Постанова № 24381309, 29.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа № 5015/251/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Галичина-Транс» від 13.04.2012 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р.

у справі № 5015/251/12

за позовом ТзОВ «Український автомобільний холдинг», м.Київ

до ТзОВ «Галичина-Транс», м.Львів

про зобов»язання виконати мирову угоду, затверджену рішенням Постійно діючого Третейського суду при Корпорації «Богдан»від 06.03.2009 р., шляхом стягнення 37 082, 3 грн., у т.ч. 28 600 грн. основного боргу, 6 124, 51 грн. інфляційних втрат, 2 357, 79 грн. 3 % річних, за договором купівлі-продажу № 3372 від 09.06.2008 р. (з врахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог, а.с.67)

За участю представників сторін:

від позивача -не з»явився;

від відповідача - не з»явився

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р., 15.05.2012 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р. у справі № 5015/251/12 (суддя Шпакович О.Ф.) позов про зобов»язання виконати мирову угоду, затверджену рішенням Постійно діючого Третейського суду при Корпорації «Богдан»від 06.03.2009 р., шляхом стягнення 37 082, 3 грн., у т.ч. 28 600 грн. основного боргу, 6 124,51 грн. інфляційних втрат, 2 357, 79 грн. 3 % річних, за договором купівлі-продажу № 3372 від 09.06.2008 р., задоволено повністю за підставністю й обґрунтованістю (а.с.74-76).

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються в основному на тому, що суд першої інстанції безпідставно не задоволив клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило можливості відповідача подати відповідні докази для встановлення дійсних фактичних обставин справи.

Скаржник вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду не виконав, явку представника в судові засідання не забезпечив, жодних додаткових доказів, які, на його думку, мали бути з»ясовані Господарським судом Львівської області, що і є підставою апеляційної скарги, апеляційному господарському суду не подав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ч.6 ст.33 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. № 1701-IV з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 1701-ІУ) прийнято рішення Постійно діючого Третейського суду при Корпорації «Богдан»від 06.03.2009 р. про затвердження мирової угоди (а.с.34-36).

Згідно з п.2 мирової угоди відповідач зобов»язувався погасити борг перед позивачем у загальній сумі 84 211, 8 грн. згідно з графіком, а саме: до 30.03.2009 р. -суму основного боргу в розмірі 27 611, 8 грн. та 6 600 грн. судових витрат за розгляд справи в третейському суді та по 10 000 грн. щомісячно до 20.08.2009 р., а також гарантував її виконання (п.3).

Пунктом 5 мирової угоди передбачено, що остання діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов»язань.

У січні 2012 року продавець звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області до покупця про зобов»язання виконати мирову угоду, затверджену рішенням третейського суду, шляхом примусового грошового стягнення.

У процесі розгляду справи, крім розміру основного боргу (28 600 грн.), позивачем були зменшені суми як інфляційних втрат, так і 3 % річних (а.с.67).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р. у справі № 5015/251/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Галичина-Транс»- без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.33 Закону № 1701-ІУ сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення.

За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди.

Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду.

Як зазначалося вище, умови мирової угоди стосуються правовідносин сторін, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 3372 від 09.06.2008 р. (а.с.27-31).

Укладена між сторонами та затверджена третейським судом мирова угода за своєю суттю та правовою природою є правочином (ст.202 ЦК України), який підлягає виконанню сторонами, порушення цих зобов»язань тягне за собою застосування вимог ст.ст.625, 629 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем жодними належними доказами, останній свої зобов»язання виконав частково та не у встановлені графіком терміни, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 28 600 грн. (з них -22 000 грн. за договором купівлі-продажу № 3372 від 09.06.2008 р. і 6 600 грн. -судових витрат). За неналежне виконання відповідачем зобов»язань нараховано 2 357, 79 грн. 3 % річних і 6 124, 51 грн. інфляційних втрат згідно з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог (а.с.67).

Як зазначалося вище, ТзОВ «Український автомобільний холдинг»у клопотанні про зменшення розміру позовних вимог (а.с.67) просить стягнути з ТзОВ «Галичина-Транс»основний борг, інфляційні втрати, 3 % річних.

Відповідач гарантує сплатити борг згідно з графіком погашення боргу.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і не спростував документально його відсутність як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши платіжних доручень про його погашення.

Одна з основних засад судочинства -змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), яка закріплена і в процесуальному законі, зокрема, ст.ст.43 , 33 ГПК України, не дотримана.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Отже, до стягнення підлягає сума основного боргу в розмірі 28 600 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України за період з квітня 2009 року до грудня 2011 року позивачем нараховано відповідачу 6 124, 51 грн. інфляційних втрат і 2 357, 79 грн. 3 % річних за період з 31.03.2009 р.-28.12.2011 р.

Наявний у матеріалах справи розрахунок позовних вимог (а.с.68-70) перевірений судом апеляційної інстанції та визнаний правильним.

Заявлене відповідачем у Господарському суді Львівської області клопотання про застосування загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України (а.с.61), як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій відхилено, оскільки мирова угода затверджена третейським судом 06.03.2009 р., а позов про зобов»язання виконати останню шляхом примусового грошового стягнення поданий до господарського суду в січні 2012 року.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р. у справі № 5015/251/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Галичина-Транс»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин