Постанова № 24384148, 15.05.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1207/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Міщук І. В., представника відповідача Остапюка С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Континіум - Трейд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Континіум - Трейд» у позовній заяві просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.01.2012 року № 0000172302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 2593 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемним договір на поставку товару, укладений товариством із ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», оскільки сторонами зобов'язання по договору виконані, товар поставлено та повністю оплачено, що підтверджується необхідними первинними документами.

Представник позивача у засіданні суду підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач - Луцька ОДПІ у запереченні позовних вимог не визнає, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

З 21.12.2011 року по 22.12.2011 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Континіум - Трейд» у зв'язку з отриманням матеріалів перевірки ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» від ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637, яким встановлено порушення товариством ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011 року на загальну суму 2593 грн.

На підставі акту перевірки від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637 Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0000172302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 2593 грн.

У акті перевірки від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637 також зазначено, що згідно автоматизованих інформаційних систем Луцької ОДПІ встановлено, що у ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Враховуючи наведене, Луцька ОДПІ вважає, що угода, укладена позивачем з ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», є нікчемною та не створює юридичних наслідків.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, використання в господарській діяльності придбаного товару, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ.

Судом встановлено, що згідно договору поставки від 01.01.2010 року № 33-10, укладеного позивачем з Львівською філією ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», ТзОВ «Континіум - Трейд» придбало у ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» товар у січні 2011 року на загальну суму 12963,30 грн.

Факт придбання та оплати товару підтверджується податковими накладними від 11.01.2011 року № 7/2, від 20.01.2011 року № 16/002, від 20.01.2011 року № 15/002, видатковими накладними від 11.01.2011 року № ЛФ-0000007, від 20.01.2011 року № ЛФ-0000015, від 20.01.2011 року № ЛФ-0000016 та платіжним дорученнями від 17.01.2011 року № 0000391314, від 31.01.2011 року № 0000396860.

На підставі отриманих від Львівської філієї ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» податкових накладних позивачем суму ПДВ у розмірі 2593 грн. відображено у складі податкового кредиту за січень 2011 року.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 року 2593 грн. податку на додану вартість, сплачених у ціні товару, придбаного у ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо».

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної ТзОВ «Континіум - Трейд» із ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», з тих підстав, що у останнього не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а тому ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» має ознаки фіктивності, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи Львівська філія ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» є орендарем нерухомого майна у орендодавця ТзОВ «Кристал-Інвест-Україна», що підтверджується договорами оренди від 01.04.2007 року № 2, № 3 та додатковою угодою від 01.12.2008 року №1 до договору оренди від 01.04.2007 року № 2 та свідчить про наявність у Львівської філієї ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» складських приміщень та можливості зберігання товару на складі.

Крім того, судом встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість, яке належало ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» не скасовано, а тому на момент здійснення операції ТзОВ «Технолоджігруп» було належним чином зареєстроване, як платник податку на додану вартість.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Водночас відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», виконані обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено.

Перевіряючими під час перевірки не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637, а тому податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.01.2012 року № 0000172302, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.01.2012 року № 0000172302.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 20 травня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко