Постанова № 24382541, 26.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року 2а-754/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій»доФастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.01.2012 № 0000052302, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 193334, 00 грн. ( за основним платежем у розмірі 193333, 00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 198.3 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Як стверджує позивач, відповідач помилково дійшов висновку, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, складено з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. На думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що неналежне заповнення реквізитів у податкових накладних позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі таких накладних, оскільки вони не відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. А тому, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2012 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 23.04.2014 не з'явився. Письмових заяв чи клопотань про розгляд справи без участі позивача або письмової заяви позивача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій»є юридичною особою, що зареєстровано 07.09.2004 державним реєстратором виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області. Як платник податків перебуває на обліку у Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 15.12.2011 по 21.12.2011 посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань документального підтвердження даних декларацій з податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пункту 198.3 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту за березень 2011 року у розмірі 193333, 00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ході перевірки встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 193333, 00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології», яке, за даними бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України та баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, має стан платника «9»(направлено повідомлення за формою № 18-ОПП). Крім того, станом на 28.12.2011 платник не підтвердив місцезнаходження у державного реєстратора.

За поясненнями відповідача, викладеними у письмових запереченнях, вказаний факт свідчить про оформлення податкових накладних, виписаних ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології», із порушенням пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у частині зазначення «місцезнаходження юридичної особи», що позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі таких накладних.

Поряд із цим, відповідачем вказано на непідтвердження позивачем виконання умов договору, оскільки останнім не надано до перевірки розрахунки визначення ККД підігрівачів та не доведено використання даних розрахунків у власній господарській діяльності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.12.2011 № 525/84/2302-33110536 (надалі -Акт перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач звернувся до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області з відповідними запереченнями. За наслідками розгляду заперечень позивача висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 № 0000052302, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 193334, 00 грн. ( за основним платежем 1933334, 00 грн. та штрафними санкціями 1, 00 грн.).

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між ТОВ «Завод нафтогазових технологій»та ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»20.01.2011 укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт № 03-11 (а.с.31-35).

За умовами вказаного договору замовник - ТОВ «Завод нафтогазових технологій»доручає виконавцю - ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології», виконати теплотехнічні розрахунки для визначення ККД підігрівачів: МАРК-5 при встановленні його на ГРС с. Романки Запорізького ЛВУМГ; МАРК-10 при встановленні його на ГРС с. Булахівка Запорізького ЛВУМГ; МАРК-10 при встановленні його на ГРС м. Веселинове Миколаївського ЛВУМГ; МАРК-10 при встановленні його на ГРС м. Куп'янськ Куп'янського ЛВУМГ; МАРК-10 при встановленні його на ГР с. Себіне Миколаївського ЛВУМГ.

Зміст і термін виконання основних етапів визначаються календарним планом, оформленим Додатком 1 до договору від 20.01.2011 № 03-11 (а.с.36-37).

Договірна вартість робіт становить 1160000, 00 грн. з урахуванням ПДВ -193333, 33 грн. (пункт 2 договору від 20.01.2011 № 03-11).

Факт виконання робіт засвідчується актами здачі-прийняття робіт (пункт 3 договору від 20.01.2011 № 03-11).

На підтвердження отримання робіт за договором, ТОВ «Завод нафтогазових технологій» та ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології» підписано акти здачі-прийняття науково-технічної документації теплотехнічних розрахунків для визначення ККД підігрівачів газу № 1 від 05.03.2011 та № 2 від 25.03.2011 (а.с.39, 41).

Поряд із цим, ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт від 20.01.2011 № 03-11 виписало на адресу позивача податкові накладні від 31.03.2011 № 16 на загальну 550000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 91666, 67 грн.) (а.с.40) та від 31.03.2011 № 17 на загальну 610000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 101666, 66 грн.) (а.с.42).

З акту перевірки вбачається, що станом на 01.12.2011 у позивача рахується кредиторська заборгованість у розмірі 2630053, 00 грн.

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суми податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів у розмірі 193333, 33 грн.

Як встановлено судом, підставою неправомірності формування податкового кредиту є факт його формування на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам чинного законодавства та у зв'язку з непідтвердженням використання позивачем у власній господарській діяльності підігрівачів газу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Порядок видачі податкових накладних регламентовано пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З урахуванням вказаних норм права та зважаючи на те, що відповідачем встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту, зокрема, з підстав зазначення контрагентом позивача свого місцезнаходження при наявності у базах даних податкових органів відомостей про непідтвердження у державного реєстратора свого місцезнаходження, суд зазначає таке.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу, що посилання позивача на дані бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України та бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно яких ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»має стан платника «9»(направлено повідомлення за формою № 18-ОПП) та станом на 28.12.2011 не підтвердило місцезнаходження у державного реєстратора, не є належними та допустимими доказами, що підтверджують відсутність підприємства за юридичною адресою, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 28.03.2012 (а.с.65-66) вбачається, що він не містить записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології».

Факт наявності інформації в автоматизованих базах даних податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що виписані на адресу позивача ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт від 20.01.2011 № 03-11 податкові накладні від 31.03.2011 № 16 на загальну 550000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 91666, 67 грн.) та від 31.03.2011 № 17 на загальну 610000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 101666, 66 грн.) відповідають вимогам, встановленими пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Водночас суд зазначає, що за нормами Податкового кодексу України існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 470523 (а.с.27) основними видами діяльності позивача за КВЕД є установлення та монтаж машин і устаткування та монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що за договором від 20.01.2011 № 03-11 ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології» виконано теплотехнічні розрахунки для визначення ККД підігрівачів газу. Дані технічні розрахунки у подальшому використовувались позивачем при виконанні договору субпідряду від 22.03.2011 № 17-03-11, за умовами якого ТОВ «Завод нафтогазових технологій»(субпідрядник) зобов'язується за дорученням ТОВ «Нафтогазові українські технології» (генпідрядника), виконати роботи по капремонту газорозподільних станцій (ГРС) із заміною підігрівачів газу (а.с.99-102).

Водночас, ТОВ «Нафтогазові українські технології» є генпідрядником за договорами підряду від 14.12.2010 № 07-3410/101206393, № 07-3310/101206391, № 07-3210/101206389, № 07-3110/101206388 та № 07-3010/10126387 (а.с.103-127) укладеними із ДП «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз», за умовами яких генпідрядник виконує ряд робіт по капремонту ГРС із правом залучення інших осіб.

Необхідність наявності теплотехнічних розрахунків для визначення ККД підігрівачів газу підтверджується листом ТОВ «Нафтогазові українські технології»від 20.04.2011 № 533/11, згідно якого на вимогу замовника - ДП «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз», такі технічні розрахунки є обов'язковими (а.с.98). При цьому, вказаний лист є невід'ємною частиною договору субпідряду від 22.03.2011 № 17-03-11.

Також, на підтвердження факту реальності виконаних робіт ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології» позивачем надано до матеріалів справи копію звіту теплотехнічних розрахунків для визначення ККД підігрівачів МАРК для діючих ГРС (а.с.128-184).

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що за договором від 20.01.2011 № 03-11 ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»виконано на користь позивача теплотехнічні розрахунки, що підтверджуються податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, іншими документами, які було досліджено у судовому засіданні. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме роботи були виконані та за якою ціною.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суд витребовував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку, відповідачем суду не надано.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період, а висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими. Відтак, визначення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 193334, 00 грн. ( за основним платежем 1933334, 00 грн. та штрафними санкціями 1, 00 грн.) є протиправним.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 25.01.2012 № 0000052302, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 193334, 00 грн. ( за основним платежем у розмірі 193333, 00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1, 00 грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.