Постанова № 24385677, 14.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:40 год.

14.10.2011 р. справа № 2а-7624/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 11 від 14.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗАТ "Веселинівське зернопереробне підприємство", вул. Жовтневої революції, 2, с. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001

доВеселинівської міжрайонної ДПІ у Миколаївській області, вул. Леніна, 10, с. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001

проскасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2010 р. № 0000072301/0, від 28 травня 2010 р. № 0000072301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000072301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000072301/3, від 19 березня 2010 р. № 0000082301/0, від 28 травня 2010 р. № 0000082301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000082301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000082301/3 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось закрите акціонерне товариство "Веселинівське зернопереробне підприємство" (далі - позивач,) до Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі - відповідач, МДПІ), у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2010 р. № 0000072301/0, від 28 травня 2010 р. № 0000072301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000072301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000072301/3, від 19 березня 2010 р. № 0000082301/0, від 28 травня 2010 р. № 0000082301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000082301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000082301/3.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що після зміни договірних умов з контрагентом ТОВ "Укррос-зерно", а саме заліку взаємних вимог, ним у листопаді 2008 р. було здійснено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як того вимагає ст. 4 п. 4.5. Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, у податкових накладних ним помилково була зазначена дата здійснення коригування, а не дійсна дата складання податкової накладної і у зв'язку із цією помилкою МДПІ дійшла висновку про те, що коригування податкових зобов'язань було здійснено без наявності податкових накладних, адже податкові накладні із невірною датою, нею не були враховані. Позивач посилається на те, що до закінчення перевірки, листом довів до відома відповідача зазначені обставини, але вони залишились поза його увагою. Тими ж доводами позивач обґрунтовує і безпідставність висновків МДПІ про порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як такі висновки побудовані на тому, що оскільки позивачем необґрунтовано зменшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, це, в свою чергу, призвело до невірного визначення валового доходу, шляхом його зменшення на суму 633025,0 грн. та заниження податку на прибуток підприємств у сумі 158256,0 грн.

Відповідач позов не визнав і подав суду письмові заперечення (т. 2, а. с. 16-19), які зводяться до того, що перевіркою встановлено здійснення позивачем коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість без наявності податкових накладних, що призвело до зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126604,92 грн. і потягло за собою зменшення податку на прибуток підприємства на 158256,0 грн. Крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивач, використовуючи одні й ті ж самі податкові накладні, фактично двічі зменшував свої зобов'язання з податку на додану вартість, у листопаді 2008 р. та листопаді 2009 р.

У судове засідання, призначене на 14 жовтня 2011 р. представник позивача не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2, а. с. 55), яке судом відхилено, у зв'язку із тим, що доводи позивача викладені ним у позовній заяві, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні 14 жовтня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, судом встановлені наступні обставини, яким надається така правова оцінка.

У період з 28 січня до 5 березня 2010 р. відповідач провів планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 р. до 30 вересня 2009 р. Результати перевірки оформлені актом від 10 березня 2010 р. № 30/2301/31388599 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 26-66).

У висновку акту перевірки відповідач навів такі порушення податкового законодавства з боку позивача:

- ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 158256,0 грн.;

- ст. 4 п. 4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім занижено податок на додану вартість у сумі 126604,92 грн.

На підставі висновків акту перевірки 19 березня 2010 р. МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 158256,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 79128,0 грн. (т. 1, а. с. 19) та податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126605,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 63302,0 грн. (т. 1, а. с. 20).

Не погодившись із правомірністю зазначених рішень, позивач скористався порядком апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбаченого ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на той час, та подав скарги до відповідача, ДПА у Миколаївській області і ДПА України, за наслідками розгляду яких скарги залишенні без задоволення і прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2010 р. № 0000072301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000072301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000072301/3, від 28 травня 2010 р. № 0000082301/1, від 28 липня 2010 р. № 0000082301/2, від 19 жовтня 2010 р. № 0000082301/3 (т. 1, а. с. 21-25, 84-99).

