Рішення № 24390182, 28.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р.Справа № 5017/533/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС"

до відповідача Одеської залізниці

про стягнення 2525,40 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 03.01.2012р.

Суть спору: ПрАТ „МАКІЇВКОКС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 2525,40 грн.

Ухвалою від 23.02.2012р. господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 5017/533/2012 та розгляд справи призначено на 14.03.2012р.

Розпорядженням голови суду від 07.03.2012р. справу № 5017/533/2012 передано на розгляд судді Літвінова С.В. у зв'язку із знаходженням судді Смелянець Г.Є. у відрядженні з 12.03.2012р. по 23.03.2012р. включно, а розпорядженням голови суду від 26.03.2012р. справу передано на розгляд судді Смелянець Г.Є. у зв'язку із поверненням останньої з відрядження. Ухвалою від 26.03.2012р. справу № 5017/533/2012 прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. та її розгляд справи призначено на 02.04.2012р.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 02.04.2012р. за вх.№9734/2012, згідно з яким просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, при розрахунку вартості недостачі вантажу не враховано різницю у тарі, а тому вартість нестачі вантажу становить 2352,90 грн. Саме в цьому розмірі вартість недостачі вантажу визнана відповідачем у повідомленні № 24 від 23.12.2011р.

У письмових поясненнях від 23.04.2012р. за вх.№12362/2012 позивач посилається на те, що на підставі п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 позивач при розрахунку позовних вимог застосував до спірного вантажу норму недостачі в розмірі 2%, а іншого порядку розрахунку недостачі вантажу, в т.ч. „різниці у тарі" діючим законодавством не передбачено. Також позивач посилається на те, що фактично „різниця у тарі" відсутня, оскільки відповідач застосував масу тари вагону з бруса в розмірі 22200 кг, а позивач при відвантаженні вантажу у вагоні №65224843 перевіряв масу тари цього вагону шляхом зважування на вагонних вагах. Відповідно до ч. 2 п. 3.18. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.05.2002р. № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Під час розгляду справи позивач також надав суду клопотання від 12.03.2012р. за вх. № 7412/2012, від 30.03.2012р. за вх.№9587/2012, від 23.04.2012р. за вх.№12361/2012, від 22.05.2012р. за вх.№15610/2012 про розгляд справи та винесення рішення по суті за відсутністю представника позивача у судових засіданнях.

Відповідач надав до суду письмові пояснення від 07.05.2012р. за вх.№13661/2012, в яких посилається на те, що позивачем при розрахунку суми позовних вимог не враховано різницю у тарі (22200 кг-22150 кг =50 кг), а також на те, що відповідачем при складанні комерційного акту масу тари вагону було взято з бруса, оскільки п.10 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 не передбачено вивантаження вантажу на прохідній станції.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

25.10.2011р. зі станції відправлення Макіївка Донецької залізниці ПрАТ „МАКІЇВКОКС" (відправник, позивач) на адресу ТОВ „ТІС" (одержувач) (станція Черноморська Одеської залізниці) відправлений вантаж -кокс доменний у кількості 199000 кг, в т.ч. у вагоні № 65224834 у кількості 38400 кг, що підтверджується накладною № 50498211.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (позивач), навалом, у вологому стані. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 4,3 гл.р.2 Зб. 17. Вантаж промаркований вапном. Тара по провески.

Також судом встановлено, що 28.10.2011р. на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми № 31312, згідно з яким, по прибуттю потягу та його огляду із наглядової вишки та переваженні на тензометричних вагах виявлена різниця у вазі брутто по протоколу 59400 кг, по н/листу 60200 кг, різниця 900 кг. На поверхні вантажу наявні поглиблення. Теча вантажу відсутня. Глухі торцеві стінки щільно закриті. Вантаж зданий під охорону. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для перевірки.

Після перевірки вагону на знеструмленій колії залізницею складений акт загальної форми № 31317 від 28.10.2011р., згідно з яким при огляді вагону на 25 сортувальній знеструмленій колії о 15:00 виявлено, що по документу значиться завантаження вантажу навалом, розмір завантаження відносно висоти бортів не вказаний. Фактично завантаження вантажу вище бортів 250 мм. На поверхні вантажу наявні поглиблення праворуч по ходу потягу над 4-5-6-7 люками довжиною 6000 мм, на всю ширину вагону, глибиною 250 мм. Наявне маркування вапном, у місці поглиблення маркування відсутнє. Наявний доступ до вантажу. Доступ до вантажу усунений шляхом нанесення маркування вапном. Теча вантажу відсутня. Глухі торцеві стінки люка щільно закриті. Об'єм кузову на вагоні не вказаний. Вагон та відчеплений на вагову перевірку.

Після вагової перевірки вагону на станції Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА №057919/1110 від 29.10.2011р., згідно з яким виявлено, що наявне захисне маркування вапном. В місці поглиблень доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об'єм кузова на вагоні не вказаний. Зважування вагона здійснене 29.10.2011р. на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка (держповірка вагів 16.05.2011р.). При зважуванні виявилось брутто 59100 кг, тара з бруса 22200 кг, нетто 26900 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1500 кг. В досилці вказана тара 22150 кг, яким засобом визначена вага не вказано, фактично на вагоні на брусі тара 22 200 кг. Зважування вагона здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. Вантаж, якого не достає у вагоні вміститися міг.

Після надходження вагону з вантажем на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці, різниці між комерційним актом, складеним на станції Знам'янка Одеської залізниці і фактичною наявністю вантажу не виявлено, про що свідчить відповідна відмітка станції Чорноморська Одеської залізниці на комерційному акті і вантаж виданий одержувачу, який, в свою чергу передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику, що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній №50498211.

28.11.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 07-7373 про відшкодування вартості недостачі вантажу в сумі 3850,20 грн. у місячний термін шляхом перерахування претензійної суми на поточний рахунок позивача.

У повідомленні від 23.12.2011р. №24 відповідач повідомив позивача про розгляд його претензії та її визнання в сумі 2 352,90 грн. При цьому згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений відповідачем, маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу, становить 682 кг (732 кг -50 кг (різниця у тарі) = 682 кг), а її вартість становить 2352,90 грн.

Згідно з розрахунком, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу, становить 732 кг, а її вартість становить 2525,40 грн., виходячи із вартості 1 тони коксу доменного 2875 грн., яка встановлена у рахунку-фактурі вантажовідправника від 25.11.2011 р. № 3840ф.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між позивачем і відповідачем договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, який в свою чергу передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику (позивач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Із залізничної накладної випливає, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно п. 4,3 гл.р.2 Зб. 17., та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.

Отже, встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення і вантаж переданий до перевезення відповідачу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу позивачем, а тим більш щодо відсутності його маркування, відповідачем не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені акти загальної форми та комерційний акт, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 1500 кг, обставини щодо наявності виймання на поверхні вантажу по ходу потягу над 4,5,6,7 люками, а також обставини щодо відсутності маркування вантажу в місцях виймання вантажу.

Господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника, а тому позовні вимоги ПрАТ „МАКІЇВКОКС" про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 2525,40 грн. задовольняються господарським судом.

При цьому господарський суд вважає, що включення відповідачем до розрахунку вартості недостачі вантажу різниці у масі тари вагону в кількості 50 кг не відповідає вимогам п. а) ст.114 Статуту залізниць України, згідно з якою залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. В актах зальної форми та у комерційному акті встановлені обставини щодо недостачі вантажу в кількості 1500 кг, що із врахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу, становить 732 кг, як і зазначено у розрахунку позивача.

Окрім того, різницю у масі тари вагону встановлено відповідачем шляхом застосування маси тари вагону з бруса, в той час як вантажовідправник перевіряв масу тари цього вагону перед відправленням вантажу шляхом зважування на вагонних вагах, про що зазначено у графі 7 залізничної накладної, а відповідно до п.3.18. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу. Тобто, маса тари спірного вагону, яку визначив вантажовідправник шляхом зважування на вагах, є більш точним розміром, ніж маса тари вагону з бруса, яку застосував відповідач.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС" задовольнити.

2.Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, р/р 26003000001 в Одеському філіалі АБ „Експрес-Банк", МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького,1, код ЄДРПОУ 32598706, п/р 26004198061891 в Донбаській філії ПАТ „Кредитпромбанк" м. Донецька, МФО 335593) вартість недостачі вантажу в сумі 2 525 (дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 40 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 30 травня 2012 року.

Суддя Смелянець Г.Є.