Постанова № 24386651, 01.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1324/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Токмілової Л.М.,

при секретарі -Ігнатенко М.Ю.

за участю: представника позивача -Рачкової Г.Г., Бушуєвої І.О

представника відповідача -Галюрова М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001211530 від 06.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2012 року до суду звернулось державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт»з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669 грн. 34 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834 грн. 67 коп.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 19 вересня 2011 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами якої податковою складено акт № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року. Перевіркою було встановлено, що ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»порушено вимоги п.п.54.3.2 п.п.54.3 ст. 54, п.199.1, п.199.5 ст. 199 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п.4.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 21.01.2011 року № 41, в результаті чого позивач збільшив у липні 2011 року податок на додану вартість в сумі 107 463, 34 грн., а також встановлено невідповідність розміру розрахованої частини, що включається до складу податкового кредиту, що призвело до зниження ПДВ на суму 74206 грн. у липні 2011 року. На підставі даного акту СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669,34 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834,67 грн. Представник позивача вважає, що зазначене рішення є протиправним, оскільки воно суперечить діючому законодавству. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на ті обставини, що головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту Довгопол С.А. відповідно до вимог п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. Перевіркою встановлено, що позивачем у липні 2011 року від ВАТ «Одесаобленерго»за придбані товари, роботи, послуги отримано податкову накладну датою виписки від 31.07.2011 року № 1857/053 на суму податку на додану вартість в розмірі 107463,34 грн., яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»суму податку на додану вартість по даній податковій накладній було віднесено до податкового кредиту в липні 2011 року, що є порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Представник відповідача, вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, тому позивачу слід відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 17 квітня 2012 року судом замінено відповідача -спеціалізовану державну податкову інспекцію у м.Одесі на його правонаступника -спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно вимог п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту Довгопол С.А. було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року, у висновку якого зазначено, що ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»порушено вимоги п.п.54.3.2 п.п.54.3 ст. 54 , п.199.1, п.199.5 ст. 199 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п.4.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 21.01.2011 року № 41, а саме: платником включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 1857/053 по податку на додану вартість в розмірі 107463,34 грн. отриману від ВАТ «Одесаобленерго», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та перевіркою встановлено невідповідність розміру розрахованої частини, що включається до складу податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту (а.с.9-13).

На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001211530 від 06 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 181669,34 грн. та штрафну (фінансову) санкцію сумі 90834,67 грн. (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2011 року за № 51 позивачем на зазначений акт перевірки було подано заперечення. Відповідачем 04.10.2011 року за № 33578/15-3 надано відповідь на заперечення до акту перевірки, згідно якої висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення без задоволення (а.с.15-23). 20.10.2011 року позивачем на податкове повідомлення-рішення подано скаргу за №СДПР-03/67 від 20.10.2011 року до Державної податкової адміністрації у Одеській області (а.с.24-28). Рішенням ДПА у Одеській області від 09.11.2011 №38675/10/250007, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» - без задоволення (а.с. 29-30). 23.11.2011 року позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової служби України (а.с.31-35). Рішенням Державної податкової служби України від 23.01.2012 року № 1453/6/10-205 вказана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року та рішення ДПА в Одеській області залишені без змін (а.с.36-38).

Суд з висновками перевірки не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, захованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних: операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Кабінетом Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року, понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року, понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна від 31.07.2011 року № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн. отримана портом з позначкою «включено до Єдиного реєстру податкових накладних»та включена до податкового кредиту за липень 2011 року. В серпні 2011 року порту було надано копію квитанції, що засвідчує реєстрацію податкової накладної від 31.07.2011 року № 1857/053 у Єдиному реєстрі податкових накладних з датою реєстрації 16 серпня 2011 року (а.с. 39-41).

Згідно вимог п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вищезазначених вимог ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»було здійснено виправлення помилки, допущеної при складанні декларації за липень 2011 року у поточній декларації за серпень 2011 року.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимогами ст. 201 Податкового кодексу України, обмежується право ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», як покупця на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту липня 2011 року на підставі податкової накладної № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн. отриманої від ВАТ «Одесаобленерго», яка у липні 2011 року не була внесена до Єдиного реєстру податкових накладних, але при цьому не обмежене право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, починаючи з того звітного періоду, в якому податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 днів з дня її виписки відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, той факт, що ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»не скористалося правом на подання заяви зі скаргою, означає тільки те, що воно не мало право включати в податковий кредит суму ПДВ за вищезазначеною податковою накладною у липні 2011 року. Тобто, неподання скарги на продавця не позбавляє державне підприємство права на податковий кредит при наявності зареєстрованої податкової накладної в серпні 2011 року.

Крім того, в акті камеральної перевірки від 19.09.2011 № 384/15-3/10, також зазначено: «В порушення вимог п. 199.5 ст. 199 Податкового Кодексу України, п.4.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 25.01.2011 № 41, частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями відображена в спеціальному розділі рядка 15.1 при розрахунку частини, що включається до складу податкового кредиту (рядок 15.1, колонки А) у розмірі 81 % замість 81,4 %, визначеної розрахунком від 19.08.2011 № 9006987050 (додаток №7 до Декларації), чим завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 74206.00 грн.»

Суд вважає, що даний висновок податкової не відповідає дійсності, оскільки, пунктом 199.1 статті 199 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Порядок визначення такої частки обумовлений п. 199.2 ст. 199 Податкового Кодексу України, частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п. 199.1, 199.2 ст. 199 Податкового Кодексу України, позивачем визначено таку частку у розмірі 81,4%. Частина обсягу придбання, що включається до складу податкового кредиту за липень 2011 року складає 2494202 грн., що і зазначено у стр. 15.1 (колонка А), що відповідає підсумку Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (графа 9). Податок на додану вартість, відповідно, 20 % від суми 2494202 грн. складає 498840 грн., що відповідає стр. 15.1 (колонка Б). Арифметичної помилки в розрахунку податкового кредиту не відбувалось. В декларації з ПДВ за липень 2011 року невірно вказаний загальний об'єм оподатковуваних операцій придбання - стр. 15 (колонка А) - 2608317 грн. (потрібно - 3064130 грн.), але ця строчка не впливає на стр. 17 - усього податкового кредиту та не впливає на суму, що підлягає сплаті до бюджету - стр. 18 та 25 Декларації. Таким чином, заниження сплати ПДВ за липень 2011 року на суму 74206,00 грн. позивачем не відбувалось.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0001211530 від 06.10.2011 року.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби №0001211530 від 06.10.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 28 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001211530 від 06.10.2011 року -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби №0001211530 від 06.10.2011 року, яким ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669 грн. 34 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834 грн. 67 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 01 червня 2012р.

Суддя Л.М. Токмілова

Адміністративний позов державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001211530 від 06.10.2011 року -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби №0001211530 від 06.10.2011 року, яким ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669 грн. 34 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834 грн. 67 коп.

01 червня 2012 року.