Постанова № 24384852, 10.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 2а-847/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача -Петришина С.,Р.,

від відповідача -Тирського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян''

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000082301 від 06.03.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

22.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000082301 від 06.03.2012 року.

Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що винесене на підставі акту перевірки від 23.02.2012 року, висновки якого щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' норм матеріального права України є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, так як не погоджуються із зафіксованим в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Вказав, що сторонами Договору поставки № 117 від 01.06.2011 року повністю виконані його умови, а тому висновки відповідача про те, що даний Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків є безпідставними. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 10.04.2012 року. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' 08.02.2011 року зареєстроване Виконавчим комітетом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 09.02.2011 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в м. Яремче Івано-Франківської області (а.с.13, 32).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' зареєстроване платником податку на додану вартість: свідоцтво № 100331905 від 06.04.2011 року (індивідуальний податковий номер -372564909181) (а.с.33).

З матеріалів справи вбачається, що з 10.02.2012 року по 16.02.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' з питань податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт за № 34/23-37256492 від 23.02.2012 року, в якому зафіксовано:

- порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' пункту 1 статті 203, статтей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених за період червень 2011 року по ланцюгу з контрагентами постачальниками) - Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'';

- порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'', по декларації за червень 2011 року на суму 32 667,00 грн. (а.с.12-28).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082301 від 06.03.2012 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 667,00 (а.с.11).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки № 34/23-37256492 від 23.02.2012 року слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 01.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' (Продавець) в особі керівника Некрашенка Я.С. та Товариство з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' (Покупець) в особі директора Стецюк С.М. укладено Договір поставки № 117, згідно якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Продавець зобов'язується прийняти у власність та оплатити згідно умов Договору продукти харчування (пункт 1.1 Договору) (а.с.29).

Пунктом 2.1 цього Договору встановлено, що Продавець зобов'язаний після підписання даного Договору до 31.12.2011 року поставити та передати Покупцеві товар, визначений в пункті 1.1 Договору. Покупець зобов'язаний прийняти товар від Продавця і здійснити за нього оплату до 31.12.2011 року (пункт 2.2 Договору).

Згідно пункту 4.1 цього Договору поставка товару здійснюється транспортом Продавця. Здача-приймання товару проводиться уповноваженим представниками Продавця та Покупця (пункт 4.1 Договору). Датою передачі вважається дата одержання товару на складі Покупця (Івано-Франківська область, м. Яремче, вул.. Партизанська, 20) (пункт 4.3 Договору).

Судом встановлено, що позивачем згідно Договору поставки № 117 від 01.06.2011 року придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' продукти харчування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 14, № 15, № 16 від 01.06.2011 року та № 72 від 15.06.2011 року відповідно (а.с.39-42).

Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' виписано податкові накладні № 14 від 01.06.2011 року на суму 36 340,00 грн. (ПДВ - 6 056,67 грн.), № 15 від 01.06.2011 року на суму 38 290,01 грн. (ПДВ -6 381,67 грн.), № 16 від 01.06.2011 року на суму 32 690,01 грн. (ПДВ -5 448,33 грн.), № 71 від 15.06.2011 року на суму 28 699,92 грн. (ПДВ -4783,32 грн.), № 72 від 15.06.2011 року на суму 25 600,01 грн. (ПДВ -4 266,67 грн.), (а.с.36-38) та № 73 від 15.06.2011 року на суму 34 380,00 грн. (ПДВ -5 730,00 грн.) (а.с.45-50).

Товариством з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' проведено оплату за придбані продукти харчування, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 6 від 21.07.2011 року, № 7 від 22.07.2011 року, № 16 від 23.08.2011 року та № 35від 09.09.2011 року (а.с.111-114).

Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' (акт Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 20.09.2011 року № 353/23-4-4/33305231) встановлено, що стан платника "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», на момент проведення перевірки (з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року) первинні та інші документи відсутні, посадові особи за адресою, вказаною у реєстраційних документах, не знаходяться; податкові декларації з ПДВ за травень 2011 року та за червень 2011 року з додатками є недійсними, оскільки підписані особою, яка не є керівником підприємства (було проведено почеркознавче дослідження зразків підпису на податковій звітності та іншій документації, за результатами якого встановлено, що підписи є підробними).

Господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' та контрагентами-покупцями не підтверджуються виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи наведене - усі операції купівлі-продажу за Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»(а.с.20-21).

На підставі вказаних відомостей відповідач дійшов висновку про те, що Договір поставки № 117 від 01.06.2011 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' та позивачем, не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, відповідно до пунктів 1, 2 статті 215 ЦК України, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної операції. Наявність комплексу доказів, посилання на які обов'язково повинні міститись в акті перевірки, може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину, однак не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів.

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' зареєстроване як юридична особа державним реєстратором Подільської районної у місті Києві державної адміністрації 24.01.2005 року за адресою: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 22/17, оф.23 (код ЄДРПОУ 33305231; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 093983) (а.с.37).

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 10.05.2012 року вбачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' є Некрашевич Ярослав Святославович (а.с.110).

Аналогічно із акту Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 29.02.2012 року за № 125/23-404/33305231 вбачається, що у період, за який проводилась перевірка (з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року), відповідальним за фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' є директор та головний бухгалтер Некрашевич Ярослав Святославович (а.с.91).