Судом встановлено, що позивач у травні 2005 р. та травні 2007 р. уклав з ТОВ "Укррос-зерно" контракти на поставку сільгосппродукції та ячменю фуражного (т. 1, а. с. 170-200, 203, 205-212).

28 листопада 2008 р. сторони підписали акт про залік взаємних вимог, відповідно до якого заборгованість за вищенаведеними контрактами вважається повністю погашеною (т. 1, а. с. 204).

Як визначено ст. 4 п. 4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

У листопаді 2008 р. позивач подав до МДПІ розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, у якому послався на податкові накладні № № 4, 27, 45, 57, 86, 90, 637, 669, 678, всі від 28 листопада 2008 р. (т. 1, а. с. 113-114, т. 2, а. с. 33-34).

Позивач зазначає, що внаслідок технічної помилки, у вищенаведених податкових накладних ним помилково була зазначена дата здійснення коригування - 28 листопада 2008 р., а не дата видачі податкових накладних, які фактично були видані протягом 2006-2007 р.р. Таку помилку він намагався виправити, надіславши МДПІ листа від 3 березня 2010 р., у якому повідомив відповідача про ці обставини (т. 1, а. с. 123).

Суд знаходить доречними заперечення відповідача, у яких він послався на п. 7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. № 110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459 (далі - Інструкція № 110), чинної на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої платник податків має право виправити допущені та самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації до початку перевірки.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що позивач мав право виправляти виявлені помилки до початку перевірки, яка проводилась у період з 28 січня до 5 березня 2010 р., тоді як лист надіслано на адресу МДПІ тільки 3 березня, тобто за 2 дні до закінчення перевірки.

Крім того, суд зазначає, що п. 7 Інструкції № 110 визначено порядок виправлення такої помилки, який полягає у тому, що позивач повинен був або надіслати уточнений розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми не пізніше дня подання такого уточненого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу в розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, а тому надіслання МДПІ листа не є виправленням помилки у розумінні Інструкції № 110.

З огляду на наведене, суд знаходить обґрунтованим висновок МДПІ про те, що подаючи розрахунок коригування у листопаді 2008 р., позивач у ньому фактично вказав неіснуючі податкові накладні, а з системного аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, чинного на час складання податкових накладних, вбачається, що дата, яка зазначається у податковій накладній, є обов'язковим реквізитом, і вірне зазначеня дати податкової накладної впливає на визначення періоду, до складу податкового кредиту якого може бути включена така податкова накладна.

Крім того, суд приймає до уваги те, що у листопаді 2009 р., тобто через рік, позивач знов подав МДПІ уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 р., у якому знову послався на податкові накладні № № 27, 637, 669, 678 від 28 листопада 2008 р., тобто позивач двічі за одними й тими ж самими податковими накладними зменшував податкове зобов'язання з податку на додану вартість за один й той самий період - листопад 2008 р. (т. 2, а. с. 35-43).

Таким чином, порушення з боку позивача полягає не тільки в тому, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість проведено ним на підставі податкових накладних, які заповнені з порушенням встановленого порядку, зокрема у них невірно зазначено дату, а і у тому, що ним двічі за одними й тими ж податковими накладними здійснено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у результаті чого ці зобов'язань занижені на суму 126604,92 грн.

Висновки МДПІ про порушення позивачем ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтуються на тих самих обставинах, що і висновки про порушення Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 4 п. 4.1. пп. 4.1.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Безпідставне зменшення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із невірним коригуванням, призвело до зменшення валового доходу та заниження податку на прибуток підприємств у сумі 158256,0 грн.

За правилами ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним на той час законодавством, ним доведено їх законність, у той час, як обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ЗАТ "Веселинівське зернопереробне підприємство" до Веселинівської міжрайонної ДПІ у Миколаївській області відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

18 жовтня 2011 р.

Суддя А. О. Мороз