Постанова № 24382527, 25.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2012 року 2а-1151/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Крамар О.П., Кіянченко А.М., Кіянченко І.І.,

від відповідача: Бєляєва С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом підприємства «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київській областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2011 № 0001622305, за яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43559,25 грн.).

Вказаним рішенням податковим органом застосовано до позивача фінансові санкції за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (надалі - Положення про ведення касових операцій), що виявилось у неоприбуткуванні готівки у касі позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, оскільки кошти у розмірі 8711, 83 грн., які невідображені у касовій книзі, не є доходом позивача, а отримані з рахунку підприємства для виплати заробітної плати. За поясненнями позивача, законодавство відокремлює операції оприбуткування готівки та приймання одержаних з банку готівкових коштів. Разом із тим вказує, що невідображення у касовій книзі зазначених коштів відбулося внаслідок погіршення здоров'я бухгалтера підприємства, на підтвердження чого позивачем надано листок непрацездатності. Тому, на думку позивача, рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95, є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Поряд із цим, як стверджує позивач, до початку перевірки посадовими особами не було надано копії наказу про проведення перевірки, оскільки у приміщенні підприємства були відсутні посадові особи та працівники; всі документи, що стосуються перевірки, надані перевіряючим іншою особою, яка не перебуває з позивачем у трудових відносинах. Таким чином, позивача було позбавлено його права на ознайомлення із направленням на перевірку, у зв'язку з чим вважає, що підстав для її проведення у перевіряючих не було, а відтак рішення відповідача підлягає скасуванню у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.05.2012 позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду в письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не здійснено оприбуткування готівки у касовій книзі у сумі її надходження на підставі прибуткового касового ордеру. За твердженнями відповідача, перевірка позивача була проведена в межах повноважень податкових органів, визначених статтями 20, 80 Податкового кодексу України. Представник відповідача зазначає, що посадовими особами податкового органу до початку перевірки присутній уповноваженої особі платника податків -бухгалтеру Кіянченко І.І., були пред'явлені службові посвідчення, направлення та наказ на право проведення перевірки, про що свідчать її особисті підписи в направленнях на перевірку та у розписці про отримання копії наказу про проведення фактичної перевірки та в акті перевірки. Крім того, бухгалтером Кіянченко І.І. під час перевірки було надано пояснення у письмовому вигляді, що також підтверджує її присутність в момент перевірки. Тобто, посадові особи податкового органу приступили до проведення фактичної перевірки за умови пред'явлення направлення та наказу на проведення такої перевірки.

У судовому засіданні 25.05.2012 представник відповідача заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підприємства «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 09.12.1994, про що зроблено відповідний запис за № 13421200000001236. Як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області.

8 грудня 2011 року посадовими особами відповідача з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій було проведено фактичну перевірку позивача за адресою: Київська область, м. Обухів вул. Калініна, 57.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 08.12.2011 (дата реєстрації акта 16.02.2011 № 2815/10/16/23/20596420) (надалі -Акт перевірки), у якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ході проведення перевірки встановлено факт неоприбуткування готівки у касовій книзі у повній сумі її фактичного надходження на підставі касового ордеру на суму 8711, 85 грн.

Як зазначено в акті перевірки, 30.11.2011 у касовій книзі підприємства не здійснено облік готівкових коштів на підставі прибуткового касового ордеру від 30.11.2011 № 21, які отримані з банківського рахунку підприємства для виплати заробітної плати.

За поясненнями бухгалтера підприємства Кіянченко І.І., доданими до акту перевірки, запис у касовій книзі відсутній, у зв'язку з її перебуванням на лікарняному.

Вказаний акт перевірки підписано посадовою особою позивача -бухгалтером Кіянченко І.І.

На підставі акта перевірки за неоприбуткування готівки у касі позивача, враховуючи приписи абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95, відповідачеві нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43559, 25 грн. (5 х 8711, 83 грн.), про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 № 0001622305.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у Київській області. За наслідками адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що було прийнято рішення від 24.02.2012 № 190/10/10-206/486-109.

