Рішення № 24380249, 23.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/4874-2012 23.05.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", м. Київ

про стягнення 553 028,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Разінькова Т.О. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", про стягнення з останнього заборгованості зі спати лізингових платежів в сумі 544848, 61 грн., заборгованості щодо оплати послуг фінансового лізингу в сумі 500, 00 грн., інфляційних в сумі 3590, 38 грн., та трьох процентів річних в сумі 4589, 11 грн. згідно Договору фінансового лізингу № 079-07/2008р. від 05.08.2008р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

До прийняття рішення по справі, позивач згідно статті 22 ГПК України звернувся до суду з заявою № 279 від 23.05.12р. про зменшення розмір позовних, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову, в розумінні п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18. Таким чином, нова ціна позову, яка заявлена позивачем, становить:

· основний борг -544848, 61 грн.;

· три проценти річних - 4589, 11 грн.;

· інфляційні -3590, 38 грн.;

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

· подання іншого (ще одного) позову;

· збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

· об'єднання позовних вимог;

· зміну предмета або підстав позову.

З огляду на викладене, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог, а саме позивачем виключено з числа позовних вимог вимоги, щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг згідно п. 3.21.1. вказаного договору на суму 500, 00 грн., оскільки вони сплачені останнім 11.04.2011р.

Вказана правова позиція визначена у пункті 3.11 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18.

З урахуванням викладеного, спір вирішується судом по суті з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 05.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", далі Лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 079-07/2008, далі Договір, з додатками, відповідно до яких вони погодили:

· предмет лізингу згідно специфікації (додаток №1) - розфасувально - пакувальна машина мод. C2V/2 попередньою вартістю 1131282. 45 грн.

· графік внесення лізингових платежів (додаток № 4/1) з розбивкою на 36 лізингових платежів тривалістю один календарний місць кожен (відповідно до визначення термінів Договору).

Так, на виконання п. 16. 2 Договору, Лізингодавець за актом прийому-передачі № 079/1 від 06.08.2008р. передав у користування Лізингоодержувача предмет лізингу.

Додатковими угодами №1 від 05.02.2010р. та № 2 від 26.04.2011р. до Договору строк лізингу було продовжено до 44 місяців, визначено суми та графік погашення лізингових платежів, що кореспондується з обов'язком Лізингоодержувача, передбаченого п. 3.4. Договору, сплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку, щомісяця на підставі рахунків Лізинголавця, направлених на вказану в Договорі електронну адресу чи за допомогою факсимільного зв'язку, які направляються йому не менш як за три дні до дати платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виставлено до сплати рахунки у кількості 8 шт. за 16-й, 17-й, 39-й, 40-й, 41-й, 42-й 43-й, 44-й лізингові періоди на загальну суму 544848, 61 грн.

Проте, всупереч прийнятих зобов'язань за Договором, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість на вказану суму.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 3590, 38 грн. та три проценти річних в сумі 4589, 11 грн. окремо за кожним рахунком - фактурою (розрахунок додається).

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг", ст. 806 ЦК України та ст. 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів виконання, або неможливості виконання вказаного зобов'язання, беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати лізингових платежів в сумі 544, 60 грн. та плати за користування залізничною під'їзною колією в сумі 2358, 72 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних з та інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати лізингових платежів за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3590, 38 грн. та трьох процентів річних в сумі 4589, 11 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.05.12 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг", ст. ст. 1, 3 Закону України „ Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 625, 629, 638, 806 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 33, 34, 36 , 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", 04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4, код ЄДРПОУ 33937992, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", 03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 35378830, заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 544848, 61 грн., три проценти річних в сумі 4589, 11 грн., інфляційні в сумі 3590, 38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 11060, 56 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -28.05.12р.

Суддя Ю.О.Підченко