Постанова № 24387354, 22.05.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 травня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/529/11

11:10

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Брезіної Т.М.;

секретаря судового засідання -Ковальчук Т.С.;

за участю:

представника позивача -Толубяка В.С.;

представників відповідача -Григоришина О.М., Медвідь О.М.;

свідка -ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом виробничого кооперативу «Пересувна механізована колона № 151»до ДПІ у Сторожинецькому районі про визнання протиправними податкових повідомлень -рішень,-

В С Т А Н О В И В :

В поданому до суду 14.03.2011 року адміністративному позові виробничий кооператив «Пересувна механізована колона № 151» (далі - Позивач) просив суд винести рішення, яким визнати протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Сторожинецькому районі від 24.12.2010 року № 0000402300/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58866 грн. та № 0000472300/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60075 грн.

Позивач на обґрунтування позову зазначив, що 06.10.2010 року відповідачем винесено акт №1158/23/01037583 про результати планової виїзної перевірки Виробничого кооперативу «Пересувна механізована колона № 151» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

На підставі акту перевірки 25.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області (далі - Відповідач) були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000402300/0, відповідно до якого позивачем було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 58866 грн. (за основним зобов'язанням 27954 грн. та за штрафними санкціями 30912 грн.); №0000392300/0, відповідно до якого позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 61374 грн. (за основним зобов'язанням 40916 грн. та за штрафними санкціями 20458 грн.).

Позивач вказує, що в акті перевірки ревізори зазначили, що ВК «ПМК-151» допущено порушення п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних субпідрядних робіт від ТОВ ТВК «Вікторія».

Проте, під час перевірки відповідачем було встановлено, що придбані у ТОВ

ТВК «Вікторія» субпідрядні роботи позивачем були передані державі

в особі Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області. Як зазначає позивач факт реального виконання цих робіт підтверджено актом приймання передачі цієї організації.

Крім вказаного, факт виконання робіт ТОВ «Вікторія» та їх обсяг при передачі позивачу перевірявся Службою автомобільних доріг у Чернівецькій області. Тому на думку позивача твердження відповідача про відсутність факту реальності виконання укладеного з ТОВ ТВК «Вікторія» є безпідставним.

Також позивач зазначив, що кошти, що надійшли за ці роботи (які були виконані субпідрядником ТОВ ТВК «Вікторія») від Служби автомобільних доріг в Чернівецькій області були враховані як валові доходи ВК «ПМК-151».

Тобто, вартість придбаних у ТОВ ТВК «Вікторія» підрядних робіт були враховані в складі валових доходів ВК «ПМК-151» (при їх передачі державі), але при цьому сторновані з валових витрат підприємства при їх придбанні у ТОВ ТВК «Вікторія».

Також, позивач зазначає, що в акті перевірки ревізори зазначили, що ПМК №152 допущено порушення п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних субпідрядних робіт від ТОВ ТВК «Вікторія».

Позивач вказує, що за весь перевіряємий період їхнє підприємство з ТОВ ТВК «Вікторія» мало тільки одну господарську операцію, яка була оформлена довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за липень.

Відповідач в акті зазначив, що податкова накладна, виписана ТОВ ТВК «Вікторія», не дає права позивачу віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту, так як остання порушила порядок її виписки, а саме: виписана не уповноваженою особою (не керівником і не засновником), виписана не по даті виникнення податкових зобов'язань (в листопаді замість липня).

Позивач вказує, що ТОВ ТВК «Вікторія» податкова накладна була виписана в листопаді 2009 року, саме ця дата згідно положень закону є датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у продавця робіт, та датою виникнення права на податковий кредит у ВК «Вікторія». Позивач стверджує, що ПМК №152 включило суму, зазначену в податковій накладній, в листопаді 2009 року, а отже будь-яких порушень чинного законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість допущено не було.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено, що правочин між ВК «ПМК-151» та ТОВ ТВК «Вікторія» є нікчемним, так як його укладення завідомо суперечило інтересам держави, та було направлено на заниження ВК «ПМК-151» об'єкту оподаткування, що, за приписами ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК країни є достатньою підставою для визначення укладеного договору нікчемним.

На думку позивача правочин, що був укладений між ВК «ПМК-151» та ТОВ ТВК «Вікторія» не містить ознак правочину, що порушують публічний порядок. Навпаки він ґрунтується на нормах цивільного та господарського законодавства про підряд та був спрямований на здійснення господарської діяльності підприємства.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.

Відповідач подав заперечення на позов в яких зазначив, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ВК «ПК -151» за період фінансово-господарської діяльності з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року встановлені порушення. Так, документальною перевіркою встановлено завищення та заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій, доходи від продажу товарів (робіт, послуг)".

Відповідачем встановлено, що на порушення п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, дані, наведені в декларації, не відповідають даним податкового обліку по податкових періодах.

Встановлені відповідачем порушення вплинуло на визначення податкових зобов'язань щодо нарахування та сплати податку на прибуток.

Крім того, при опрацюванні відхилень між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ВК «ПМК - 151» та його контрагентів, встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що на порушення вимог ст.7 п.7.4 п.п.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» ВК «ПМК - 151» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за жовтень 2008 року в сумі 2357 грн.

Відповідач стверджує, що між ВК «ПМК-151» рахується відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість та його контрагента - ТОВ «Воло» в жовтні 2008 році в сумі 2357 грн. Таким чином, відповідачем зменшено суму податкового кредиту за жовтень 2008 року в сумі 2357 грн.

Встановлене відповідачем порушення не вплинуло на визначення податкових зобов'язань щодо нарахування та сплати податку на прибуток.

Відповідач вказує, що результати опрацювання відхилень між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ВК «ПМК -151» та його контрагентів наведено в додатку 11 до акту перевірки.

В своїх запереченнях відповідач також вказує, що позивачем допущено порушення

п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого

безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних субпідрядних робіт від ТОВ ТВК «Вікторія». Також, що податкова накладна виписана ТОВ ТВК «Вікторія», не дає права позивачу віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу

податкового кредиту, так як остання порушила порядок її виписки, а саме: виписана не

уповноваженою (не керівником і не засновником), виписана не по даті виникнення податкових зобов'язань (в листопаді замість липня).

Крім того, відповідач зазначає, що правочин між ВК «ПМК -151» та ТОВ ТВК «Вікторія» є нікчемним, так як його укладення за відомо суперечило інтересам держави, та було направлено на заниження ВК «ПМК-151» об'єкту оподаткування, що за приписами ст.207 ГК України та ст. 228 ЦК України є достатньою підставою для визначення укладеного договору нікчемним.

На підставі викладеного відповідач просив залишити податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сторожинецькому районі від 22.09.2009 року без змін, а адміністративний позов без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заперечені на позов.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4, який пояснив, що в зв'язку із не платоспроможністю ТОВ «ТВК Вікторія» не змогла закінчити роботи і роботи були виставлені на торги. В 2009 році ВК «ПМК-151» виграли тендер, прийняли обсяг робіт, які фактично виконані були ТОВ «ТВК Вікторія».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №574330, зареєстрований Сторожинецькою районною державною адміністрацією Чернівецької області як юридична особа 27.02.2010 року № 01037583 (а.с.11).

ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області проводила позапланову виїзну перевірку Виробничого кооперативу «Пересувна механізована колона № 151» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року. На підставі перевірки 06.10.2010 року відповідачем винесено акт №1158/23/01037583 (а.с.51-90).

На підставі акту перевірки 25.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000402300/0, відповідно до якого позивачем було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 58866 грн. (за основним зобов'язанням 27954 грн. та за штрафними санкціями 30912 грн.); №0000392300/0, відповідно до якого позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 61374 грн. (за основним зобов'язанням 40916 грн. та за штрафними санкціями 20458 грн.) (а.с.14,15).

Вказані рішення позивачем були оскаржені в апеляційному порядку. Рішенням начальника ДПІ у Сторожинецькому районі від 24 листопада 2010 року за №16333/10-004 відмовлено у задоволенні первинної скарги і скасуванні податкових повідомлень-рішень (а.с.16-37).

Позивачем подало повторну скаргу до ДПА в Чернівецькій області. Проте, рішенням заступника голови ДПА у Чернівецькій області від 20.12.2010р. за №7831/10/25-009 податкове повідомлення - рішення від 25.10.2010 року за №0000402300/0 (зобов'язання з податку на прибуток) залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 25.10.2010р. за №0000392300/0 скасоване в частині 1299 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж - 866 грн., штрафна санкція - 433 грн.). В іншому скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін. Одночасно із рішенням про результати розгляду скарги позивачем отримало податкові повідомлення-рішення за №0000472300/2 від 24.12.2010 року щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60075 грн. (40050 грн. основний платіж та 20025 грн. штрафна санкція) та №0000402300/2 від 24.12.2010р. щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58866 грн. (за основним зобов'язанням 27954 грн. та за штрафними санкціями 30912 грн.) (а.с.38-43).

Як вбачається із матеріалів справи із цим рішенням позивач також не погодився, оскарживши його до Державної податкової адміністрації України. Рішенням останнього від 03.03.2011 року за №4357/6/25-0115 у задоволенні скарги та скасуванні податкових повідомлень - рішень відмовлено (а.с.44-50).

Між Відкритим акціонерним товариством ПМК-152 в особі голови правління Толубяк В.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК «Вікторія» в особі Романенко О.Л., що діє на підставі статуту, укладено договір підряду №5 від 03.07.2009 року (а.с.95,96).

В матеріалах справи знаходиться акт приймання виконаних робіт за липень 2009 року, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009 року та податкові накладні від 13.11.2009 року, 27.10.2008 року (а.с.91-94,97,98,99).

Відповідно до листа про надання інформації від 20.09.2010 року №24128/10/7/23-208 ДПІ у м. Чернівці повідомила, що ТОВ «Воло» на даний момент стан платника відсутній. Слідчим УМВС України в Тернопільській області за фактом фіктивного підприємства, за ознаками злочину порушено кримінальну справу від 07.11.2008 року №1200418 по ТОВ «Воло». У зв'язку з цим провести перевірку з питань взаємовідносин з ВК «ПМК-151» не можливо (а.с.137).

В матеріалах справи знаходиться лист про надання інформації від 31.03.2011 року №1961/7/23-319 ДПІ у Києво - Святошинському районі (а.с.138).

Відповідно до ухвали від 28.04.2011 року провадження по справі було зупинено для витребування з ДПІ у Сторожинецькому районі додаткових документів щодо існування чи не існування ТОВ «ТВК Вікторія» та ТОВ «Воло», з якими позивачем здійснювались правові відносини.

Листом від 19.01.2012 року №216/7/23-119 про неможливість проведення зустрічної звірки даних ДПІ у Києво - Святошинському районі повідомила відповідача про неможливість проведення зустрічної звірки даних по ТОВ «ТВК Вікторія» з питань документального підтвердження господарських відносин з ВК «ПМК-151» у зв'язку з тим, що ТОВ «ТВК Вікторія» має стан 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей та надано акт про неможливість проведення зустрічної звірки даних (а.с.140-142)

05.01.2012 року №159/10/23-008 відповідачем надіслано лист начальнику УМВС в Тернопільській області про надання інформації про розгляд кримінальної справи №1200418 від 07.11.2008 року (а.с.147).

УМВС в Тернопільській області листом від 15.02.2012 року №9/1-2131 повідомило, що досудове слідство по вказаній кримінальній справі зупинено (а.с.148).

В матеріалах справи знаходяться видаткова накладна №27/10-01 від 27.10.2008 року, податкова накладна, платіжні доручення, акт на списання непридатного інструмента, спецодягу (а.с.164,165,166-168,169-170).

В матеріалах справи знаходиться локальний кошторис №2-1-1 на поточний ремонт укріплюючи споруд моста через р. Черемош на км 42+249 автомобільної дороги Р-62 від автомобільної дороги Р-24 (Криворівня) - Вижниця-Сторожинець-Чернівці та договірна ціна на будівництво (а.с.171-172,174).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинний на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон № 168) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) (чинний на момент виникнення правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом придбані у ТОВ ТВК «Вікторія» субпідрядні роботи позивачем були передані державі в особі Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області і факт реального виконання цих робіт підтверджено актом приймання - передачі цієї організації. Крім того, факт виконання робіт товариством «Вікторія» та їх обсяг при передачі позивачу перевірявся Службою автомобільних доріг у Чернівецькій області, про що на акті ф.КБ-2в є відмітка уповноваженого представника цього державного органу. Тому твердження відповідача про відсутність факту реальності виконання укладеного з ТОВ ТВК «Вікторія» договору є безпідставним.

Також слід зазначити, що кошти, що надійшли за ці роботи (які були виконані субпідрядником ТОВ ТВК «Вікторія») від Служби автомобільних доріг в Чернівецькій області були враховані як валові доходи ВК «ПМК-151».

Відповідно до цього, вартість придбаних у ТОВ ТВК «Вікторія» підрядних робіт були враховані в складі валових доходів ВК «ПМК-151» (при їх передачі державі), але при цьому сторновані з валових витрат підприємства при їх придбанні у ТОВ ТВК «Вікторія».

Крім того, відповідно до 5.1 ст. 5 Закону №334 визначає поняття валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи те, що суми по взаємовідносинам з ТОВ ТВК «Вікторія» сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), що підтверджується документально, відсутні правові підстави для неврахування їх у податковому обліку ВК «ПМК-151».

Щодо твердження відповідача, що позивачем порушено п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних субпідрядних робіт від ТОВ ТВК «Вікторія», при цьому в акті зазначено, що первинні бухгалтерські документи не мають юридичної сили та доказовості через відсутність в них обов'язкових реквізитів - прізвища посадових осіб, не вказано номер і дату контракту, не вказано на яку дату складено договірну ціну тощо, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року (який діяв на момент виникнення правовідносин та який діяв на момент здачі-приймання робіт від ТОВ ТВК «Вікторія» і який є спеціальним нормативним актом щодо підтвердження факту виконання робіт) в типовій формі №КБ-2в не передбачено зазначати прізвище особи, яка від імені замовника, генпідрядника або підрядника приймає чи здає виконані роботи.

Також слід зазначити, що і на акті виконаних робіт, і на довідці про вартість виконаних робіт стоїть підпис уповноваженої особи ТОВ ТВК «Вікторія» із прикладанням печатки підприємства (а.с.94,97).

Крім того, судом встановлено, що позивач з ТОВ ТВК «Вікторія» мало тільки одну господарську операцію, яка була оформлена довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за липень. Також відповідачем в акті зазначено, що ні інші субпідрядні організації ні сам позивач такі роботи не виконував. Тому твердження відповідача, що не можливо встановити, яка організація виконувала роботи, є необґрунтованим.

Щодо твердження відповідача, що податкова накладна, виписана ТОВ ТВК «Вікторія», не дає права позивачу віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту, так як остання порушила порядок її виписки, а саме: виписана не уповноваженою особою (не керівником і не засновником), виписана не по даті виникнення податкових зобов'язань (в листопаді замість липня).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ТОВ ТВК «Вікторія», що виписало податкову накладну, було зареєстровано державним органом як платники ПДВ і йому було видано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с.96).

За таких обставин, суд робить висновок, що неврахування сум, зазначених в податкових накладних, з інших підстав, ніж зазначених в законі, є незаконним.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, ТОВ ТВК «Вікторія» податкова накладна була виписана в листопаді 2009 року, саме ця дата згідно положень закону є датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у продавця робіт, та датою виникнення права на податковий кредит у ВК «Вікторія». Позивачем включено суму, зазначену в податковій накладній, в листопаді 2009 року, а отже, виходячи з цього будь-яких порушень чинного законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість допущено не було (а.с.98).

Представники відповідача в судовому засіданні зазначали, що правочин укладені між ВК «ПМК-151» та ТОВ ТВК «Вікторія» є нікчемним, так як його укладення за відомо суперечило інтересам держави, та було направлено на заниження ВК «ПМК-151» об'єму оподаткування.

Стаття 203 Цивільного Кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (далі - Кодекс № 435-ІV) передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу № 435-ІV. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Верховний Суд України у постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі - постанова № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 постанови № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Пункт 18 постанови № 9 тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Вікторія», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ст. 228 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим, оскільки відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 постанови № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Отже, відповідачем не наведено жодного належного та допустимого доказу таких тверджень, а посилання на наявність умислу ВК «ПМК-151» щодо укладення завідомо суперечного інтересам держави правочину, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, підтвердження реального змісту зазначеного правочину є подальше використання придбаних робіт у господарській діяльності. Відповідно до пп.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Оскільки витрати, які пов'язані з виконанням договору ВК «ПМК-151» з ТОВ ТВК «Вікторія», підтверджені актами виконаних робіт, то позивачем правомірно віднесено ці витрати до складу валових витрат (а.с.91-94).

Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Щодо твердження відповідача, що між позивачем рахується відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість та його контрагентом ТОВ «Воло» та зазначив, що на даний час порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва по цьому товариству, що виключає можливість віднесення до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент укладення правочину з ТОВ «Воло» останнє було зареєстровано платником податку на додану вартість. Сам факт порушення кримінальної справи за фактом не є підставою для визнання недійсною податкової накладної, виданої ТОВ «Воло».

Все вищевказане свідчить, що відповідачем не була дана оцінка наявним бухгалтерським документам та неправильно застосовано податкове та цивільне законодавство, а отже висновки про заниження ВК «ПМК-151» сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, а винесені на підставі цих висновків податкові повідомлення-рішення є нечинними.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спірне рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Тому вказане рішення як протиправне слід скасування, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Представником позивача доведено суду правомірність заявлених вимог і те, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому позов як обґрунтований належить до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 71, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Сторожинецькому районі від 24.12.2010 року № 0000402300/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58866 грн. та № 0000472300/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60075 грн.

3.Органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь виробничого кооперативу «Пересувна механізована колона № 151».

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати після 28 травня 2012 р.

Суддя : Т.М. Брезіна