Постанова № 24385800, 06.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12:30 год

06.12.2011 р. справа № 2а-4829/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТОВ "ВІНДЗОР", вул. Чкалова, 12, м. Дніпропетровськ, 49000

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

проскасування податкового рішення від 31.12.10.р. № 0039431530/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Віндзор" (далі - позивач, ТОВ "Віндзор") до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ).

В адміністративному позові позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31 грудня 2010 року № 0039431530/0. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення не врахував норми ст. 28 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (далі - Закон № 1953), згідно якої позивач не є платником земельного податку.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення від 21липня 2011 року, в яких зазначив, що позивач не звільнений від сплати земельного податку, так як відповідні норми Закону № 1953 діяли протягом 2000-2005 років (а. с. 25).

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, надав клопотання від 6 грудня 2011 року про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11 вересня 2003 року та взятий на податковий облік у ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з 19 вересня 2003 року.

27 травня 2009 року позивач уклав з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області договір купівлі-продажу (приватизації) об'єкта незавершеного будівництва (далі -ОНБ) державної власності разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні. Предметом вказаного договору є ОНБ "Цех № 32", ступеню будівельної готовності 74 % разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/3 (а. с. 13-16).

1 листопада 2010 року відповідач надіслав на адресу позивача лист № 8628/10/15-344, в якому зобов'язує останнього стати на облік до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва як платника окремих податків та надати розрахунок земельного податку за нововідведену земельну ділянку по вул. Адміральській, 38/3 загальною площею 21500 кв. м. (а. с. 7).

Відповідач обґрунтовує свої вимоги тим, що 3 вересня 2010 року позивач отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку і відповідно до Закону України "Про плату за землю" (далі -Закон № 2535) вважається платником земельного податку.

Позивач вимог відповідача не виконав та надіслав на його адресу заперечення від 24 листопада 2010 року.

21 грудня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання надання податкового розрахунку земельного податку, за результатами якої складено акт № 550/15-326/32653363 (а. с. 8). Перевіркою встановлено неподання податкового розрахунку земельного податку за нововідведену земельну ділянку (2010 рік) по вул. Адміральській, 38/3 (м. Миколаїв) загальною площею 21500 кв. м., згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 3 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з актом, позивач надіслав на адресу відповідача заперечення від 30 грудня 2010 року, в яких посилається на спеціальну норму закону, що регулює земельні відносини при купівлі ОНБ, -ст. 28 Закону № 1953 (а. с. 9).

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0039431530/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції) в сумі 170,00 грн. (а. с. 12).

Не погоджуючись із вказаним рішення позивач посилається на ст. 28 Закону № 1953, яка передбачає, що покупець ОНБ з моменту придбання об'єкту протягом строку будівництва, визначеного умовами приватизації, звільняється відповідно до закону від плати за землю щодо земельної ділянки, на якій знаходиться цей об'єкт, на строк будівництва, визначений умовами приватизації.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача з огляду на наступне.

В преамбулі Закону № 2535 визначено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Натомість в преамбулі Закону № 1953 визначено, що метою цього Закону є вдосконалення механізму та прискорення приватизації об'єктів незавершеного будівництва.

Таким чином, спеціальним законом, що регулює порядок оплати за користування земельними ділянками є Закон № 2535, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Розвиток законодавства і подальше виключення ст. 28 Закону № 1953 також доводить наміри законодавця залишити в одному нормативно-правовому акті норми, що регулюють розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів в Україні.

Згідно п. 1 ст. 26 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Ст. 2 Закону 2535 визначає, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (ст. 5 Закону № 2535). Платником земельного податку є власник земельної ділянки і користувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку, самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, позивач при оскарженні податкового повідомлення-рішення неправильно застосував норму права, надавши перевагу загальній нормі над спеціальною.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз