Постанова № 24385684, 08.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

11:00 год.

08.12.2011 р. справа № 2а-4685/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.11.11. р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2067/9/10-021 від 29.11.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доСДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54000

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.11 р. № 0000653600 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000653600, прийняте СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві 1 червня 2011 р., визнати протиправним та скасувати.

3. Відшкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:00 год.

08.12.2011 р. справа № 2а-4685/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.11.11. р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2067/9/10-021 від 29.11.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доСДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54000

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.11 р. № 0000653600 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" (далі - позивач, ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп") до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач, СДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 червня 2011 р. № 0000653600, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 88723,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 66542,25 грн. Як зазначає позивач в обґрунтування своїх вимог, ним дотримано вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам, як вартість придбаного товару і послуг.

Відповідач позов не визнав, подав суду письмові заперечення (т. 2, а. с. 57-62), в яких вказав на те, що перевірками контрагентів позивача встановлена сумнівність господарських операцій, адже в ланцюгах постачальників контрагентів позивача виявлені підприємства з ознаками фіктивності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

В період з 22 березня до 22 квітня 2011 р. СДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 р. до 31 грудня 2010 р., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 12 травня 2011 р. № 587/36/09794409 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 25-33).

Як зазначено у висновку акту перевірки (т. 1, а. с. 31-33) позивачем допущені наступні порушення податкового законодавства:

- ст. 1 п. 1.32., ст. 3 п. 3.1, ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.1., 4.1.3., 4.1.6., ст. 5 п. 5.1., п. 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9., ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1., п. 7.10. пп. 7.10.6., ст. 11 п. 11.2. пп. 11.2.1., п. 11.3. пп. 11.3.1., 11.3.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 88723,0 грн.;

- ст. 3 п. 3.1. пп. 3.1.1., ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 2992,86 грн.;

- ст. 3 п. 3.1. пп. 3.1.1., ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1., п. 7.7. пп. 7.7.1., 7.7.2., п. 7.7. пп. 7.7.10. Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5 пп. 5.12.2., 5.12.3., 5.12.4. Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166, що потягло завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2776,50 грн.;

- ст. 1 п. 1.2., 1.8., ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1., п. 7.7. пп. 7.7.1., 7.7.2., п. 7.7. пп. 7.7.10. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту в загальній сумі 491370,38 грн.;

- ст. 13 п. 13.1., 13.2. "в" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в частині утримання податку з доходу отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності з джерелом його походження в Україні, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в сумі 2391,0 грн.;

- ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині порушення термінів повернення валютної виручки;

- ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині порушення термінів поставки імпортної продукції;

- ст. 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей та майна, що незаконно знаходяться за її межами" та ст. 9 п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" в частині невиконання вимог щодо строків декларування валютних цінностей та майна, яке перебуває за межами України;

- ст. ст. 203 ч. 1, 215, 216 п. 1, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - встановлено відсутність поставок товарів, робіт і послуг від таких контрагентів, як ПП "Техпроммаш", ТОВ "Ресурс-Нік", ТОВ "Ларго Груп", ПП "Светолюкс-Миколаїв", ТОВ "Комплект Трейд Сервіс".

На підставі висновків акту перевірки 1 червня 2011 р. СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000653600, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 88723,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 66542,25 грн. (т. 1, а. с. 124-125), яке і є предметом спору в даній адміністративній справі. Таким чином, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання тільки за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", інші, вказані в акті перевірки порушення, не вплинули на визначення розміру податкового зобов'язання.

Обставини, на підставі яких СДПІ зробила висновок про порушення позивачем податкового законодавства, наступні. Під час перевірки, відповідачем були використані дані актів перевірок таких контрагентів позивача, як ПП "Техпроммаш", ТОВ "Ресурс-Нік", ТОВ "Ларго Груп", ПП "Светолюкс-Миколаїв", ТОВ "Комплект Трейд Сервіс", в яких зазначено, що ці суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, у зв'язку із тим, що в ланцюгах їх постачальників виявлені підприємства, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Також, відповідач вказав на те, що позивач відніс до складу валових витрат витрати пов'язані із виконанням договору комісії, але не підтверджені первинними документами.

Нормативним актом, який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, був Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 5 п. 5.1. якого визначено: валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В періоді, який охоплений перевіркою СДПІ, позивач уклав договори поставки з такими суб'єктами господарювання як ПП "Техпроммаш" (сантехніка), ТОВ "Ресурс-Нік" (відводи, фланці, вентилі, задвіжки), ТОВ "Ларго Груп" (вентилі, контргайки, крани, заглушки, муфти, бачки змивні), ПП "Светолюкс-Миколаїв" (лампи, вимикачі, стартери, розетки, ізострічки, пульт управління), ТОВ "Комплект Трейд Сервіс" (гальма) (т. 1, а. с. 127-132).

Доводи представника відповідача про відсутність у позивача письмово оформлених договорів поставки з ПП "Техпроммаш", ТОВ "Ресурс-Нік", ТОВ "Ларго Груп", ПП "Светолюкс-Миколаїв" судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Згідно ст. 208 ч. 1 п. 1 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Стаття 207 ч. 1 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, дотримання сторонами письмової форми правочину матиме місце як у випадку складення окремого документу, так і в випадку обміну сторонами правочину документами, які фіксують істотні умови договору: номенклатуру товару, його ціну та інше.

Наявність у позивача видаткових та податкових накладних, платіжних доручень (т. 1, а. с. 154-160, 169-172, 174-177, 181-188, 192-197, 219-222, 229-232, 239-242, 246-249), в яких мітяться істотні умови договору поставки, вказує на дотримання позивачем письмової форми договорів.

Договір з таким контрагентом, як ТОВ "Комплект Трейд Сервіс" складено у вигляді окремого документа (т. 1, а. с. 127-132).

З приводу посилання відповідача на акти перевірок контрагентів, суд зазначає наступне.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що згідно актів перевірок ПП "Техпроммаш", ТОВ "Ресурс-Нік", ТОВ "Ларго Груп" і ПП "Светолюкс-Миколаїв", в ланцюгах їх контрагентів встановлено наявність підприємств, які порушують податкове законодавство, а актом перевірки ТОВ "Комплект Трейд Сервіс" зафіксовано факт відсутності підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням. З цього відповідач робить висновок про порушення податкового законодавства як безпосередньо вказаними підприємствами, так і самим позивачем.

Суд знаходить такі доводи позивача хибними, оскільки перевірка всіх вищенаведених підприємств проводилась не на предмет дослідження їх господарських взаємовідносин з ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп", а з іншими підприємствами. Крім того, сам по собі факт наявності в третьому ланцюгу постачальників позивача підприємств з ознаками фіктивності не може беззаперечно доводити безтоварність операцій контрагентів позивача із цими постачальниками і тим більш не може вважатись належним доказом безтоварності операцій позивача із ПП "Техпроммаш", ТОВ "Ресурс-Нік", ТОВ "Ларго Груп", ПП "Светолюкс-Миколаїв" і ТОВ "Комплект Трейд Сервіс".

Крім того, СДПІ не досліджувала питання про тотожність товару, який отримували ПП "Техпроммаш", ТОВ "Ресурс-Нік", ТОВ "Ларго Груп", ПП "Светолюкс-Миколаїв", ТОВ "Комплект Трейд Сервіс" від своїх постачальників із тим товаром, який ними в подальшому було продано позивачу, щоб стверджувати про безтоварний характер проавочинів.

Позивач повністю сплатив придбаний у вищенаведених постачальників товар, що підтверджують платіжні доручення (т. 1, а. с. 156, 171, 176, 183, 187, 194, 221, 232, 241, 248), оприбуткував його на власному складі та спожив під час власної господарської діяльності, на що вказують лімітні відомості і накладні (т. 1, а. с. 149-150, 158-162, 173, 178-180, 186, 189-191, 198-215, 223-225, 233-235, 250).

Саме той факт, що тільки на підставі поданих позивачем первинних документів, без проведення ревізії, відповідач мав змогу встановити рух товару, його подальше використання, вказує на реальність договорів позивача з ПП "Техпроммаш", ТОВ "Ресурс-Нік", ТОВ "Ларго Груп", ПП "Светолюкс-Миколаїв" і ТОВ "Комплект Трейд Сервіс".

Таким чином, безтоварність операцій позивача є тільки припущенням СДПІ, яке ґрунтується виключно на висновках актів перевірок, але не доведена жодними іншими доказами, які б були отримані відповідачем саме під час перевірки, навпаки, у позивача маються документи, які підтверджують факт оприбуткування товару на складі, його споживання під час господарської діяльності, що відповідачем не спростовано.

3 березня 2008 р. позивач уклав договір комісії, за умовами якого комітент (ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп") доручає комісіонеру (ДП ДК "Укрспецекспорт") за винагороду укласти та виконати від свого імені та за рахунок комітента контракти з іноземними замовниками на технічні роботи з ремонту авіаційного обладнання (т. 2, а. с. 70-74).

Згідно п. 3.2.3. договору комісії, комітент зобов'язувався відшкодувати витрати комісіонера на відрядження фахівців комісіонера, за умови подання останнім підтверджуючих первинних документів.

30 жовтня 2009 р. комісіонер подав позивачу звіт комісіонера, яким підтвердив витрати на відрядження (т. 2, а. с. 1).

Під час розгляду справи, позивач надав первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт понесення комісіонером витрат на відрядження, які були відшкодовані позивачем, а саме: платіжні доручення, авансові звіти, авіаційні квитки, готельні чеки, посвідчення на відрядження, копії закордонних паспортів (т. 2, а. с. 2-39).

Як визначає ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Єдиним запереченням СДПІ в цій частині є те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, на підтвердження понесених витрат, але в судовому засіданні встановлено факт наявності у позивача всіх первинних документів, а тому суд знаходить правомірним включення позивачем до складу валових витрат компенсації на відрядження комісіонеру, адже компенсація таких витрат позивачем передбачена договором комісії і вони безпосередньо пов'язані із виробничою діяльністю позивача та підтверджуються документарно.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 1319 від 15 червня 2011 р. (т. 1, а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 1552,65 грн., але у зв'язку із тим, що розмір судового збору за розгляд даного адміністративного позову складає 3,40 грн., судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України саме у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000653600, прийняте СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві 1 червня 2011 р., визнати протиправним та скасувати.

3. Відшкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

12 грудня 2011 р.

Суддя А. О. Мороз