Рішення № 24388559, 29.05.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р. Справа № 5010/538/2012-28/39

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський Торговий Дім"

вул. Ребета, 3, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства "Крона"

вул. І.Макуха, 2, м. Івано-Франківськ, 76014

про стягнення 39026 грн. 73 коп., в тому числі:

37655 грн. 66 коп. основного боргу,

225 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1145 грн. 14 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 632 від 11.05.12 )

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський Торговий Дім" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Крона" про стягнення 39026 грн. 73 коп. заборгованості .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 542 від 10.09.10 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 37655 грн. 66 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 225 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1145 грн. 14 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.05.12.

28.05.12 через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області надійшов відзив на позов (вх.№ 3556/2012 свх; а.с. 43) в якому ВАТ «Крона »позов визнає; до відзиву долучено копію акту звірки взаємних розрахунків від 22.05.12 року (а.с. 44).

29.05.12 представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 15.05.12 (вих. № 5001).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем,суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

29.05.12 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№ 3617/2012-с вх; а.с. 45) в якій просить суд стягнути з відповідача 37655 грн. 66 коп. основного боргу, 225 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1145 грн. 14 коп.; заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 вересня 2010 року між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 542 (надалі - Договір; а.с. 8-9).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався систематично поставляти та передавати у власність покупцю певний товар згідно накладних, які є невід»ємною частиною даного договору, а покупець зобов»язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов»язань за даним договором.

30.12.10 пунктом 1. додаткової угоди №01 до договору поставки № 542 від 10.09.10 (а.с. 9) продовжено дію договору до 31.12.11.

У відповідності до умов Договору, в період з 29.03.11 по 21.04.11 постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 44358 грн. 58 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи розхідними накладними (а.с. 19-42). При дослідженні поданих позивачем в обгрунтування позовних вимог розхідних накладних судом встановлено, що вони підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб.

Порядок розрахунків визначений в розділі 5 Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем у безготівковому та/або готівковому порядку при умові відтермінування платежу в термін до 14 календарних днів, з врахуванням положення п. 5.2. даного Договору.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що дебіторська заборгованість покупця не може становити більше 30000 гривень, а у випадку, якщо була здійснена поставка ще й тютюнових виробів - не більше 50000 грн.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав - суму заборгованості проплатив частково в сумі 6702 грн. 92 коп. Оплати залишку вартості товару в сумі 37655 грн. 66 коп. відповідачем не здійснено.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 37655 грн. 66 коп. за отриманий відповідачем на підставі розхідних накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару у строк встановлений договором відповідачем суду не подано. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 6702 грн. 92 коп., підписання актів звірки взаємних розрахунків від 08.08.11 (а.с. 10) та від 22.05.12 (а.с. 44), визнання позову у письмовому відзиві на позов (а.с.43), у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 37655 грн. 66 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 542 від 10.09.10 підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 225 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1145 грн. 14 коп. 3% річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 17, 18). Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 542 від 10.09.10 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 225 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1145 грн. 14 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 610, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський Торговий Дім" до Відкритого акціонерного товариства "Крона" про стягнення 39026 грн. 73 коп., в тому числі: 37655 грн. 66 коп. основного боргу, 225 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1145 грн. 14 коп. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крона" (вул. І. Макуха, 2, м. Івано-Франківськ, 76014; код 25070361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський Торговий Дім" (вул. Ребета, 3, м. Івано-Франківськ, 76014; код 23801375 ) -37655 (тридцять сім тисяч шістсот п»ятдесят п»ять)грн. 66 коп. заборгованості, 225 (двісті двадцять п»ять)грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1145 (одна тисяча сто сорок п»ять)грн. 14 коп. 3% відсотки річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев»ять)грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 01.06.12