Ухвала суду № 24387178, 07.05.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2-306/11

п/с 2/407/105/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача Савельєва С.Ф., Коротич Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»про визнання незаконним наказу про визначення місця знаходження робітника,

В С Т АН О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН», правонаступником якого є ПрАТ «Кримський ТИТАН», про визнання незаконним наказу про визначення місця знаходження робітника, де зазначає наступне.

Позивач працює на підприємстві відповідача слюсарем КВПтаА СЕВТ.

30 грудня 2010р. за підписом керівника підприємства відповідача було видано наказ за №325 «Про визначення місця знаходження слюсаря КВПтаА СЕВТ ОСОБА_1», відповідно до якого позивачу було визначено місце знаходження під час простою в період 04,05,06 та з 10 по 14 січня 2011р., - перший поверх будівлі Управління-2 (Цирконбуд) біля посту охорони, оплату простою за вказаний період проводити на підставі листків обліку простою у розмірі 2/3 встановленої тарифної ставки 11,47грн.

Позивач вважає, що зазначений наказ, що ним оскаржується, є незаконним з наступних підстав.

В період часу з 15 грудня 2010р. по 31 грудня 2010р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Вільногірський міській лікарні, що підтверджується листком непрацездатності, виданим на його ім'я, серії АВЛ №368717. У наказі, що ним оскаржується, який датовано 30.12.2010р., зазначається, що підставою його видання є службова записка начальника служби, в якій він працює, та начебто його відмова від переведення на іншу роботу.

Однак, викладені в наказі факти не відповідають дійсним обставинам, оскільки з повідомленням про пропозиції щодо переведення на іншу роботу з метою запобігання простою він був ознайомлений відповідачем лише 10.01.2011р. о 10год. 55хв., а з наказом, що ним оскаржується -в цей же день об 11.00год. Таким чином, є очевидним, що йому пропозиції щодо переведення на іншу роботу з метою запобігання простою відповідач своєчасно не запропоновував.

Більш того, як слідує із повідомлення, яке до речі, відповідачем не датовано та на ньому відсутній вихідний номер реєстрації кореспонденції, службова записка начальника служби, в якій він працює, надійшла 16.12.2010р., коли він вже перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні та про цю службову записку, а також про його простій, йому нічого відомо не було, своєї згоди або незгоди на переведення на іншу роботу з метою запобігання простою позивач не надавав. Так само його не було ознайомлено з жодним наказом відповідача, який би встановлював або визначав простій підприємства, які видавалися відповідачем кожного року.

Крім того, незаконними діями, що полягають у виданні зазначеного вище наказу, відповідачем йому було завдано також й моральної шкоди, що полягає в наступному: наказом відповідача грубо порушено гарантовані йому законодавством його права як працівника -право на отримання заробітної платні в повному обсязі; за захистом своїх прав та інтересів він змушений звертатися до адвокатів та до суду, що не є звичним для нього проведенням його часу; змушений витрачати свій вільний час не на організацію відпочинку та свого дозвілля, а на судовий спір з відповідачем.

Все перелічене вище значно погіршило його звичний життєвий ритм, погіршило його загальне самопочуття та знизило загальний життєвий тонус, що завдало та продовжує завдавати йому додаткових моральних страждань. Завдану відповідачем моральну шкоду позивач оцінює сумою 2000грн.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові просить:

- визнати незаконним наказ відповідача №325 від 30 грудня 2010р. «Про визначення місця знаходження слюсаря КВПтаА СЕВТ ОСОБА_1»з підстав, визначених вище;

- стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому діями відповідача моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень;

