Постанова № 24391125, 30.05.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5004/65/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта - 7" від 24.04.2012 р. на рішення господарського суду Волинської області від 10.04.12 р. у справі № 5004/65/12

за позовом Підприємця ОСОБА_3, м. Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта - 7", м. Луцьк

про визнання договорів оренди недійсними

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_4 - представник, довіреність в справі

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2012 р. у справі № 5004/65/12 (суддя Бондарєв С.В.) задоволено позов Підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта - 7"; визнано недійсними договори № 10, № 10 від 07.08.2008 р. оренди торгових місць, площ, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" та Підприємцем ОСОБА_3. При прийнятті рішення суд виходив з того, що земельна ділянка на території Боратинської сільської ради, що належить відповідачеві, була призначена для розміщення автостоянки, торгового комплексу. Торгова площа, яка надавалась в користування підприємцям для організації торгівлі може бути предметом договору оренди на території ринку, разом з тим, ТзОВ "Дельта-7" не мало права на укладення таких угод, оскільки не наділено в установленому законом порядку статусом ринку. Відповідачем по справі не надано суду беззаперечних доказів наявності на час укладання спірних договорів спеціального дозволу та завершення будівництва торговельного комплексу та здачі його в експлуатацію.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта - 7" звернулося з апеляційною скаргою від 24.04.2012 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012 року та прийняти нове, яким відмовити підприємцю ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання договорів оренди недійсними, посилаючись на те, що дане рішення суду винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Конкретних підстав для визнання договору недійсним ні позивач, ні суд в судовому рішенні не зазначив. Вказані договори підписані повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень чи застережень, починаючи з 01.01.2009 року своїм правом, передбаченим п. 6.6. договорів щодо звернення до відповідача із заявою про припинення договорів позивач не скористався, жодних доказів пред'явлення претензій щодо порушень умов договору відповідачем позивач також не надав, а отже останнім не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладення спірних договорів. ТзОВ "Дельта-7" зі своєї сторони свій обов'язок по договору виконало повністю, а позивач - ні, оскільки орендну плату не сплачує. Позивач скористався наданими торговими місцями та встановив на них свої металоконструкції. Тому не можна стверджувати, що правочини не були спрямовані на настання відповідних правових наслідків. Той факт, що ТОВ "Дельта-7" не є ринок не може бути підставою для визнання договорів недійсними, оскільки в силу положень ст. 319, 320 ЦК України, це не є перешкодою для укладення спірних договорів з метою надання їх власником торгового місця, площі в оренду позивачу. Твердження, що ТзОВ "Дельта-7" не мало права укладати договори оренди торгової площі є безпідставним. На підтвердження права здійснення господарської діяльності, 17.07.2008 року виконавчим комітетом Боратинської сільської ради був виданий дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі. Здійснення господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках є цілком правомірною. Оскільки дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, що був виданий ТзОВ "Дельта-7", забезпечує здійснення торгівлі у спеціально відведених для цього місцях, тому територія торгового комплексу є належним місцем для здійснення торгівлі. Надаючи торгові місця в оренду вони тим самим реалізували своє право власності щодо земельної ділянки, наданої їм у власність, цільове призначення якої - розміщення автостоянки, торгового комплексу. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного суду України від 24.10.2011 року у справі № 07/33-71 є безпідставним, оскільки, вона до даної справи не має жодного відношення, в даній постанові не зазначено, що укладення угод оренди торгових площ можливе тільки при наявності статусу ринку. Заборони укладення даного виду угод не містить жодний нормативно-правовий акт. Торговий комплекс "Новий ринок" збудований відповідно до Робочого проекту 2007 року. В робочому проекті передбачено, що територія торгового комплексу розмежовується на зони: торговельну, складську та господарську. В торгівельній зоні розташовуються торгові точки контейнерного типу для торгівлі промисловими і продовольчими матеріалами. Металеві конструкції, на території даного торгового комплексу, розміщені групою відповідно до Плану благоустрою території. В судовому рішенні зазначено, що "розміщення металевої конструкції як малої архітектурної форми, потребує спеціального дозволу, якого відповідачем надано не було". Згідно Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, документи на розміщення своєї металоконструкції повинен виготовляти сам позивач. ТзОВ "Дельта-7" надало позивачу лише торгове місце для розміщення металевої конструкції. Її встановлення він здійснював сам, про що і зазначає в своїй позовній заяві. Що стосується торгових місць, то станом на 01.08.2008 року торгові місця були готові для встановлення на них металоконструкцій, що підтверджується відповідним актом. Перешкод для реалізації даних договорів у позивача не було, а тому немає і підстав для визнання їх недійсними.

Підприємець ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу від 24.04.2012 р. за № 588 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" на рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012 р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ТзОВ "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними, залишити без задоволення, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, а прийняте судом рішення від 10.04.2012 р. законним і обгрунтованим, та таким яке відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги ТзОВ "Дельта-7" є необгрунтованими, а сама скарга не підлягає до задоволення. Судом в рішенні від 10.04.2012 р. зазначено конкретні підстави для визнання договорів недійсними. Судом вказано на вимоги ст. 203, 215 ЦК України, визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Вказані в рішенні від 10.04.2012 р. підстави для визнання спірних договорів недійсними вказувалися представниками сторін у судових засіданнях, та містяться в письмовому вигляді в матеріалах справи. Твердження апелянта про те, що судом нібито не зазначено конкретних підстав для визнання договорів недійсними, не відповідають фактичним обставинам справи. Торгова площа, яка надавалась в користування підприємцям для організації торгівлі може бути предметом договору оренди на території ринку, разом з тим ТзОВ "Дельта-7" не мало права на укладення таких угод, оскільки не наділено в установленому законом порядку статусом ринку. Про відсутність в ТзОВ "Дельта-7" статусу ринку вказує і сам відповідач. Як вказано в рішенні від 10.04.2012 р., відповідачем по справі не надано суду беззаперечних доказів наявності на час укладення спірних договорів спеціального дозволу та завершення будівництва торговельного комплексу та здачі його в експлуатацію. Такі висновки суду підтверджуються в повній мірі матеріалами справи, зокрема фототаблицями, з яких наочно видно, що малі архітектурні форми знаходяться навіть станом на сьогодні в незавершеному стані, будь яка торговельна діяльність не проводилась і не проводиться.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.129,т.II).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні пеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, вважає рішення господарського суду Волинської області незаконним та необгрунтованим; пояснила, що не було жодних підстав визнавати договори недійсними, оскільки всі умови були дотримані, договори укладені відповідно до чинного законодавства, за 4 роки від позивача не надходило ніяких скарг чи заяв; додала, що статусу ринку вони не мають, а є торговим комплексом, об'єкт в експлуатацію здано; орендну плату позивач не сплачував; просила апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати.

Заслухавши пояснення представника відповідача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2011р. у справі № 5004/1593/11 відмовлено в задоволенні позову Підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними (а.с.57-59, т.I).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2011 р. у справі № 5004/1593/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу Підприємця ОСОБА_3 - без задоволення (а.с.114-116, т.I).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2012 р. касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_3 задоволено частково, рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. у справі № 5004/1593/11 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області (а.с.135-137, т.I).

В постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2012 р. колегія суддів зазначила, що при новому розгляді судам необхідно з'ясувати відповідність умов оспорюваних договорів чинному законодавству з урахуванням викладеної цією постановою позиції колегії суддів Вищого господарського суду України.

Згідно пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.11р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи, повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 серпня 2008 року між Підприємцем ОСОБА_3 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (далі ТзОВ "Дельта-7") (орендодавець) було укладено договір № 10 оренди торгівельного місця, площі, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торгівельне місце на столах (прилавках) за №_____, торгівельну площу на території торгового комплексу площею 17,5 кв.м. для встановлення металевої конструкції за №_____, магазину за № 7 ряд - 10 місце (а.с.10, т.I).

Відповідно до пункту 1.3 даного договору вказане торгівельне місце, площа якого перебуває у робочому стані, відповідає вимогам Правил торгівлі на ринках і техніки безпеки при роботі на ньому.

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що вступ орендаря у користування орендованим місцем, площею настає одночасно із підписанням сторонами договору.

Орендна плата визначається у розмірі 350 грн. за місяць та вноситься щомісячно до 5 числа поточного місяця (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 6.1 договору цей договір діє з 01 серпня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитків орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його теміну протягом одного календарного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же самих умовах (пункт 6.6 договору).

7 серпня 2008 року між Підприємцем ОСОБА_3 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (далі ТзОВ "Дельта-7") (орендодавець) було укладено договір № 10 оренди торгівельного місця, площі, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торгівельне місце на столах (прилавках) за №_____, торгівельну площу на території торгового комплексу площею 17,5 кв.м. для встановлення металевої конструкції за №_____, магазину за № 6 ряд - 10 місце (а.с.11,т.I).

Відповідно до пункту 1.3 даного договору вказане торгівельне місце, площа якого перебуває у робочому стані, відповідає вимогам Правил торгівлі на ринках і техніки безпеки при роботі на ньому.

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що вступ орендаря у користування орендованим місцем, площею настає одночасно із підписанням сторонами договору.

Орендна плата визначається у розмірі 350 грн. за місяць та вноситься щомісячно до 5 числа поточного місяця (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 6.1 договору цей договір діє з 01 серпня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитків орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його теміну протягом одного календарного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же самих умовах (пункт 6.6 договорів).

Оскільки, доказів звернення до відповідача із заявою про припинення дії договорів сторони суду не надали, враховуючи пункт 6.6 договорів, їх дія кожного року була продовжена на той самий термін і на тих же умовах.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Абзацами 1,2 частини 1 статті 144 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Зі змісту Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин) договори, укладені між адміністрацією ринку суб'єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ.

Згідно частини1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3,5,6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. з послідуючими змінами і доповненнями, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів", Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до пункту 2 даної Постанови судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства; зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України); відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 5 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно частини 1 пункту 7 даної Постанови правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вбачається із спірних договорів, сторони в пункті 1.3 передбачили, що вказане торгівельне місце, площа перебуває у робочому стані, відповідає вимогам Правил Торгівлі на ринках.

Порядок організації та здійснення торгівлі на ринках регулюється Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, МВС, ДПА, Держстандартоми від 26.02.2002р. № 57/188/84/105 (зареєстровані у Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за № 288/6576).

Дані Правила торгівлі на ринках є нормативно-правовим актом як складової законодавчих актів України.

Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Абзацом 3 пункту 13 даних правил передбачено, що торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Отже, здійснення господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, незалежно від права такого суб'єкта на земельну ділянку як її власника, можливе лише за дотриманням ними порядку організації та здійснення торгівлі на ринках.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка на території Боратинської сільської ради, належить відповідачеві, ТзОВ "Дельта-7", її цільове призначення для розміщення автостоянки, торгового комплексу (а.с.38, т.I).

Відповідно до пункту 1.4 договорів оренди встановлена металева конструкція, палатка, магазин являється власністю орендаря.

Як вбачається з видаткових накладних № РН-0000247 від 02.12.2008 р. на суму 20000,00 грн., № РН-0000246 від 02.12.2008 р. на суму 6000,00 грн., та з квитанцій до прибуткового касового ордера № 253, № 254, позивачем за власний рахунок було придбано та встановлено металоконструкції (а.с.12-13, т.I).

Металева конструкція як мала архітектурна форма, може бути розміщена на території ринку без дотримання спеціального дозволу, тоді як розміщення об'єкта малої архітектурної форми на інших земельних ділянках, площі яких визначаються об'єктами нерухомого майна спеціального призначення, потребує спеціального дозволу, незалежно від форм власності земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду доказів наявності на час укладення спірних договорів спеціального дозволу; доказів завершення будівництва торговельного комплексу та здачі його в експлуатацію.

Як вбачається з Акта готовності об'єкта до експлуатації, об'єкт - автостоянка, торговий комплекс закінчений будівництвом I черги і готовий до експлуатації лише 11.09.2009 р., а спірні договори були укладені 07.08.2008 р.

Договірне оформлення користування торгівельними місцями на ринку підтверджується листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.08.2004р. № 5674, згідно якого користування торгівельними місцями, на ринку здійснюється на підставі договору оренди з адміністрацією ринку. Безпосередньо Правила торгівлі передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями , що займаються торгівельною діяльністю, саме договорів, що за своєю природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Згідно пункту 3 Правил торгівлі на ринках ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.

Абзацом 4 пункту 16 Правил передбачено, що у разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).

Відповідно до пункту 20 Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що торгова площа, яка надавалась в користування підприємцям для організації торгівлі може бути предметом договору оренди на території ринку, однак ТзОВ "Дельта-7" не мало права на укладення таких угод, оскільки не наділено в установленому законом порядку статусом ринку, а спеціального дозволу на це не має.

Тобто, спірні договори є такими, що суперечать актам цивільного законодавства (частина 1 статті 203 ЦК України) і підлягають визнанню недійсними.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 ГПК України).

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позову та визнання недійсними договорів №10, №10 від 07.08.2008 р. оренди торгових місць, площ, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта - 7" та Підприємцем ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обгрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012 р. у справі № 5004/65/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта - 7" від 24.04.2012 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

Вих.№ 01-12/7379/12