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 27.01.2005 року за № 9679, а з 01.02.2007 року по 10.08.2011 року включно було платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100018515 від 01.02.2007 року, індивідуальний податковий номер 333052326567) (а.с.38, 91).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

При цьому суд зазначає, що ним не приймається до уваги посилання представника відповідача щодо відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' станом на 20.09.2011 року (дату складання акту Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 353/23-404/33305231) за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки сам факт відсутності даного підприємства за його місцезнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' як платником податків вимог законодавства, зокрема, невиконання обов'язку повідомляти контролюючі органи про зміну свого місцезнаходження. У зв'язку з невиконанням вказаного обов'язку платник податків несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Посилання Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області з приводу того, що із службової записка ГВПМ Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 20.07.2011 року № 586/26-7 вбачається, що у ході відпрацювання Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' було проведено почеркознавче дослідження зразків підпису на податковій звітності та іншій документації, за результатами якого встановлено, що підписи є підробними, в результаті чого було порушено кримінальну справу № 07-12156 за ознаками злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України (а.с.21), суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Порядок проведення судових експертиз та експертних досліджень регламентовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року.

Пунктом 1.8 цієї Інструкції встановлено, що експертизи та дослідження проводяться фахівцями, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Аналогічні вимоги до осіб, які можуть бути судовими експертами, встановлено статтею 10 Закону України «Про судову експертизу».

Згідно пункту 4.23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження із зазначенням спеціалізації.

Отже, чинним законодавством встановлено, що експертизи та експертні дослідження проводяться виключно судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, а висновок експертного дослідження, складений за результатами такого експертного дослідження, є належним засобом доказування у даному випадку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду доказів про те, що почеркознавче дослідження зразків підпису на податковій звітності та іншій документації Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' проведено судовим експертом, як і не надано сам висновок, що, у відповідності до вимог пункту 4.23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, повинен бути складений за результатами такого експертного дослідження.

Відповідачем також не надано суду доказів про те, що судовим експертом, який відповідно до статті 4 Закону України «Про судову експертизу»несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивого висновку, було проведено почеркознавче дослідження зразків підпису керівника Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' Некрашевич Я.С. на Договорі поставки № 117 від 01.06.2011 року, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' видаткових накладних (№ 14, № 15, № 16 від 01.06.2011 року та № 72 від 15.06.2011 року) та податкових накладних (№ 14 від 01.06.2011 року, № 15 від 01.06.2011 року, № 16 від 01.06.2011 року, № 71 від 15.06.2011 року, № 72 від 15.06.2011 року, № 73 від 15.06.2011 року), а тому припущення відповідача про те, що вказані документи підписані не керівником цього товариства, а іншими особами є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівника вищевказаного контрагента позивача на момент укладення, нібито, нікчемного правочину. Таким доказом має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівника підприємства-контрагента, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Частиною 1 статті 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

А тому посилання відповідача на те, що за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' і за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами Товариства з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' порушено кримінальні справи № 50-6270 та № 07-12156 за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України та частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України відповідно, суд не приймає до уваги, оскільки у відповідності до вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими для адміністративного суду є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили. При цьому слід зазначити, що у даному випадку вирок суду у кримінальних справах № 50-6270 та № 07-12156 має бути обвинувальним, який і буде належним та допустимим доказом.

Посилання представника відповідача на те, що Договір поставки товару № 117 від 01.06.2011 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому в силу вимог частини 1 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд також не приймає до уваги з наступних підстав.

Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідного правочину і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України із врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що Договір поставки товару № 117 від 01.06.2011 року визнано недійсним у судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Жодних доказів того, що заперечуваний правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'' та позивачем Договору поставки № 117 від 01.06.2011 року, так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними та не обґрунтованими.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

В акті перевірки № 34/23-37256492 від 23.02.2012 року відповідачем не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість у розмірі 32 667,00 грн. (згідно податкових накладних № 14-16 від 01.06.2011 року та № 71-73 від 15.06.2011 року, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'') нарахована (сплачена) позивачем, у зв'язку з придбанням товару (продуктів харчування), не з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Натомість, судом у судовому засіданні встановлено, що придбані позивачем продукти харчування були ним використані для приготування страв для бенкетного столу під час надання Товариством з обмеженою відповідальністю ''Буков'ян'' послуг по організації культурно-розважальних програм.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом 1 пункту 198.6 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагент (Товариство з обмеженою відповідальністю ''Онтайм'') на час укладання Договору поставки № 117 від 01.06.2011 року, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 даного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних № 14-16 від 01.06.2011 року та № 71-73 від 15.06.2011 року вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за червень 2011 року -32 667,00 грн. податку на додану вартість.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, оскільки судом встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року - 32 667,00 грн. податку на додану вартість, то суд приходить до висновку про те, що позивачем також правомірно розраховано суму податку на додану вартість (різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету за червень 2011 року.

За таких обставин, Державною податковою інспекцією у м. Яремче протиправно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року на 32 667,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000082301 від 06.03.2012 року є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Яремче № 0000082301 від 06.03.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Буков'ян" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 32 667 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 15.05.2012 року.