- стягнути з відповідача на його користь всі зазнані ним витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав у повному обсязі, суду також пояснив, що з 15.12.2010р. він перебував на стаціонарному лікуванні, 31.12.2011р. був виписаний, прийшов на підприємство оформити відпустку за свій рахунок як інвалід 3 групи, на прохідній його зупинили і повідомили, що відносно нього виданий наказ про перебування на простої з 31.12.2011р., однак цей наказ не показали. Він написав заяву про надання відпустки за власний рахунок на 04,05 та 06 січня 2011р., вийшов на роботу 10.01.2011р., його направили до «Цирконбуду»перебувати на простої, у цей же день його ознайомили з наказом від 30.12.2010р. і з повідомленням про простій без дати. З 10.01.2011р. по 14.01.2011р. він знаходився у коридорі будівлі «Цирконбуду», отримував 2/3 тарифу, тобто втратив частину заробітку, інші працівники насміхались над ним, внаслідок чого він отримав стрес. У період з 01.01.2011р. по 14.01.2011 інші працівники служби працювали, а йому такої можливості не надали.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що видання спірного наказу не суперечить діючому законодавству, суду також пояснили, що на протязі 3 років, з 2008р., на підприємстві з 01 січня провадиться перенос робочих днів для організації святкування Нового Року та Різдва, кожного року ОСОБА_1 перенос робочих днів та простій оскаржує до суду. 30.12.2010р. було видано наказ, що оскаржується, оскільки заяви ОСОБА_1 про надання відпустки не було, на безперервному виробництві він зайнятий не був, від роботи, яка йому пропонується щорічно на період з 01 по 14 січня, він зазвичай відмовляється. 10.01.2011р. ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом, від запропонованої роботи озеленювача відмовився, тому його простій почався саме з 10.01.2011р.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідка, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів тощо; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав наказ філії «ВГМК» від 30.12.2010р. №325 «Про визнання місця знаходження слюсаря КВПтаА СЕВТ ОСОБА_1», з яким позивач ознайомився 10.01.2011р. об 11.00 (ар.с.4), повідомлення про пропозиції щодо переведення на іншу роботу з метою запобігання простою без номеру і дати, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений 10.01.2011р. о 10.55 (ар.с.5), листок непрацездатності серії АВЛ №368717, виданий на ім'я ОСОБА_1, згідно якого він перебував на стаціонарному лікуванні з 15.12.2010р. по 31.12.2010р. (ар.с.6), виписку із акта огляду МСЕК серії 10 ААА №05088, згідно якої ОСОБА_1 на строк до 01.02.1012р. встановлено 3 групу інвалідності (ар.с.42).

Заперечення відповідача проти позову були підтверджені колективним договором на 2010-2012 роки між стороною власників та трудовим колективом філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН», прийнятим 03.03.2010р. (ар.с.12-14), службовою запискою начальника СЕВТ ОСОБА_6 від 16.12.2010р, де він доводить до відома керівництва підприємства, що працівники допоміжних підрозділів СЕВТ з 31.12.2010р.по 14.01.2011р. будуть перебувати у відпустці без збереження заробітної плати, тому організувати роботу слюсаря КВП ОСОБА_1 немає можливості, і просить вирішити питання про вивід ОСОБА_1 на простій або про переведення на іншу роботу (ар.с.15), заяву ОСОБА_1 від 31.12.2010р. про надання відпустки без збереження заробітної плати на 04,05,06 січня 2011р. згідно Закону України «Про відпустки»(ар.с.16), листками обліку простоїв №1 від 10.01.2011р., №2 від 11.01.2011р., №3 від 12.01.2011р., №4 від 13.01.2011р., №5 від 14.01.2011р. (ар.с.17,18,19,20,21), наказом філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 20.01.2010р. №06к про надання відпусток (ар.с.22-23), табелем обліку робочого часу за січень 2011р. служби експлуатації засобів вимірювальної техніки (ар.с.24), довідкою про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2011р. (ар.с.25), наказом філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»від 17.11.2010р. №282 «Про організацію роботи комбінату в період 31 грудня 2010р., 04,05,06 та з 10 по 14 січня 2011р.»(ар.с.35), табелем обліку робочого часу за січень 2011р. служби експлуатації засобів вимірювальної техніки (ар.с.36-39), службовою запискою начальник ТЕЦ від 07.12.2010р. про організацію безаварійної роботи ТЕЦ на період з 31.12.2010р. по 16.01.2011р. (ар.с.40), графіками роботи ділянки експлуатації КВПтаА ОП на період з 04 по 14 січня 2011р., ділянки експлуатації КВПтаА ТЕЦ СЕВТ на період з 01 по 16 січня 2011р. (ар.с.41).

