Рішення № 24380287, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/6156-2012 30.05.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"Простягнення 3 062,85 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явився Від відповідача Кудрявський С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - Відповідач) про стягнення 3 062,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2 777,74 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 218,22 грн. та 3% річних у розмірі 66,89 грн. за прострочення виплати відповідачем страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 30.05.2012 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103019828488, що отримано позивачем 16.05.2012 р.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого суму основного боргу зі сплати страхового відшкодування визнав, однак проти стягнення пені та 3% річних заперечував посилаючись на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та п. 36.5 ст. 36 зазначеного Закону.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2010 р. між ВАТ "Страхове товариство "Гарантія", правонаступником якого є ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" (позивач) та ОСОБА_2 укладено договір №5-643/10.010 добровільного страхування наземного транспорту, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

05.07.2010 р. о 10 годині 50 хвилин громадянин ОСОБА_3, керуючи власним транспортним засобом автомобілем «ЗАЗ ТF 699Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Зубрівська, 27, в м. Львові, заднім ходом, не врахував дорожньої обстановки, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з стоячим автомобілем «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чим спричинив пошкодження транспортних засобів, що підтверджується довідкою ВДАІ з ОАТ в м. Львові №3834 від 20.07.2010 р.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

08.10.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, за змістом якої просив, позивача перерахувати суму страхового відшкодування на рахунок авторемонтного підприємства "Алекс".

Відповідно до висновку №387 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, складеного 03.08.2010 р. судовим експертом Вербовим В.В. (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 видане виконавчим комітетом Львівської міської ради 04.04.2005 р., свідоцтво МЮ України №461 від 01.06.2001 р., сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 31.10.2008 р.), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 2 777,74 грн.

Страховим актом №913 від 20.10.2010 р. пошкодження транспортного засобу марки «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 05.07.2010 р. о 10 годині 50 хвилин по вул. Зубрівська, 27, в м. Львові, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 2 777,74 грн.

На підставі страхового акту №913 та розпорядження №913 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 2 777,74 грн. наступним чином: 26.10.2010 р. на рахунок ТОВ "Алекс" перераховано частину страхового відшкодування у розмірі 750,00 грн. (платіжне доручення №673 від 26.10.2010 р, призначення платежу: виплата страхового відшкодування ОСОБА_2), частину страхового відшкодування у розмірі 1 075,50 грн. перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_5 (платіжне доручення №674 від 26.10.2010 р, призначення платежу: виплата страхового відшкодування ОСОБА_2) та частину страхового відшкодування у розмірі 952,24 грн. позивачем перераховано на рахунок ТОВ "ГалАвтосвіт" (платіжне доручення №675 від 26.10.2010 р, призначення платежу: виплата страхового відшкодування ОСОБА_2).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 2 777,74 грн. (750,00 грн. + 1 075,50 грн. + 952,24 грн.) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із змісту мотивувальної частини постанови Сихівського районного суду м. Львова вбачається, що транспортний засіб «ЗАЗ ТF 699Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 та на момент скоєння спірного ДТП находився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗАЗ ТF 699Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ ТF 699Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована -ПрАТ "СГ "ТАС" згідно із полісом №ВЕ/3528597.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/3528597) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Станом на 05.07.2010 р., тобто на момент ДТП, статус полісу діючи.

Відповідно до п. 4 полісу №ВЕ/3528597 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_3, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля «ЗАЗ ТF 699Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВЕ/3528597) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -0,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 2 777,74 грн., а позивачем набуто право вимоги у визначеному розмірі.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент ДТП та направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Заявою від 27.05.2011 р., що отримана відповідачем 07.06.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 2 777,74 грн.

Відповідач відповіді на заяву не направив, страхове відшкодування не переахував.

Враховуючи визначені полісом №ВЕ/3528597 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2 777,74 грн. у строк до моменту звернення ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" до суду.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 2 777,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 218,22 грн. нарахованої позивачем на суму страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 218,22 грн. пені.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у зазначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову думку містить постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2012 р. у справі №4/17-3520-2011.

Враховуючи той факт, що дорожньо-транспортна пригода, яка є страховим випадком, за договором страхуванням цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс №ВЕ/3528597), мала місце до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 р. №3045-VI та направлення позивачем регресної вимоги також здійснено до набрання чинності вказаного закону, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до внесення змін Законом України 17.02.2011 р. №3045-VI, а відтак заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом відхиляються, оскільки згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент ДТП та направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Отже, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 66,89 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07.07.2011 р. по 24.04.2012 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% за прострочення виконання грошового зобов'язання погоджується з розміром визначеним позивачем у розрахунку наявному в позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" 2 777,74 грн. страхового відшкодування та 3% річних у розмірі 66,89 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, вул. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; код ЄДРПОУ 14229456) страхове відшкодування в сумі 2 777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 494 (одна тисяча чотириста дев'яносто чотири) грн. 83 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова