Постанова № 24387568, 22.05.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 травня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/651/12

10 год.43 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скакун О.П.

за участю

секретаря судового засідання Аміхалакіоає В.В.

представників позивача Жука Я.М., Марківа В.Б.

представника відповідача Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ПАТ "Тернопільський молокозавод" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Тернопільський молокозавод" звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001720171 від 29.02.2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 10 лютого 2012 р. було одержано акт документальної перевірки від 10.02.2012 р. № 264/23-1/36314123, на який ПАТ "Тернопільський молокозавод" подав заперечення 17.02.2012 р. Після розгляду заперечення відповідачем було зменшено лише розмір нарахованого податку з доходів фізичних осіб на суму 1785 грн., у зв'язку з невідповідністю зазначених даних в акті перевірки з даними обставинами по гр. ОСОБА_4 Однак, всупереч наданим позивачем матеріалам, податковим органом визнано дані, викладені в акті перевірки, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач зазначив, що викладені висновки про розгляд заперечення на акт документальної перевірки не відповідають дійсності та відбувається свідоме перекручування фактів. Позивач зазначає, що податковий орган свої висновки мотивує тільки відібраними поясненнями у колишніх працівників ПАТ "Тернопільський молокозавод" та не може документально підтвердити свої твердження.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що позивачем було приховано інформацію з питань оплати праці та надано податковому органу недостовірну інформацію, що призвело до зменшення перерахування суми податку з доходів фізичних осіб в бюджет. Відповідач також зазначив, що згідно отриманих пояснень від громадян ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було встановлено, що в період з квітня 2010 р. по вересень 2011р. вказані громадяни працювали на підприємстві позивача та отримували частину заробітної плати в «конвертах», тобто неофіційно, з якої утримання податку з доходів фізичних осіб найманих працівників відбувалося не в повному обсязі.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку філії «Чернівцімолоко»ПАТ "Тернопільський молокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. Перевірка проведена на підставі направлень №028471, №028472, №028473, №028474, №028475 від 23.01.2012 р., виданих Державною податковою інспекцією у м. Чернівці.

За результатами перевірки складено акт від 10.02.2012 р. № 264/23-1/36314123 ( а.с. 8-21).

Актом перевірки встановлено порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 та п.п. 19.2 а) п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», несвоєчасна сплата до бюджету податку з доходу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду та неповне нарахування та утримання до бюджету податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платника податку, що кінцево оподатковується при їх виплаті та за рахунок платників за період що перевірявся в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 3995.66 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу обґрунтовані виключно поясненнями колишніх працівників позивача.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001720171 від 29.02.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 2723.69 грн., в тому числі основного платежу 2210.66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 513.03 грн.

З метою встановлення об'єктивної істини у справі, в судовому засіданні допитано свідків -колишніх працівників ПАТ "Тернопільський молокозавод" ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Свідки показали, що отримували зарплату щомісяця, без затримки, спочатку отримуючи авансовий платіж, а потім основний, про що розписувалися у відповідних відомостях. Як показують свідки, неофіційно жоден з них не отримував кошти від керівництва ПАТ "Тернопільський молокозавод". Свідки зазначили, що у директора підприємства брали кошти за межами каси на відрядження чи у борг, про що розписувалися у відповідній відомості. Суму зарплати свідки точно не зазначили, мотивуючи тим, що зарплата коливалася в залежності від відряджень та відпрацьованого часу. Крім того, повідомили, що тривалий час вже не працюють, у зв'язку з чим не пам'ятають розміру отримуваної заробітної плати. Свідок ОСОБА_7 зазначив, що отримував зарплату від 2000 до 3000 тис. грн. та те, що перед ним у підприємства була заборгованість по виплаті коштів, яка була погашена вже після відібрання пояснень податковою службою. Стосовно своїх письмових пояснень, свідок спростовує те, що отримував зарплату офіційно і неофіційно.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 письмово відмовилися від пояснень, наданих під час проведення перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, в тому числі показання свідків, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно -правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно до п. 1.17 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Відповідно до п. 1.13 та п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно з п.п. 8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

У відповідності до п.п. 8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Згідно п.п. а) п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення ґрунтується виключно на поясненнях працівників ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на думку суду, належним та допустимим доказом вчинення порушень позивачем повинні бути показання свідків, аналогічні письмовим поясненням, використаним відповідачем при проведенні перевірки.

Твердження відповідача про отримання працівниками позивача коштів на оплату праці в «конвертах», тобто неофіційно, в судовому засіданні спростовано показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПАТ "Тернопільський молокозавод" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001720171 від 29.02.2012 р. підлягає задоволенню повністю.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 викладено позицію про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України. У листі зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Чернівці.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001720171 від 29.02.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Тернопільський молокозавод" судовий збір у розмірі 107.30 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 22 травня 2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У зв'язку з тим, що день виготовлення постанови припадає на вихідний день, постанову виготовлено в повному обсязі 28 травня 2012 р. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 29 травня 2012 р.

Суддя О.П. Скакун