Постанова № 24382270, 10.04.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-0770/428/11

рядок статзвіту -8.2.14

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Федорової Г.Ф.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - Феделещак М.М.,

представника відповідача -Бондарєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 10.04.2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 квітня 2012 року.

Позивач -Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.01.2011 року №0000011543/0/472/15-1/03344326/28.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 30 грудня 2010 року позивачем отримано примірник Акту №4147/15-1 від 29.12.2010р. «Про результати перевірки дотримання податкового законодавства». 28 січня 2011 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 року №0000011543/0/472/03344326/28 з вимогою сплатити штрафну санкцію у розмірі 55 279,52 гривень за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по збору за забруднення навколишнього природного середовища. Дане податкове повідомлення-рішення було надіслане підприємству тільки 27.01.2011 року разом з іншим розрахунком штрафних санкцій, про що свідчить відтиск штемпеля на поштовому конверті. Позивач не визнає дане повідомлення-рішення, повністю заперечує проти нього і просить його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів зазначених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Вищезазначене податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим, просив відмовити Комунальному підприємству «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

Судом встановлено, що 12.01.2011 року Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді прийняте податкове повідомлення-рішення №0000011543/0 від 12.01.2011 року на підставі акту перевірки №4147/15-1 від 29.12.2010 року, яким застосовано штрафні санкції по збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с. 12).

Розрахунок штрафних санкцій (додаток до Акту № 4147/15-1 від 29.12.2010 року «Про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства»), на підставі якого прийняте оскаржуване рішення є невірним. В додатку до Акту № 4147/15-1 відображене зарахування платежів в рахунок погашення узгодженого податкового зобов'язання, нарахованого у відповідності з розрахунком № 130760 від 21.01.2009 року та № 28175 від 22.04.2009 року (а.с.-8-11).

В порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем) та Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби щодо нарахування штрафних санкцій після сплати податкового зобов'язання, податковий орган застосував штрафну санкцію тільки щодо частини податкового зобов'язання, які в повному обсязі складають відповідно 130792,48 грн. та 156602,05 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та на підставі прийнятої ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2009 року по справі № 7-107/2006, якою було скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08 2006 року та постанову Закарпатського господарського суду від 22.05.2006 року і направлено справу на новий розгляд - штрафні санкції у сумі 93829,19 грн. за несвоєчасну сплату збору за забруднення у 2002-2004 роках, які відображені в обліковій картці платника податку стали неузгодженими, про що слід було внести відповідачем відповідні зміни до облікової картки Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства місті Ужгорода», проте відповідні зміни не внесені. А, зважаючи на те, що дана сума була сплачена підприємством, то здійснену оплату слід зарахувати в наступні узгоджені податкові зобов'язання у відповідності до календарних строків їх виникнення. В результаті цього зміняться строки затримки оплати наступних зобов'язань з даного платежу та зменшиться сума податкового боргу.

Таким чином, податковий орган неправомірно нарахував штрафні санкції, а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 п.16.3.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація. Зважаючи на те, що вказані в розрахунку дати позивач здійснив оплату на інші суми збору, а контролюючий орган не надсилав жодного належного повідомлення, яке б містило таку інформацію про розподіл даних платежів, у підприємства відсутні докази здійснення податковим органом такого розподілу. Таким чином, в розрахунку штрафних санкцій не відображено здійснених платежів в повному обсязі за відсутності документально підтвердженого належним чином розподілу їх на суму податку і пеню (а саме передбачених законом повідомлень з доказами їх надіслання позивачу), призводить до висновку, що відповідач не здійснював такий розподіл і розрахунок штрафних санкцій є незаконним.

Зважаючи на те, що відповідач грубо порушив встановлений законом порядок, зокрема ч.2 ст.19 Конституції України, яка зобов'язує діяти органи державної влади виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то у розрахунку штрафних санкцій повинні бути відображені всі фактично здійснені позивачем платежі в повному обсязі. По цій же причині, додаток до акту-розрахунок штрафних санкцій є незаконним.

Відповідачем не було враховано також те, що були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у зв'язку із вчиненням порушення по дотриманню законодавчо встановлених процедур попередження підприємства про несплату узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Абзацом 3 підпункту 6.2.2 вищевказаного Закону зазначено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки.

Податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання, суму податкового боргу, належного до сплати; пені та штрафних санкцій; виникнення права податкової застави на активи платника податків; обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі; дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно абзацу першого пп.6.2.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Протягом періоду виникнення податкового боргу, Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби не надсилала Комунальному підприємству «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»належним чином оформлені податкові вимоги в строки, встановлені п.6.2 3 вищевказаного Закону, не інформуючи підприємство про факт та наслідки виникнення податкового боргу саме із несвоєчасно сплачених поточних зобов'язань з податку на додану вартість, чим порушила законодавчо встановлені процедури попередження про виникнення податкової застави та існування податкового боргу, а також його права. Позивач, у свою чергу, здійснював самостійну оплату податкових зобов'язань, зазначаючи про це в призначенні відповідних платежів. За результатами перевірки виявилось, що податкові зобов'язання, що розглядаються в даній справі є несвоєчасно сплаченими. Неповідомлення податковим органом про це платника податків унеможливило реалізацію його законом передбаченого права на оскарження в адміністративному та судовому порядку податкових вимог про нарахування суми податкового боргу.

Враховуючи наявність порушень з боку відповідача по дотриманню законодавчо встановлених процедур попередження про існування податкового боргу, у податкового органу відсутні були підстави для застосування штрафних санкцій, згідно з ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При перевірці відповідачем не враховані вимоги усіх положень Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. N 110 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459), зокрема п. 6.1.10 передбачено що «штрафні санкції, визначені підпунктами 6.1.1-6.1.6 та 6.1.9 цього пункту, застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов'язковими платежами)». Тобто в решті випадків, в тому числі і у випадку, коли штрафні санкції визначені п.6.1.7. Інструкції (який і був застосований при складанні даного акту), питання застосування штрафних санкцій пов'язується з необхідністю дослідження стану розрахунків платника податків з бюджетами.

Зважаючи на вищенаведене, при складанні акту перевірки податковим органом, позивач мав значні обсяги дебіторської заборгованості бюджетних установ за послуги водопостачання та водовідведення.

Крім того, значні суми дебіторської заборгованості Державного бюджету України позивачем обліковуються у зв'язку з невиконанням відповідними державними органами вимог статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яким передбачалось відшкодування позивачу різниці в тарифах по оплаті послуг з водопостачання і водовідведення.

З незалежних від позивача причин ні в 2009 році, ні до сьогоднішнього дня не було профінансовано кошти Державного бюджету України, виділені у якості різниці в тарифах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №193 від 5 березня 2009 року «Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Відповідно до довідки фінансового правління Ужгородської міської ради № 588 від 13.11.2009 року різниця в тарифах, не профінансована позивачу, складає 8 512 232 грн. (наявна в ДПІ в м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби).

Суд констатує, що дане питання взагалі не досліджувалось при перевірці. У випадку виконання вимог Інструкції в повному обсязі, було б з'ясовано, що із-за несвоєчасного виконання та невиконання зобов'язань державних установ перед позивачем об'єктивно позивач не в змозі був забезпечити своєчасну сплату платежів, наслідком чого стало нарахування фінансових санкцій у вищезгаданому акті перевірки.

Податкове повідомлення-рішення є незаконним по причині неврахування податковим органом призначення платежів, здійснених платником податків, які відповідач зарахував у погашення податкового боргу, що було відображено в розрахунку штрафних санкцій - додатку до Акту перевірки.

8 червня 2010 року Вищий адміністративний суд України своїм листом N 834/11/13-10 з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства щодо принципу рівності бюджетних інтересів довів до відома адміністративних судів постанови Верховного Суду України від 01.12.2009 N 09/223. від 08.12.2009 N 09/225, в яких зазначено, що «у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу». Із змісту даних постанов випливає, що спрямування податковим органом здійснених платником податків платежів в погашення податкового боргу всупереч чітко вказаному призначенню платежу є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за недотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання. В жодному із вказаних в розрахунку штрафних санкцій платежів в призначенні платежу не зазначалось, що вони здійснені в сплату зобов'язань за 4-й квартал 2008 року чи 1-й квартал 2009 року, що податковий орган міг від слідкувати по випискам із рахунків, на які сплачувались дані суми.

Також порушенням вимог чинного законодавства та прав платника податку є те, що відповідач повторно здійснив перевірку дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за один і той самий період. Актом № 3802/15-1 від 12 11.2010 року «Про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства»проведена перевірка дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009-2010 роки та нараховано штрафну санкцію з подальшим прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення. Цей же самий період охоплюється Актом № 4147/15-1 від 29.12.2010 року «Про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства». Таким чином податковий орган нарахував нову штрафну санкцію, не скасувавши результатів попередньої перевірки за той самий період, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже, Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби незаконно винесено податкове повідомленні-рішення від 12.01.2011 року №000011543/0472/15-1/03344326/28.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З матеріалів справи та оглянутих у судовому засіданні, особових справ підлеглих позивача на час виконання ним своїх посадових обов'язків, що він належним чином здійснював свої посадові обов'язки, зокрема, щодо контролю та підвищенням професійного рівня підлеглих.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області від 12 січня 2011 року №00000011453/0/472/15-1/03344326/28.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.