Згідно показань свідка ОСОБА_6., який був допитаний за клопотанням представника відповідача, кожного року за побажанням трудового колективу працівникам з 01 по 14 січня надається відпустка без збереження заробітної плати, відмовляється від такої відпустки лише ОСОБА_1, але він не занятий на безперервному виробництві, тому організувати його роботу у зазначені дні неможливо. З 15.12 по 31.12.2010р. ОСОБА_1 знаходився на лікуванні, адміністрація підприємства знала, що він не погодиться на роботу, яка йому буде запропонована, тому був виданий наказ про перевід його на простій. 10.01.2011р. ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом, дійсно відмовився від роботи озеленювача і перебував по 14.01.2011р. на простої.

Аналізуючи обставини справи, підтверджені відповідними доказами, та надаючи їм юридичну оцінку, суд доходить наступних висновків.

У відповідності до ст.84 КЗпП України та ст.26 Закону України «Про відпустки»за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У відповідності до ст.34 КЗпП України, яка регламентує тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою, простій -це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою. Згідно ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Пунктом 3.12 колективного договору на 2010-2012 роки між стороною власників та трудовим колективом філії «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»передбачається проведення оплати вимушених простоїв, які мали місце не з вини працівника, у розмірі 100 відсотків тарифної ставки встановленого розряду (окладу). У випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров'я, в даному підрозділі чи до іншого, час простою оплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого розряду (окладу).

Згідно наказу «ВГМК»ЗАТ «Кримський ТИТАН» від 17.11.2010р. №282 «Про організацію роботи комбінату в період 31 грудня 2010р., 04,05,06 та з 10 по 14 січня 2011р.»оформлення відпустки без збереження заробітної плати на вищевказаний період здійснюється за особистими заявами працівників.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.12.2010р. по 31.12.2010р. знаходився на стаціонарному лікуванні, у термін перебування на лікарняному особистої письмової заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період з 31.12.2010р. по 14.01.2011р. не подавав. Також у цей період йому не пропонувалась інша робота на час простою, і він письмово від неї не відмовлявся. 10.01.2011р. ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 30.12.2010р. №325, де зазначалось, що у зв'язку з його відмовою від переведення на іншу роботу під час простою йому на період 04,05,06 та з 10 по 14 січня 2011р. визначається місце знаходження на 1 поверсі будівлі Управління-2 (Цирконбуд) біля посту охорони. У цей же день він був ознайомлений з повідомленням, яке не має вихідного номеру та дати видання, про пропозиції щодо переведення на іншу роботу з метою запобігання простою, де йому пропонувалась робота озеленювача 3 розряду.

Таким чином, наказ відповідача від 30.12.2010р. №325 «Про визнання місця знаходження слюсаря КВПтаА СЕВТ ОСОБА_1»видано з суттєвими порушеннями як трудового законодавства, так і колективного договору підприємства -наказ видано під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні, без з'ясування його бажання отримати відпустку без збереження заробітної плати, без належно оформленої пропозиції про переведення на іншу роботу та без отримання його згоди або письмової незгоди на таке переведення.

За таких обставин зазначений наказ відповідача не може вважатися законним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач за час вимушеного простою, який мав місце не з його вини, втратив частину заробітку, відношення до нього з боку керівництва служби та підприємства призвело до моральних страждань і втрати нормальних життєвих зв'язків. З урахуванням фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у цій частині суд доходить висновку про доцільність відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у сумі 1 000грн .

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави. До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом судової справи, у тому числі витрати на правову допомогу.

Квитанцією №2011025 (ар.с.3) підтверджується оплата позивачем правової допомоги адвоката у сумі 200гр., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позивач, враховуючи категорію справи, звільнений від сплати судового збору, ці витрати підлягають стягненню з відповідача у дохід держави у відповідності до Закону України «Про судовий збір»у сумі 107,30грн.

Керуючись ст.ст.10,11,58-60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.34,84,237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»про визнання незаконним наказу про визначення місця знаходження робітника задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ генерального директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»№325 від 30 грудня 2010р. «Про визначення місця знаходження слюсаря КВПтаА СЕВТ ОСОБА_1».

Стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»(51700 м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Степова, 1, р/р 2600201255 у АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 33173973) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2., який мешкає та зареєстрований у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, у відшкодування моральної шкоди - 1 000грн., у відшкодування судових витрат -200грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»(51700 м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Степова, 1, р/р 2600201255 у АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 33173973) у дохід держави судовий збір у сумі 107грн.30коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію повного рішення направити особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, в порядку ст.222 ЦПК України.

СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА