той час як угода була укладена 18.05.2009 року та всі акти виконаних робіт підписані до 31.12.2010 року.

Щодо ВАТ «Завод «Квант»зазначено, що визнано банкрутом, № 15/80 від 27.03.2007 року. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 23.08.2002 року та відповідно до витягу з ЄДР знаходиться в стані припинення, а не припинено, що не перешкоджає цьому підприємству вести господарську діяльність.

Щодо ТЗОВ ТТК «Уніко» зазначено, що є запит на встановлення місцезнаходження. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 12.08.2003 року, а відповідно до витягу з ЄДР у реєстрі відсутня запис про відсутність юридичної особи за юридичною адресою.

Щодо ВАТ «Придніпровський машинобудівний завод»зазначено, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є незареєстрованим як платником ПДВ з 13.07.2010 року, а угода була укладена 01.12.2007 року, податкові накладні видані до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Щодо ТОВ «Лучший партнер»зазначено, що до ЄДР внесений запис про відсутність підтвердження відомостей. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є незареєстрованим як платником ПДВ з 22.04.2010 року, а операції були вчинені та податкові накладні видані до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ, про що свідчать первинні документи, бухгалтерська довідка.

Щодо ДП «Радіопередавальний центр»зазначено, що є відомості про зняття з обліку № 14Б/63-05 від 15.08.2005 року. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 02.07.1997 року.

Щодо ВАТ «Черкасиобленерго»також зазначено, що є відомості про зняття з обліку № 01/1494 від 14.05.2004 року. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 13.10.1999 року та відповідно до витягу з ЄДР, стан цього підприємства підтверджено.

Щодо ДП Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр теж зазначено, що є відомості про зняття з обліку № Б-39/186-07 від 16.10.2007 року. Між тим відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 01.02.2010 року.

Щодо ТОВ «ОРТ -Юг»зазначено, що є відомості про зняття з обліку № 02-Р від 15.07.2009 року. Між тим, з первинних документів вбачається, що господарські операції були вчинені до дати зняття з обліку підприємства.

Щодо ТОВ «Техснаб»зазначено, що фактична адреса не встановлена. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 22.03.2005 року та відповідно до витягу з ЄДР в реєстрі відсутній такий запис.

Щодо ТОВ «ДД «Луна пак»зазначено, що є відомості про скасування держреєстрації № 12241170014020647 від 21.01.2011 року. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є незареєстрованим як платником ПДВ з 16.09.2010 року, а державна реєстрація скасована 21.01.2011 року, в той час як оплата відбувалась та видавались податкові накладні у квітні та травні 2010 року.

Щодо Херсонська теплоелектроцентраль зазначено, що є відомості про зняття з обліку № 12/19-6-11 від 18.01.2010 року. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 08.04.2010 року, в той час як перевіряючі визначили це порушення у формуванні податкового кредиту з ПДВ у травні 2010 року. Одночасно, слід зазначити, що з податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року та бухгалтерської довідки вбачається, що позивач взагалі не включав це підприємство до складу податкового кредиту у травні 2010 року.

Щодо номеру 20263904650 зазначено, що підприємство за цим номером не є платником ПДВ. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що за вказаним індивідуальним номером рахується ТОВ «Чернобиль-Захист», що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо ТОВ «Епос»зазначено, що є запит на встановлення місцезнаходження. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 13.03.2008 року, та відповідно до витягу з ЄДР у реєстрі відсутній запис про відсутність за юридичною адресою.

Щодо ТОВ «Компанія «Промінжиніринг»зазначено, що до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є незареєстрованим як платником ПДВ з 11.01.2011 року, в той час як угода була укладена 18.05.2010 року та оплата відбувалась у травні та жовтні 2010 року.

Щодо ТОВ «Полтавський газовий завод»зазначено, що до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 29.10.2002 року та відповідно до витягу з ЄДР стан підприємства -підтверджено.

Щодо номеру 3113785 в акті перевірки зазначено, що не визначено. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що за вказаним кодом рахується підприємство ПАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», яке відповідно до роздруківки з сайту Державної податкової адміністрації України про реєстрацію підприємств як платників податку на додану вартість зареєстроване платником ПДВ з 31.05.2010 року, в той час, як перевіряючі визначили це порушення у формуванні податкового кредиту з ПДВ, починаючи з липня 2010 року. Одночасно, слід зазначити, що відповідно до податкових декларацій з ПДВ та бухгалтерської довідки вбачається, що у місяці вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року позивач взагалі не формував податковий кредит з ПДВ за вказаним контрагентом.

Щодо ТОВ «Корпорація А Енд А»в акті перевірки зазначено, що фактична адреса не встановлена. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є зареєстрованим як платником ПДВ з 18.04.2005 року та відповідно до витягу з ЄДР стан підприємства -підтверджено.

Щодо ТОВ «Компанія «Вайлі»зазначено, що фактична адреса не встановлена. Між тим, відповідно до роздруківки з сайту ДПА України вказане підприємство є незареєстрованим як платником ПДВ з 31.03.2011 року, в той час як договір був укладений 04.11.2010 року та оплата відбувалась у грудні 2010 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі контрагенти позивача на час формування податкового кредиту за спірний період були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, податкові накладні були отримані позивачем та включені до складу податкового кредиту з ПДВ у певні звітні податкові періоди, операції були вчинені в межах господарської діяльності позивача. Зміни в стані підприємства контрагентів, які відбулись вже після вчинення господарської операції, виконання податкових зобов'язань та формування податкового кредиту не означають автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, та відповідно не може бути підставою для внесення відповідних змін у податкову звітність підприємства. Враховуючи, що перевіряючими не були зафіксовані інші зауваження, ніж перелічені вище, висновок відповідача про відсутність належним чином оформлених податкових накладених є хибним, необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам по справі та не ґрунтується на приписах законодавства.

Також судом першої інстанції вірно не прийняте до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій та відповідно на нікчемність цих правочинів. Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які апелянт суду не надав.

Позивачем доведено здійснення вказаних господарських операцій, як вбачається з матеріалів справи, за вчиненням цих господарських операцій у позивача відбулися позитивні зміни майнового стану, здійснення цих господарських операцій входить до виду господарської діяльності товариства позивача за КВЕД.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до п. 78.1.4. якого документальна позапланова виїзна перевірка може бути проведена з підстав виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2. Податкового кодексу України).

В акті перевірки відсутнє посилання на наказ керівника органу державної податкової служби про проведення вказаної перевірки, та відповідно такий наказ не був наданий суду. Також з пояснень представника позивача, судом встановлено, що позивач не отримував поштою письмовий запит, у відповідності до вимог п.78.1.4. ст. 78 Податкового кодексу України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову позивача в повному обсязі.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.05.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький