Ухвала суду № 24401370, 31.05.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2210/12 31.05.2012 < Дата розгляду справи > 31.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/1530/12 Суддя першої інстанції Васильченко Н.О.

Категорія 50 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Шаманської Н.О., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,

з участю: прокурора Добрікової І.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2012 р. за позовом прокурора Новобузького району Миколаївської області (далі - Прокурор) в інтересах неповнолітніх дітей до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

10 лютого 2010 р. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітніх дітей до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо її доньок, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також стягнення з відповідачки аліментів на утримання цих дітей.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дітей.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2012 р. позов задоволено. Відповідачка позбавлена батьківських прав щодо вказаних доньок, а також з неї стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2012 р. і до повноліття дітей.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 150 СК України встановлені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема вони зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Водночас статтею 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав. Зокрема, якщо вона чи він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 р. (з наступними змінами) роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши про це докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

У даному випадку Прокурор повинен довести, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дітей, а вона - належне виконання материнських обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є одинокою матір'ю дочок ОСОБА_5 і ОСОБА_4, відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

Хоча відповідачка зареєстрована проживаючою в с. Трояни Новобузького району, проте в дійсності вона з дітьми проживала без належної реєстрації в приміщенні барачного типу в с. Полтавка Новобузького району.

З актів обстеження цього житла від 16 і 27 січня 2012 р. видно, що воно не придатне для проживання, оскільки до нього не подається електроенергія та водопостачання, а саме приміщення потребує негайного ремонту. Сім'я відповідачки має обмежений запас продуктів харчування, у них відсутні предмети першої необхідності та сезонний одяг. В зв'язку з чим неповнолітні діти відповідачки перебувають на обліку в Службі у справах дітей Новобузької районної державної адміністрації як такі, що потрапили у складні життєві обставини.

Постановою судді Новобузького районного суду від 9 вересня 2011 р. ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки ухилялась від виконання обов'язків щодо виховання та належного утримання дітей. Однак правильних висновків із цього не зробила.

Так, 29 січня 2012 р. ОСОБА_3 повідомила в чергову частину Новобузького РВ УМВС, що її мати ОСОБА_6 вчинила насильство в сім'ї фізичного характеру. Тому відповідачка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. І ст. 173-2 КУпАП, а діти були доставлені в приймальне відділення Новобузької центральної районної лікарні. Після їх обстеження лікарями був встановлений діагноз: ОСОБА_4 - короста, педикульоз і переохолодження, а ОСОБА_3 - педикульоз.

У зв'язку з виникненням безпосередньої загрози життю та здоров'ю вказаних дітей, після розгляду цього питанні на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, на підставі ст. 170 СК України, розпорядженням голови Новобузької райдержадміністрації від 30 січня 2012 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були відібрані від матері та поміщені на повне державне утримання до Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, де перебувають і тепер.

Орган опіки та піклування Новобузької райдержадміністрації у письмовому висновку від 30 січня 2012 р. вважає доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її доньок, посилаючись на необхідність захисту дітей і невиконання відповідачкою обов'язків по належному їх утриманню та вихованню.

За місцем проживання відповідачка характеризується негативно. Постійної роботи не має. Доказів належного виконання материнських обов'язків вона суду не надала. А свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, допитані судом за її клопотанням, не спростували ті обставини, на які посилався прокурор і які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Правильно врахувавши інтереси неповнолітніх дітей, зазначені обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

< Текст >