Постанова № 24382465, 16.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 року 2а-669/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Граб Ю.І.,

від відповідача: Гуща О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ - Лізинг»доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ - Лізинг»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 04.01.2012 № 0000012304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 437500, 00 грн. ( за основним платежем 350000, 00 грн. та штрафними санкціями 87500, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 350000, 00 грн. на підставі податкової накладної № 589 від 28.07.2011, з підстав нереєстрації такої податкової накладної платником податку (продавцем товарів/послуг) в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як зазначено позивачем, контрагентом позивача було анульовано виписану податкову накладну № 589 від 28.07.2011 та замінено її на податкові накладні від 28.07.2011 № 564, 565, 566 та 567. У зв'язку з вказаним, при внесені сум податку на додану вартість до податкового реєстру у липні 2011 року, підприємство припустилося помилки, яку у подальшому було виправлено за правилами Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010 № 1002, та про що було повідомлено відповідача листом від 29.11.2011 № 1. На думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що при проведенні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року, було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, внаслідок чого до складу податкового кредиту позивачем було включено суми ПДВ в розмірі 350000, 00 грн. на підставі податкової накладної № 589 від 28.07.2011, що не була зареєстрована платником податку (продавцем товарів/послуг, контрагентом позивача ТОВ «Оптима-Лізинг»в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відповідно така податкова накладна не дає права покупцю товарів/послуг включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ - Лізинг»є юридичною особою, що зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 02.12.2011 по 08.12.2011 посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оптіма-Лізинг»за липень 2011 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 350000, 00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ході перевірки встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 350000,00 грн. за податковою накладною від 28.07.2011 № 589, виписаною ТОВ «Оптима-Лізинг», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.12.2011 № 1990/233/36301046 (надалі -Акт перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач надав відповідачу заперечення на акт камеральної перевірки, за результатами розгляду яких Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято висновок від 30.12.2011 № 10988/10/233, за яким заперечення позивача залишено без задоволення, а акт камеральної перевірки -без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 № 0000012304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 437500, 00 грн. ( за основним платежем 350000, 00 грн. та штрафними санкціями 87500, 00 грн.).

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між ТОВ «ОЛ - Лізинг» та ТОВ «Оптима-Лізинг»10.01.2010 укладено договір № 10012010 (а.с.21-24).

За умовами вказаного договору виконавець - ТОВ «Оптима-Лізинг»зобов'язується надати замовнику - ТОВ «ОЛ -Лізинг» послуги по оренді транспортних засобів. Графік платежів та перелік орендованих транспортних засобів визначено додатками 1, 2 (а.с.25-26) до договору від 10.01.2010 № 10012010.

На підтвердження отримання послуг у липні 2011 року ТОВ «Оптима-Лізинг»надано позивачу рахунки на оплату від 01.07.2011 № СФ-04308 на суму 494400, 00 грн. (а.с.29), № СФ-04305 на суму 423600, 00 грн. (а.с.31), № СФ-04304 на суму 584400, 00 грн. (а.с.33) тf № СФ-04303 на суму 597600, 00 грн. (а.с.35). Між сторонами підписано акти надання послуг від 30.09.2011 № РН-3217 на суму 494400, 00 грн.(а.с.30), № РН-3216 на суму 423600, 00 грн.(а.с.32), № РН-3214 на суму 584400, 00 грн.(а.с.34) та № РН-3213 на суму 597600, 00 грн.(а.с.36).

Поряд із цим, ТОВ «Оптима-Лізинг»за договором оренди виписало на адресу позивача податкову накладну від 28.07.2011 № 589 на загальну суму 2100000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -350000, 00 грн.) та від 29.07.2011 № 616 на загальну суму 487500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 97500, 00 грн.).

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів.

За поясненнями позивача, при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року ним було виявлено, що надана ТОВ «Оптима-Лізинг»податкова накладна від 28.07.2011 № 589 не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що постачальника було повідомлено у телефонному режимі. Тому, на заміну вказаної накладної, ним надано інші податкові накладні на загальну суму 2100000, 00 грн. у тому числі ПДВ -350000, 00 грн., а саме:

від 28.07.2011 № 564 на суму 597600, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -99600, 00 грн.) (а.с.37),

від 28.07.2011 № 565 на суму 584400, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -97400, 00 грн.) (а.с.38),

від 28.07.2011 № 566 на суму 494400, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -82400, 00 грн.) (а.с.339),

від 28.07.2011 № 567 на суму 423600, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -70600, 00 грн.) (а.с.40).

При цьому позивач зазначає, що ним не було зроблено виправлень у реєстрі податкових накладних, з огляду на неможливість їх внесення у реєстр.

Як вбачається з листа ТОВ «Оптима-Лізинг»без № та дати (а.с.41), 28.07.2011 одночасно з податковими накладними від 28.07.2011 № 564, № 565, № 566, № 567 позивачу помилково було надано анульовану податкову накладну від 28.07.2011 № 589, яка є недійсною. Окрім того, зі змісту листа вбачається, що всі накладні надано позивачу нарочно.

Оскільки, на думку позивача, законодавством не передбачено подання уточнюючих розрахунків Реєстру податкових накладних, у якості повідомлення про виправлення помилки ним 29.11.2011 за № 1 надано відповідачеві лист із відповідними поясненнями (а.с.42).

Як встановлено судом, єдиною підставою неправомірності формування податкового кредиту у сумі 350000, 00 грн. є той факт, що він сформований на підставі податкової накладної від 28.07.2011 № 589, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Разом із тим, пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пункту 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За приписами пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України суд звертає увагу на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України також встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок видачі податкових накладних регламентовано пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, яку саме податкову накладну платники податку на додану вартість -продавці повинні реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Так, реєстрації підлягає податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень -з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень -з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень -з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень -з 1 січня 2012 року.

У ході судового розгляду справи встановлено, що сума податку на додану вартість у податковій накладній від 28.07.2011 № 589, що виписана ТОВ «Оптіма-Лізинг»на адресу позивача, складає -350000, 00 грн.

В силу приписів законодавства дана податкова накладна підлягала обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ «Оптіма - Лізинг»не здійснило реєстрації вказаної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Представником позивача було наголошено на тому, що в даному випадку позивачем в липні 2011 року була допущена помилка при внесені сум податку на додану вартість до податкового реєстру, яку було виправлено шляхом надання відповідачу листа від 29.11.2011 № 1. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що ним було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними контрагентом ТОВ «Оптіма -Лізинг»28.07.2011 № 564, № 565, № 566, № 567 на загальну суму 2100000, 00 грн., сума податку на додану вартість по яких не перевищує 100 тис. грн.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного податкового законодавства, суд не може погодитися із такою позицією позивача, зважаючи, зокрема, на таке.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

На виконання зазначеної норми законодавства, постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі -Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість -продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку -покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

Внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години. Якщо продавець складає розрахунок коригування до податкової накладної, що підлягає реєстрації, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться також відомості, що містяться у такому розрахунку.

Згідно пункту 3 Порядку № 1246, у разі коли продавець складає розрахунок коригування до податкової накладної, що не підлягає реєстрації, у зв'язку з чим загальна сума податку за операцією з постачання товарів (послуг) досягає обсягу, визначеного пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться відомості, що містяться у такому розрахунку.

Розрахунок коригування податкової накладної, відомості якої не внесено до Реєстру, реєструється після реєстрації такої накладної незалежно від дати її складення.

Таким чином, як видно із наявних матеріалів справи, у даному випадку позивачем не було виправлено помилки в реєстрі податкових накладних за липень 2011 року шляхом складення розрахунків коригування до податкових накладних, як це передбачено пунктом 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, оскільки загальна сума ПДВ за такими податковими накладними становила обсяг, визначений пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року), а навпроти, позивачем були внесені не виправлення до вже наданої та зареєстрованої податкової накладної, а замінено саму податкову накладну (що мала суму ПДВ понад 100 тисяч) іншими податковими накладними з відповідною розбивкою сум ПДВ за рахунок виписки більшої кількості податкових накладних з сумами ПДВ до 100 тисяч грн.

Окрім того суд зауважує наступне.

Як зазначено позивачем, контрагентом позивача було анульовано виписану податкову накладну № 589 від 28.07.2011, та замінено її на податкові накладні від 28.07.2011 № 564, 565, 566 та 567. Про те, такі дії не узгоджуються із нормами чинного законодавства.

Так, за приписами пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (надалі -Наказ № 1379).

Вказаний нормативно-правовий акт не передбачає підстав та порядку для анулювання постачальником товарів/послуг попередньо виписаної податкової накладної. Натомість пунктами 18-26 наказу № 1379 передбачено алгоритм дій платників податків у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України. Зокрема, постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Позивачем на надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідних дій у спосіб, передбачений законодавством. При цьому суд зазначає, що анулювання податкової накладної, наданої покупцю товарів/послуг та відображеної у відповідних звітних документах, чинним законодавством України не передбачено.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

Тобто, оскільки законодавець на пряму пов'язує право платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з наявністю факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд дійшов до висновку, що саме платник податку -покупець, наділений не лише правом, а й обов'язком щодо перевірки отриманих податкових накладних на відповідність їх законодавчим нормам.

З метою врегулювання даних правовідносин, для покупця передбачено також право звернутись до податкового органу зі скаргою на контрагента, у випадку нереєстрації податкової накладної, що надасть право на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Так, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абзаци 11-12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПАУ від 25.01.2011 № 41, надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з ПДВ.

Про те, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він скористався наданим йому правом подання одночасно з декларацією по податку на додану вартість за липень 2011 року скарги на свого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Враховуючи зазначене та зважаючи на наявність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави відсутності права у платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 № 0000012304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 437500, 00 грн. ( за основним платежем 350000, 00 грн. та штрафними санкціями 87500, 00 грн.), є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішень відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статями 11, 14, 69, 70, 71, 157-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 травня 2012 р.