Позивач, не погоджуючись з рішенням податкового органу, оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Суд з'ясовує, чи використано повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відтак, органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання, виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Перевіряючи правомірність дій ревізорів інспекторів при проведенні перевірки позивача та дій при встановленні факту порушення законодавства , судом встановлено таке.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковим контролем визнається система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачені права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом та здійснювати контроль за додержанням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків) та порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, наявністю торгових патентів (підпункти 20.1.4, 20.1.29 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлюється, що органи державної податкової служби проводять фактичні перевірки, якими вважаються перевірки, що здійснюються за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Такі перевірки здійснюються органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено статтею 80 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 80.1. статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом,є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу про проведення фактичних перевірок № 580 від 28.11.2011 та направлень на проведення перевірки № 2527, № 2528 від 08.12.2011. Копії зазначених документів залучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши наведені матеріали справи судом встановлено, що наказ та направлення на проведення перевірки відповідають вимогам статті 81 Податкового кодексу України та мають всі обов'язкові реквізити, зокрема, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Крім того, наказ та направлення підписані керівником та скріплені гербовою печаткою податкового органу.

Як вбачається із наказу на проведення перевірки, підставою проведення останньої є, в тому числі й підпункт 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України.

Посилання представника позивача на те, що перед початком проведення перевірки посадовими особами відповідача не було надано копії наказу про проведення перевірки та було позбавлено його права на ознайомлення із направленнями на перевірку є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, з таких підстав.

Судом встановлено, що посадовою особою позивача -бухгалтером Кіянченко І.І., особисто, у направленнях на перевірку зроблено запис про пред'явлення направлень на перевірку та отримання копій наказу на перевірку.

Крім того, судом у судовому засіданні встановлено, що перевіряючі перед початком перевірки пред'явили для огляду службові посвідчення.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що посадові особи органу ДПС приступили до проведення фактичної перевірки відповідача за умови пред'явлення для ознайомлення направлення та вручення копії наказу на проведення такої перевірки уповноваженій особі платника податків.

Окрім того твердження позивача щодо проведення перевірки за відсутності посадових осіб позивача не відповідають дійсності та спростовується матеріалами справи, з огляду на таке.

Судом встановлено, що перевіряючі були допущені до проведення перевірки, а позивачем надано необхідні документи та пояснення для здійснення перевірки. Таким чином твердження позивача є нелогічними та неправдивими, оскільки є наявним факт того, що посадові особи відповідача потрапили до приміщення позивача та мали доступ до фінансово-господарських документів, що досліджені ними у ході перевірки 08.12.2012.

Вказаний факт також знайшов своє відображення в акті перевірки. Зокрема, акт, складений за результатами перевірки, підписаний посадовими особами, які проводили перевірку та представником позивача -бухгалтером Кіянченко І.І. Окрім того, вказана посадова особа надавала письмові пояснення у ході перевірки та копії документів, завірених печаткою позивача, які є невід'ємною частиною акту перевірки (додатки).

Водночас, суд критично ставиться до доводів позивача щодо невідповідності підписів бухгалтера підприємства на акті перевірки та касовому ордері, з підстав відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують зазначене.

Судом було співставлено підписи бухгалтера на примірнику акту перевірки, направленнях на перевірку із наданими до акту перевірки письмовими поясненнями, в результаті чого судом встановлено повну тотожність підпису на зазначених документах, а, відповідно, манера написання пояснень до акту перевірки відповідає почерку, яким заповнена касова книга позивача та інші бухгалтерські документи, наявні у матеріалах справи. Очевидність вказаного не потребує спеціальних знань та досліджень, оскільки вбачається неозброєним оком.

Також судом не береться до уваги посилання позивача на неможливість присутності бухгалтера підприємства під час перевірки 08.12.2011, оскільки остання, з 30.11.2011 по 09.12.2012 перебувала на лікарняному, згідно листа непрацездатності серії АВЧ № 431834 (а.с.15).

Суд зазначає, що перебування даної посадової особи позивача на лікарняному не може свідчити та доводити факт безумовної неможливості бути присутньою під час перевірки. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 30.11.2011 бухгалтером позивача виконувались посадові обов'язки, що підтверджується її підписами на наявних у матеріалах справи прибутковому касовому ордері від 30.11.2011 № 21, видатковому ордері від 30.11.2011 та відомості на виплату грошей від 30.11.2011 № 21, хоча, за даними листа непрацездатності, станом на вказану дату Кіянченко І.І. вже перебувала на лікарняному.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також факт допущення працівників податкового органу до проведення перевірки, суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправності дій перевіряючих інспекторів у цій частині, оскільки перевірка проведена в рамках вимог Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправності дій перевіряючих при проведенні перевірки позивача 08.12.2011.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Оприбуткування готівки, відповідно до пункту 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до визначення цього ж пункту, касова книга -це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

За приписами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно пункту 4.1 Положення про ведення касових операцій, для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення про ведення касових операцій). За правилами пункту 4.3 Положення про ведення касових операцій, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки без застосування реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у касовій книзі підприємства на підставі касових документів.

