Постанова № 24383354, 11.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2012 р. № 2-а-2212/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень .

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" (діла «Спец»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000060841 від 07.02.2012 року.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000070841 від 07.02.2012 року.

В обґрунтування позову вказано, що акт перевірки, стосовно підприємства складено з порушеннями вимог діючого законодавства України, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та необ'єктивним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що правочин між «СПЕЦ»та ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»не створює юридичних наслідків, тому відсутній об'єкт оподаткування по операції з продажу товарів в розумінні п. 185.1 ст. 185 та ст.ст. 134, 135 Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові (далі СДПІ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку «Спец»з питання дотримання податкового законодавства по ПДВ за період 01.09.11-31.10.11 та податку на прибуток за період 01.04.11-30.09.11 по правовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс».

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки УРА ТОВ підприємство «СПЕЦ»складено акт від 25.01.2012 № 62/41-018/05837085, яким встановлені порушення вимог:

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України,

завищено податковий кредит на загальну суму 182 942,96 грн., в т.ч.:

- за вересень 2011 року - 122 355,36 грн.

- за жовтень 2011 року - 60 587,60 грн.

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 182 943,00 грн., в т.ч.:

- за вересень 2011 року - 122 355,00 грн.

- за жовтень 2011 року - 60 588,00 грн.

- п.п. 134.1.1 ст. 134, пп. 138.1.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, завищено витрати за III квартал 2011 на суму 386 471,00 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток за III квартал 2011 в розмірі 88 888,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником СДПІ було винесено податкові повідомлення - рішення за №0000060841 від 07.02.2012 та №0000070841 року на загальну суму 363302,50 грн.

Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень рішень є твердження відповідача, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс». В ході проведення зустрічної звірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну звірку контрагенту не має можливості.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що УРА ТОВ підприємство «СПЕЦ»у вересні, жовтні 2011 року на підставі договору №1/7-1 від 01.07.2011р. та специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, отримало від ТОВ «Бізнес - Консалтінг Плюс»електронні та радіо комплектуючі на загальну суму 182942,96 грн. згідно податкових накладних: № 2 від 01.09.2011 р. на суму загальну суму 463765,32 грн., в т.ч. ПДВ 77294,22 грн. № 148 від 26.09.2011 р. на суму загальну суму 270366,84 грн., в т.ч. ПДВ 45061,14 грн. № 1 від 03.10.2011 р. на суму загальну суму 151376,88 грн., в т.ч. ПДВ 25229,48 грн. № 32 від 05.10.2011 р. на суму загальну суму 51862,80 грн., в т.ч. ПДВ 8643,80 грн. № 144 від 27.10.2011 р. на суму загальну суму 160285,92 грн., в т.ч. ПДВ 26714,32 грн.

Вказані суми ПДВ включено до складу податкового кредиту:

- у вересні 2011 р. на суму ПДВ 122355.36 грн.

- у жовтні 2011 р. на суму ПДВ 60587,60 грн.

Відвантаження товару засвідчено видатковими накладними:

№ 0109/01 від 01.09.2011 р. на суму загальну суму 463765,32 грн., в т.ч. ПДВ 77294,22 грн., до рахунку - фактури 31/08/2011-1 від 31.08.2011 р.

№ 2609/01 від 26.09.2011 р. на суму загальну суму 270366,84 грн., в т.ч. ПДВ 45061,14 грн., до рахунку - фактури 23/09/2011-1 від 23.09.2011 р.

№ 0310/01 від 03.10.2011 р. на суму загальну суму 151376,88 грн., в т.ч. ПДВ 25229,48 грн., до рахунку - фактури 30/09/2011-1 від 30.09.2011 р.

№ 0510/01 від 05.10.2011 р. на суму загальну суму 51862,80 грн., в т.ч. ПДВ 8643,80 грн., до рахунку-фактури 03/10/2011-1 від 03.10.2011 р

№ 2710/01 від 27.10.2011 р. на суму загальну суму 160285,92 грн., в т.ч. ПДВ 26714,32 грн., до рахунку - фактури 25/10/2011-1 від 25 10.2011 р.

Товар отримано через ОСОБА_1 та оприбутковано на балансовий рахунок 2021 (комплектуючі вироби) згідно прибуткових ордерів:

- № б/н від 01.09.2011 р. на суму 386471,10 грн., довіреність № 7855 від 31.08.2011 р.

- № б/н від 26.09.2011 р. на суму 225305,70 грн., довіреність № 8096 від 26.09.2011 р.

- № б/н від 03.10.2011 р. на суму 126147,40 грн., довіреність № 8229 від 03.10.2011 р.

- № б/н від 05.10.2011 р. на суму 43219,00 грн.

- № б/н від 27.10.2011 р. на суму 133571,60 грн., довіреність № 8432 від 27.10.2011 р.

Сплату за отриману продукції здійснено в повному обсязі згідно платіжних доручень:

- № 573 від 22.09.2011 р. на загальну суму 463765,32 грн., в т.ч. ПДВ 77294,22 грн.

- № 580 від 27.09.2011 р. на загальну суму 270366.84 грн., в т.ч. ПДВ 45061,14 грн.

- № 641 від 26.10.2011 р. на загальну суму 151376,88 грн., в т.ч. ПДВ 25229,48 грн.

- № 636 від 20.10.2011 p. на загальну суму 51862,80 грн., в т.ч. ПДВ 8643,80 грн.

- № 647 від 28.10.2011 р. на загальну суму 160285,92 грн., в т.ч. ПДВ 26714,32 грн.

Суд зазначає, що факт отримання товару та використання його в господарській діяльності позивача, відповідачем не заперечувався та підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акти перевірок, що ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»не знаходиться за юридичною адресою, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже вище вказані обставини не вказують на факт нікчемності укладеної угоди між позивачем та ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс».

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»,так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення -рішення № 0000060841 та № 0000070841 від 07.02.2012 року винесено Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000060841 та № 0000070841 від 07.02.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 травня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.