Рішення № 24380746, 30.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.12 Справа№ 5015/1820/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "АВ-ФАРМА", м.Київ

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів

про стягнення 208 442,71 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -юрисконсульт (довіреність вих. №67 від 18.05.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_3 -юрисконсульт (довіреність НЮ-59 від 01.01.2012р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним акціонерним товариством "АВ-ФАРМА" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 208 442,71 грн., з яких 202 400,00 грн. основного боргу, 1 013,21 грн. інфляційні нарахування, 1 414,03 грн. 3% річних та 3 615,47 грн. пені.

Ухвалою суду від 10.05.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.05.2012р. В судовому засіданні 23.05.2012р. оголошувалась перерву до 30.05.2012р.

Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні 23.05.2012р. подано спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представником відповідача в судовому засіданні від 23.05.2012р. було подано відзив вих. №НЮ-1594 від 22.05.2012р. (вх. №11233/12 від 23.05.201р.) на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог не заперечив та повідомив суд про те, що не погасив основного боргу через відсутність фінансування. Представник відповідача у відзиві зазначив, що зауважень щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних немає. Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 23.05.2012р. було подано клопотання про розстрочку виконання рішення в рівних частинах на 3 місяці відповідно до ст.83 ГПК України, у зв'язку з тим, що у відповідача існує велика прострочена кредиторська заборгованість, в підтвердження чого долучено довідку.

Представник відповідача надав суду підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 28.10.2012р. по 18.05.2012р. на суму 202 400,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

встановив:

28.10.2011р. між Приватним акціонерним товариством "АВ-ФАРМА" (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (покупець) було укладено договір поставки №Л/НХ-112301/НЮ (далі по тексту -договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався у 2011-2012 роках поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації №1 (додаток №1 до даного договору), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п.1.2. та п.1.3. договору поставки найменування (номенклатура, асортимент) товару аптечки медичні, кількість товару 2 000 шт. (визначається в специфікації №1 (додаток №1)). Виробник товару, країна походження: ПрАТ "АВ-ФАРМА", Україна.

Відповідно до п.3.2. договору поставки ціна цього договору на момент його підписання становить 202 400,00 грн. без ПДВ.

Згідно п.4.1. договору поставки розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (надалі -рахунок) протягом 60 (шістдесяти) банківських днів після дати поставки товару.

За умовами п.6.1.1. договору поставки покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно п.6.3.1. договору поставки постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (аптечки медичні) на загальну суму 202 400,00 грн. згідно накладної №480 від 01.11.2011р. Проте відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар (аптечки медичні) не здійснив, відтак основний борг становить 202 400,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.5. договору, у зв'язку із несвоєчасною оплатою за поставлений товар нарахував відповідачу пеню в сумі 3 615,47 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 1 013,21 грн. інфляційних нарахувань, 1 414,03 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 208 442,71 грн., з яких 202 400,00 грн. основного боргу, 1 013,21 грн. інфляційні нарахування, 1 414,03 грн. 3% річних та 3 615,47 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки підтверджується накладною №480 від 01.11.2011р. на суму 202 400,00 грн., яка підписана та скріплена печатками сторін у справі (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.1. договору поставки розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (надалі -рахунок) протягом 60 (шістдесяти) банківських днів після дати поставки товару.

Відповідач у строки вказані в п.4.1. договору розрахунок за отриманий товар не провів, у зв»язку з чим утворився борг в сумі 202 400,00 грн.

Представник відповідача проти заборгованості в сумі 202 400,00 грн. не заперечив, наявність боргу пояснив важким фінансовим станом. Борг в сумі 202 400,00 грн. відображений також сторонами у підписаному між ними станом на 18.05.2012р. акті звірки взаєморозрахунків.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 202 400,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 414,03 грн. три проценти річних та 1 013,21 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.5. договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 3 615,47 грн. пені.

Відповідач зазначив, що зауважень щодо суми та порядку нарахування пені, інфляційних та 3% річних немає.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Щодо заявленого клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення слід зазначити наступне:

Згідно ч.6 ст.83 ГПК Украни, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення. Розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Заява про розстрочку виконання рішення повинна бути обгрунтованою, документально підтвердженою, причому належними та допустимими доказами.

В підтвердження обставин якими відповідач обґрунтовує підставу для розстрочки виконання рішення було долучено лише довідку, у зв»язку з чим суд оголошував перерву в судовому засіданні для надання відповідачу можливості надати належні та допустимі докази в підтвердження важкого фінансового стану. В судове засідання 30.05.2012р. представник відповідача таких доказів не подав.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, відсутності підстав для задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №308 від 18.04.2012р. - 4 168,86 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(79007, м.Львів, Галицький район, вул.Гоголя, 1; р/р 26004133102901 в ЛФ АБ «Експрес-Банк»; МФО 325956; код ЄДРПОУ 01103707) на користь Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА»(юридична адреса: 01021, м.Київ, Печерський район, вул.Кловський узвіз, 14 А; поштова адреса: 04655, м.Київ, вул.Хвойко, 1-5/15; р/р 26009052744400 в АТ «Укрсиббанк»м.Харків; МФО 351005; код ЄДРПОУ 24736125) основний борг в сумі 202 400,00 грн., 3 615,47 грн. пені, 1 414,03 грн. три проценти річних, 1 013,21 грн. інфляційних втрат та 4 168,86 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 01.06.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.