Судом встановлено, що позивач у перевіреній господарській одиниці проводив готівкові розрахунки без застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Тому, оприбуткуванням готівки для нього є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства на підставі касових документів.

З наявної у матеріалах справи копії витягу з касової книги (додаток до акту перевірки) вбачається невідображення у касовій книзі суми коштів у розмірі 8711, 83 грн., одержаних з банківського рахунку позивача для виплати заробітної плати на підставі касового ордера від 30.11.2011 № 21. Вказаний факт не заперечується позивачем.

У подальшому вказана сума коштів була видана з каси підприємства на підставі видаткового касового ордеру від 30.11.2011 та виплачена працівникам у вигляді заробітної плати, що підтверджується відомістю на виплату грошей від 30.11.2011 № 21.

Судом не беруться доводи позивача, що кошти у розмірі 8711, 83 грн., отримані з рахунку підприємства для виплати заробітної плати, не є доходом, а тому не підлягають оприбуткуванню, оскільки, як вбачається з аналізу Положення про ведення касових операцій, усі надходження і видача готівки в національній валюті відображаються у касовій книзі, шляхом здійснення касиром записів у касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Таким чином, законодавством не встановлено будь-яких обмежень або розмежувань виду та призначення готівкових коштів, які одержує або видає суб'єкт господарювання щодо їх порядку здійснення оприбуткування готівки, навпаки законодавець чітко визначив, що усі надходження і видача готівки в національній валюті відображається у касовій книзі.

Водночас, суд вказує на те, що зміст процедури оприбуткування коштів, згідно з нормами Положення про ведення касових операцій, у даному випадку полягає у своєчасному здійсненні запису у касовій книзі, належним чином зареєстрованої, на підставі касових документів.

Також, суд не бере до уваги пояснення позивача стосовно того, що невідображення у касовій книзі зазначених коштів відбулося в наслідок погіршення здоров'я бухгалтера підприємства. Дана обставина не є поважною причиною, у розумінні норм законодавства, що звільняє відповідача від відповідальності. Окрім того, судом вже встановлено, що у період перебування бухгалтера на лікарняному, ним здійснювалось виконання свої службових обов'язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи, підписаними ним бухгалтерськими документами, саме 30.11.2011.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено суть порушення та встановлено неоприбуткування готівкових коштів.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Щодо твердження позивача про неправомірність оскаржуваних рішень відповідача з огляду на незастосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні Положення»Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини 3 статті 106 Конституції України, Укази Президента України є обов'язковими до виконання на території України.

З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, а також у зв'язку неврегульованістю правовідносин з питань обігу готівки, Президентом України прийнято Указ «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95.

Суд звертає увагу на ту обставину, що 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

У взаємозв'язку з вищенаведеним судом, під час розгляду питання щодо чинності та

юридичної значимості Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95, також враховується, що цей Указ відсутній у переліку Указів Президента , визначених у пункті 3 Розділу XIX «Прикінцеві Положення»Податкового кодексу України, дія яких припиняється у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Виходячи з положень пункту 61.1 статті 61, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2 та 80.4 статті 80 Податкового кодексу України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства , контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95, який за своєю правовою природою є спеціальним правовим актом (актом законодавства) з питань, зокрема, встановлення відповідальності за недотримання вимог щодо ведення касових операцій.

Відтак, виходячи з наведених вище положень законодавства, зазначений Указ є обов'язковим для виконання.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи суд вважає, що відповідачем правомірно визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43559, 25 грн., а податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 № 0001622305 є таким, що прийнято правомірно та у порядку, встановленому законодавством.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Оцінивши докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що посадові особи, що здійснювали перевірку, як суб'єкти владних повноважень, довели правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 травня 2012 р.