Ухвала суду № 24392781, 21.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року справа №2а-10663/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Дровніковій К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 26.12.2011р.),

представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 07.11.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2011 року № 0001538013 та № 0001548013,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» (далі - ВАТ «СМЗ»), звернувся до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що він є юридичною особою, перебуває на обліку у відповідача як платник податку на додану вартість. 08.11.2011 року ВАТ «СВЗ» отримало податкові повідомлення-рішення від 04 листопада 2011року № 0001538013 та № 0001548013, винесені відповідачем на підставі акта перевірки від 17.10.2011 року №479/08-3/00210890, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, липень 2011 року. Згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001538013 від 04.11.2011 року відповідач зменшив ВАТ «СВЗ» суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року у розмірі 88 308,00 грн. та встановив штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., а згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001548013 від 04.11.2011 року відповідач зменшив ВАТ «СВЗ» розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 230 001,00грн. та встановив штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 575,00 грн. Позивач вважав винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та просив їх скасувати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, у відповідності до норм діючого законодавства. Апелянт наголошує на тому, що під час проведення перевірки позивач відмовився надати документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Міжнародні логістичні системи», що, в свою чергу, свідчить про відсутність фактичних взаємовідносин між позивачем і цим Товариством, в той час, як, відповідно до акту перевірки ТОВ «Міжнародні логістичні системи» Стахановською ОДПІ установлено відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про нікчемність укладених з цим Товариством угод. Апелянт також зазначає, що під час дослідження ланцюгу постачання ТОВ «Міжнародні логістичні системи» було встановлено формування податкового кредиту на користь третіх осіб з метою заниження бази оподаткування по ПДВ та несплати відповідних сум податку. Крім того, апелянт наполягає на тому, що недотримання податковим органом вимог порядку проведення перевірок не звільняє суб»єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового законодавства, які були встановлені під час проведення перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» зареєстроване як юридична особа суб'єкта господарської діяльності виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію № 1 392 105 0000 2000055 від 29.07.1994 року, перебуває на податковому обліку у відповідача.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП від 11.10.2011 року № 472 була здійсненна позапланова невиїзна перевірка ВАТ «СВЗ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за червень, липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 року № 479/08-3/00210890, яким було зафіксовано порушення порядку ведення податкового обліку позивачем: по декларації за червень 2011 року: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 200.1 - 200.4 ст.200 Податкового кодексу України та підпунктів 4.6.1, 4.6.4, 4.6.5 п.4.6 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41. Підприємством було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 88 308,00 грн. По декларації за липень 2011 року: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України та підпунктів 4.6.2, 4.6.3 п.4.6 Порядку «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41. Підприємством було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 230 301,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 230 301,00 грн. (том 1 а.с. 17-32).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0001538013, яким ВАТ «СВЗ» було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 88 308,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0001548013, яким ВАТ «СВЗ» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 230 301,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 575,00 грн. (том 1 а.с. 33, 34).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції послався на те, що, відповідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що формування податкового кредиту у спірний період здійснювалось позивачем у зв'язку з настанням другої події - отримання платником податків послуг, що підтверджено відповідними податковими накладними, і відповідає умовам договору на транспортно-експедиційні послуги № 26 від 01.01.2011 року та не суперечить вимогам Податкового кодексу України, а саме п.198.1 ст.198.

Згідно акту перевірки від 17.10.2011 року № 479/08-3/00210890, вказане порушення було допущено позивачем при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародні логістичні системи».

Судом установлено, що 01.01.2011 року між ВАТ «СВЗ» та ТОВ «Міжнародні логістичні системи» було укладено договір на транспортно-експедиційні послуги № 26, предметом якого є виконання та організація ТОВ «Міжнародні логістичні системи» визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу позивача. Відповідно до п.2.6. Договору документом, який підтверджує надання послуг з організації перевезення вантажу є акт виконаних робіт. Вартість послуг є договірною та визначається виходячи із ситуації на транспортному ринку та об'єму транспортно-експедиційних послуг. Вартість, що відповідає конкретному перевезенню (групі однотипових перевезень) зазначається в разових договорах - заявках, що є невід'ємною частиною цього договору (пункти 4.2 та 4.3 зазначеного договору) (том 1 а.с. 62-64).

Податковий кредит та податкові зобов'язання ВАТ «СВЗ» за оспорюваний період були визначені позивачем у поданій відповідачу податковій звітності, а саме: уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітні періоди та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (том 1 а.с. 65-78).

Отримання позивачем послуг підтверджено копіями податкових накладних, копіями актів виконаних робіт по транспортно-експедиційним послугам, а факти придбання ВАТ «СВЗ» продукції, обладнання та товару у зазначений період підтверджується копіями договорів купівлі-продажу, поставки (том 2 а.с. 161-259).

Отримання та видача податкових накладних за оспорюваний період ВАТ «СВЗ» також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за червень та липень 2011 року (том 3 а.с. 112-181).

Крім того, господарські договірні правовідносини ВАТ «СВЗ» із ТОВ «Міжнародні логістичні системи», на підставі яких був сформований податковий кредит позивачем за оспорюваний період, підтверджується іншими матеріалами справи, які були досліджені судом першої інстанції (том 3 а.с.182-230, том 4 а.с.1-200, том 5 а.с.1-203, том 6 а.с.1-194, том 7 а.с.1-208, том 8 а.с.1-226, том 9 а.с.1-203, том 10 а.с.1-62, 73-132).

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування ВАТ «СВЗ» податкового кредиту з податку на додану вартість у червні та липні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародні логістичні системи».

В акті перевірки зазначено, що укладений позивачем договір на транспортно-експедиційні послуги № 26 із ТОВ «Міжнародні логістичні системи», є нікчемним та не спрямований на настання реальних наслідків.

Однак, на погляд судової колегія, суд першої інстанції правильно не погодився з вказаною позицією відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не враховано також те, що за загальними правилами ч.З ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний Кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.І ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.З ст.215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

СДПІ по ВПП не зазначає, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, і також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатись встановленою.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу на те, що ТОВ «Міжнародні логістичні системи» не виконує свої податкові зобов'язання, що встановлено висновками акту від 03.10.2011 року № 282/23-37179009 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Міжнародні логістичні системи» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року», оскільки можливе порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту від'ємного значення та бюджетного відшкодування.

Висновки суду також ґрунтуються на постанові Луганського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року, якою було визнано протиправними дії податкового органу та скасовано наказ СДПІ по роботі з ВПП в м. Луганську № 472 від 11.10.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «СВЗ», за результатами якої було складено акт від 17.10.2011 року № 479/08-3/00210890, який, в свою чергу, став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій справі (том 1 а.с.15, 16, том 10 а.с. 69-72).

Тобто, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що, враховуючи приписи ч.1 ст.72 КАС України, зокрема те, що дії податкового органу та відповідний наказ на проведення перевірки позивача були в судовому порядку визнанні протиправними, а наказ скасований, у відповідача взагалі не було жодних правових підстав, як для складання акту за результатами перевірки позивача від 17.10.2011 року № 479/08-3/00210890, так і для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає недоцільним давати оцінку правомірності проведення спірної перевірки, оскільки це вже є встановленим судовим рішенням, яке набрало чинності і є обов»язковим до виконання.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Ухвала в повному обсязі складена 26 березня 2012 року.

Керуючись ст..ст.195,196.198,200,205.206.211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2011 року № 0001538013 та № 0001548013,- залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: (підписи) Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко